Найвідоміший український шахрай, який збирав гроші з довірливих громадян під псевдонімом «Семен Семенченко», дав інтерв’ю газеті «2000». Цитую найсоковитіші місця:
***
— Давайте с дипломами разберемся. Вы утверждаете, что учились в Севастополе в Нахимовском. А другие источники уверяют, что хоть и поступали, но присягу не приняли.
— Это глупости! Доказательства где, что я не принял присягу?
— А где доказательства, что приняли? Что учились? Где диплом?
— Это все фантазии! Точно такие же, как и фантазии, дескать, я работал в баре на Оболони и воровал ложки! Люди, специально нанятые, создают второй слой реальности, и абсолютно без всяких доказательств. Я принимал присягу.
— И в армии служили?
— Я служил в Военно-морских силах, а потом перевелся в гражданский вуз, где была военная кафедра.
— Можете показать диплом этого самого гражданского вуза?
— Вы сейчас запутываетесь во втором слое реальности, которую создают, условно говоря, спецорганы пропаганды РФ и пиар-агентства при Администрации Президента. Звание «майор резерва» и «капитан резерва» мне присвоено было в августе 2014 г. нынешним министром обороны, а на тот момент начальником Нацгвардии. Что касается бумажек... Это только часть кампании по дискредитации. У меня голова переполнена всей этой информацией. Ни один журналист не хотел докопаться до истины. Только пережевывали фейки.
— По крайней мере военный билет у вас есть?
— Да. Он находится в Вышгородском военкомате, который а) не видел в глаза, б) не подписывал, в) не получал. Что они там расследуют, не знаю.
— В официальной биографии — на сайте ЦИК — сказано, что у вас только среднее образование. Это тоже неправдивые сведения?
— После школы мне дали бумажку. И после военного училища тоже. И после вуза, который я закончил в Севастополе... И после вуза, который я закончил в Москве — как второе высшее образование. Везде были корочки.
— Где ж они?
— В квартире, где я жил, в Донецке, на балконе лежит куча моих документов. Когда я ушел, то уже не мог вернуться назад, не смог проехать через блокпосты: я был командиром «Донбасса»... И сейчас мою экспрессию воспринимайте просто как удивление человека: люди забыли, какие были обстоятельства полтора года назад!
Когда 10 лет назад я переехал из Севастополя в Донецк, женился и завел там детей, естественно, все документы и фотографии забрал туда. А когда в марте 2014 г. началась «русская весна» на Донбассе, то мы с оружием начали отбивать территорию... Я ушел фактически в одних трусах и камуфляже. И не знал, что никогда не вернусь домой. Мы думали, что отобьем Донбасс. Поэтому у меня нет ни одного документа...
— Жена уезжала из Донецка позже вас? Могла б взять с собой то, что хранилось на балконе.
— Она в начале мая 2014 г. с тремя детьми на такси выехала оттуда. Ничего не взяла, никаких моих документов! Только носильные вещи... Вот я сейчас даже не могу получить заново высшее образование. Потому что нет документов о среднем. И нет возможности получить в Севастополе копию даже о среднем образовании, как и нет возможности получить подтверждение из Нахимовского училища. Копию диплома из второго гражданского вуза в Севастополе тоже не могу получить, а подлинник находится в Москве, когда я поступал во ВГИК.
— Оправьте запрос хотя бы во ВГИК. Не пытались?
— Они же против меня кампании по дискредитации и крутят. Я же — Семен Семенченко, известный «каратель», как вы не понимаете?!
— А на «Гришина»?
— Они на Гришина не дадут: знают, кто он такой. Поэтому когда я поступал в депутаты, честно сказал, что у меня нет никаких документов. И мне написали «среднее образование».
(
http://www.2000.ua/…/intervyu/semenchenko-i-vrazhij-krug.htm)
***
Тож хочу нагадати, що народний депутат Семен Семенченко – це раніше судимий аферист Грішін Костянтин Ігорович, 1974 року народження, ідентифікаційний номер 2718504398. Він разом зі своєю дружиною Наталією Олегівною Московець, 1983 року народження, ідентифікаційний код 3037903085, ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми, через що в серпні 2014 року за допомогою міністра внутрішніх справ А.Авакова та його радника А.Геращенка змінив своє прізвище.
Грішін ніколи не складав військової присяги й до 11 серпня 2014 роки ані дня не служив у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях, оскільки судимих на військову службу не приймають. Що стосується Чорноморського вищого військово-морського училища ім. Нахімова, яке, як стверджує аферист, він закінчив, то Грішін там провчився в 1991 році три місяці, коли йому було 17 років, після чого його з училища вигнали за крадіжку годинника в товариша по казармі.
У наступному Грішін, дійсно, поступив на факультет економіки та менеджменту Севастопольського національного технічного університету з заочною формою навчання. Але отримати диплом (не кажучи вже про офіцерське звання) знову не судилось: у січні 1996 року Грішін, який працював барменом, був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів — від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Грішін перебував у СІЗО 8 місяців і був засуджений вироком Ленінського районного суду Севастополя до 1,5 роки позбавлення волі. На волю Грішін вийшов у серпні 1996 року в зв’язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції України.
Що стосується вищого учбового закладу, який аферист, як він стверджує, начебто закінчив у Москві, то це був не виш, а дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центрі додаткової професійної освіти (нині — Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Але й ці курси Грішін не закінчив, оскільки туди приймають лише людей з вищою освітою й наприкінці другого року навчання з’ясувалось, що Грішін при вступі подав фальшивий диплом про здобуття першої вищої освіти. Підробка була викрита й Грішіну довелось повертатись в Україну.
Є обґрунтовані підстави припускати, що в наступному російська спецслужба для вербовочного підходу до Грішіна-Семенченка використала саме історію з підробкою диплому, а також вирок Ленінського районного суду Севастополя та особову справу арештанта, які були вивезені в Москву з окупованого Криму.
До лав Національної гвардії України Грішіна прийняли 11 серпня 2014 року за допомогою Антона Геращенка та фальшивих документів про те, що «Семен Семенченко», начебто, є капітан-лейтенантом Військово-морських сил України в запасі. Впродовж півгодини Геращенко організував наказ про переатестацію «Семена Семенченка» в сухопутного капітана та наказ про призначення «Семена Семенченка» командиром резервного батальйону військової частини 3027. І лише наступного дня Грішін пішов у Вишгородський районний відділ Державної міграційної служби й за допомогою все того ж Антона Геращенка отримав паспорт на ім’я Семенченка Семена Ігоровича.
Ні в яких бойових діях Грішін-Семенченко ніколи участі не брав (поранення у філейні частини тіла в серпні 2014 року він отримав під час зйомки рекламного кліпа), а займався збором грошей на фейковий батальйон територіальної оборони Національної гвардії «Донбас». При цьому пройдисвіт навіть не знав, що батальйони територіальної оборони існують виключно в складі Збройних сил України й у Нацгвардії ніякого батальйону територіальної оборони бути не може. Що, звісно, не завадило Грішіну зібрати понад мільйон доларів пожертв у свою кишеню та стати народним депутатом України.
У зв’язку з викриттям шахрая, наказом в.о.командувача Нацгвардії від 22 грудня 2015 року Семенченко позбавлений військового звання «майор», яке йому було присвоєно на підставі підроблених документів,наразі він зарахований у резерв у військовому званні «солдат». При цьому присягу аферист так і не склав.
Вход
FAQ
Поиск
