Варшава – Якою повинна бути польська політика щодо України після провалу переговорного процесу про асоціацію з ЄС? У Польщі з цього приводу різні думки. Частина політиків говорить про необхідність виваженої дипломатії, зберігання відносин як із владою, так і з опозицією. Водночас лунають голоси про необхідність різкої зміни дотеперішньої політики щодо президента Віктора Януковича та його команди. Мовляв, Янукович обманув сподівання Польщі та Євросоюзу, тож тепер треба робити ставку на українське громадянське суспільство та опозицію.

«Це не остаточне рішення, ще багато чого може статися», – говорить про відносини Європейського союзу та України Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі.

За його словами, нема жодних переконливих фактів, які унеможливили б асоціацію України з ЄС. У розмові з польським телеканалом TVN 24 Сікорський говорив про свої очікування щодо подальших відносин Варшави та Брюсселя з Києвом. Він сказав, що Україна є суверенною державою з конституційною владою, яка вирішила, що їй потрібно більше часу на підготовку української економіки до безсумнівних викликів, пов’язаних із асоціацією з ЄС.

«Польща не може ухвалювати якісь рішення за інші держави, – сказав міністр і тут же додав, – Сподіваюся, що настрої покращаться і тоді, коли розпочнеться економічне зростання, то сподіваюся, що ті українці, які демонструють свою відданість Європі, будуть натхненням не для нас, поляків, бо ми переконані – натомість сподіваюся, що це стане дзеркалом, у яке подивляться західні члени нашої європейської родини й побачать, наскільки важливим проектом є Європейський союз. Завдяки українцям вони повернуть віру в проект, який для Європи , а особливо для Польщі є архіважливим».

Якою ж буде польська політика щодо України в році, який розпочався? Анджей Шептицький, експерт з Інституту міжнародних відносин Варшавського університету, каже: «Я думаю, що це буде спроба повернення до політики менш польської, а більше американської та європейської, тобто такої, яка була у період останніх років правління Кучми. Це означає, що підтримуватимуться контакти з українською владою, бо Польща не хоче втратити цих контактів. Натомість важливим напрямком буде підтримка проєвропейського духу в українському суспільстві та підготовка до виборів, якщо вони відбудуться, у 2015 році».

Із «донецькими» розмовляти необхідно – Коваль

Тим часом польські євродепутати мають різні думки щодо того, як надалі працювати з командою Януковича. Павел Коваль переконаний, що польські та європейські дипломати не мають права повторювати помилок, зроблених у 2004-му, коли вони розмовляли передусім з однією стороною українського політичного конфлікту, легковажачи так званих донецьких.

«Одна справа мусить бути фундаментальною – навіть якщо не буде уряду Азарова, буде та частина України, яка під час виборів даватиме 41, 51, 58 відсотків голосів, яка думає більш-менш так, як Партія регіонів. Знаряддям недопущення дестабілізації в Україні є мудра дипломатія. Мудра дипломатія полягає у використанні стосунків, відносин, інформаційних каналів із різними сторонами суперечки», – зазначає Павел Коваль.

Він застерігає від навіювання молодим активістам Майдану думки про те, що владу можна змінити зусиллями одних тільки громадських рухів. Він переконаний: «Будування ілюзії молодому Майданові, що владу можна змінити зусиллями громадських організацій – це підсовування поганих рішень. Цього не можна робити. Ця революція мусить мати політичних лідерів, якщо йдеться не тільки про так би мовити гімнастику на Майдані. Я абсолютно переконаний, що теперішні події в Україні – це не гімнастика, не заворушення, а солідний суспільний рух, який під час виборів 2015 року зобов’язаний не допустити до реалізації білоруського сценарію».

Прогнозуючи розвиток подій в Україні, Коваль зазначив: «Янукович розраховував на те, що позичить 10 мільярдів у Росії на борги, ще 10 мільярдів на соціальні програми та стипендії для студентів, щоб їх заспокоїти, якось перечекає півтора року, а тим часом знайде сланцевий газ, купить технологію для його видобування від американців. Крім цього, він сподівався, що протягом трьох років розпочне постачання до Одеси американського сланцевого газу, тож усе якось владнається. Але так не станеться з однієї причини. Бо і американські, і китайські, і всі інші великі інвестиції, на мою думку, будуть серйозно обмежені або відкликані внаслідок останніх подій в Україні. Ціна за це буде величезна. Підписання угоди про асоціацію – це не питання грошей, це – стандартизація права, тобто створення умов для безпечної діяльності бізнесу».

Розмови з Януковичем – фундаментальна помилка ЄС – Саріуш-Вольський

У свою чергу, євродепутат Яцек Саріуш-Вольський переконаний, що ЄС і Польща повинні змінити свою дотеперішню політику щодо української влади. Він вважає, що говорити «по-доброму» з Януковичем і його командою – це безперспективна справа.

Під час публічних дебатів у Польському інституті публічних справ цей політик сказав: «Із самого початку це була помилка – розмови з Януковичем, з донецькими, з олігархами замість того, щоб збагнути, що під поверхнею дрімає гаряча лава, яка саме вилилася на Євромайдан. Це фундаментальна помилка політики, яку ми вели. У цій сфері навіть не було симетрії, була передусім розмова з Януковичем. Чи ця політика принесла результати? Ні, вона принесла поразку Європейського союзу та його політики щодо України».

Саріуш-Вольський вважає, що Євросоюз повинен серйозно подумати про економічні важелі впливу на українських олігархів, які підтримують Януковича. Він говорить: «В Євросоюзі діють закони, які дозволяють конфіскувати кримінальне майно, тож усе можна зробити згідно з правом. А вся сила режиму і Путіна, і Януковича полягає в тому, що вони крадуть у своїх країнах, вивозять до нас, а ми їм це дозволяємо».

На думку Саріуша-Вольського, Євросоюз мусить постійно нагадувати українському суспільству, що договір про асоціацію з ЄС лежить на столі, а пакет макроекономічної підтримки надається завжди, але тільки тому, хто став на шлях реформ. Дорога до асоціації лежить через зміну влади в Україні, переконаний польський євродепутат. Україна, каже він, може повернутися до столу переговорів, якщо Євросоюз буде переконаний, що має до діла з достойним довіри партнером.