Звичайні громадяни за кілька тижнів покінчили з бандитами і корупцією у найбільшому місті США. Північно-американський досвід 150-річної давності може виявитися досить корисним для нинішньої України.

УВАГА! Майте на увазі, що всякий, хто буде красти, грабувати або вчиняти незаконне насильство буде зрештою повішений.
«Комітет пильності»


Так дохідливо і недвозначно висловився Vigilance Committee - «Комітет пильності», який чинив самосуд в часи золотої лихоманки в Каліфорнії.

Іспанське слово vigilante - «пильний» відповідало поточному моменту. Так назвали себе люди, які добровільно і самовільно взяли на себе захист закону і моральних норм у випадку, якщо державні органи відсутні, не діють або вражені корупцією.

У 1850-х роках у Сан-Франциско був повний бардак. Багато посад в правлінні міста захопили головорізи і вихідці з австралійської каторжної колонії. Тисячі іноземців та злочинців прямували в місто, яке не було готове до їхньої асиміляції. Міста, в якому ділові люди настільки були зайняті пошуком прибутків, що відмовлялися виступати в якості присяжних засідателів і навіть просто голосувати.

У результаті чиновники призначали собі все більш високу плату і доїли скарбницю штату, витрачаючи великі суми без звітів.

Поліція знайшла спільну мову з злочинцями і їх союзниками. Не минало й ночі без зломів, грабежів або стрільби...

Кримінальні авторитети вбивали беззбройних людей, а поліцейські та судді називали це самозахистом.

У лютого 1851, після особливо зухвалого пограбування, терпінню жителів Сан-Франциско прийшов кінець. П’ять тисяч людей зібралися на площі. «Мер, кат і закони - це ми! - кричали вони. - Судді ще не повісили жодної людини в Каліфорнії!» Присутні сформували перший «Комітет пильності» з 14 осіб. Вони обрали присяжних, розглянули справу двох людей, звинувачених у грабунку. Одна особа була повішена, інша - звільнена.

Це стало першою офіційною акцією вігілантів. Через день або два суддя у кримінальних справах назвав поіменно 9 осіб, замішаних в повішенні, і зажадав перекази їх суду. Тоді комітет опублікував список з 180 осіб, що підписали статут. Суд не міг притягти до відповідальності стільки шановних громадян, та й не намагався це зробити.

Незабаром число вігілантів зросло до 700 осіб. Вони заарештували 90 осіб, що звинувачувалися в підпалах, грабежах та вбивства, і судили їх: 3 були повішені, 1 випоротий, вислано 15, 15 передані звичайним судам і 41 - звільнений.

Нині незрозуміло, наскільки справедливим був суд вігілантів, але швидше за все - неупередженим: половина обвинувачених була виправдана. Після вельми активної діяльності, провівши чесних людей на посади мера, прокурора міста та судового виконавця, Комітет вігілантів ухвалив рішення про саморозпуск.

Однак незабаром виявилося, що рішення про саморозпуск було передчасним - спокою ще не було. Комітет був змушений відновити свою роботу. Був прийнятий статут і вироблені процедурні правила. На кілька років суворих заходів вистачило - встановився відносний порядок.

Але в 1856 році, після кількох холоднокровних вбивств серед білого дня знову задзвонив дзвін Каліфорнійської пожежної команди, скликаючи «Комітет вігілантів».

Серед білого дня на вулиці, на очах у численних свідків була застрелена беззбройна людина, і суд присяжних, вислухавши спритного адвоката, вирішив, що це був самозахист. Майже одночасно з цим колишній мешканець в’язниці Сінг-Сінг, а в 1856 році попечитель шкіл графства застрелив редактора місцевої газети, який оприлюднив його кримінальне минуле. Після чого сховався в поліцейській дільниці, що знаходилася під контролем своїх друзів.

«Люди висипали на вулиці. Один з братів <.. вбитого редактора ..> в полум’яної промови зажадав смертної кари через повішення. Натовп навколо в’язниці ставав все чисельнішим. Прибули війська для посилення тюремної охорони.

Мер вмовляв: «Надайте можливість діяти закону. Справедливість буде відновлена. Але люди вже надивилися на справедливість. Вони відмовлялися розійтися», - та описав ці події письменник Ірвінг Стоун в своїй книзі «Гідні моїх гір».
УВАГА! Майте на увазі, що всякий, хто буде красти, грабувати або вчиняти незаконне насильство буде зрештою повішений. «Комітет пильності»
Тієї ночі був створений «Комітет пильності» 1856 року. Його президентом став Вільям Колмен, один з членів Комітету 1851 року. Колмен опублікував у газеті наступне оголошення: «Членів Комітету пильності і добрих громадян просять прийти на збори в будинок № 105 Ѕ на Сакраменто-стріт сьогодні, у п’ятницю, о дев’ятій годині ранку».

До полудня півтори тисячі чоловіків, які віддали себе у розпорядження Коулмена, було внесено до списків комітету. Коулмена обрали президентом; кожен чоловік дав клятву підкорятися комітету, зберігати таємницю і отримав порядковий номер. До вечора записалися дві тисячі громадян.

Загалом до Комітету записалося понад 8 тисяч осіб. Члени Комітету вдягнули білі стрічки в петлиці в якості відзнаки. Кожен дав клятву підкорятися Комітету і зберігати таємницю. Всі члени Комітету отримали порядкові номери.

Вігіланти вирішили розбитися на роти по сто чоловік кожна, вибрати командирів і скласти плани військової підготовки. Виконавчий комітет складався з тридцяти семи членів. Працював він у три зміни, по дванадцять чоловік у кожній. По три командира від кожної сотні входили до Ради делегатів. Члени комітету вносили грошові пожертвування.

Комітет орендував триповерховий будинок № 41 по Сакраменто-стріт, на його даху встановили гармату. Звели укріплення з мішків з піском висотою у вісім футів (вище 3-х метрів, з амбразурами. На кутах валів також встановили гармати. У тилу розмістили стайні з кавалерійськими і артилерійськими кіньми.

Коли було потрібно, по сигналу дзвонів три чверті чоловічого населення міста зі зброєю в руках і з білими стрічками в петлицях бігли до місця збору.

У наступні тижні злочинці і продажні політики дюжинами поставали перед «Комітетом пильності».

Їх судили і страчували - або депортували, оплачуючи при необхідності транспортні витрати.

У червні губернатор Джонсон вирішив, що час покласти край самочинної діяльності комітету. Він оголосив облогу. Проте Президент Пірс відмовив у його проханні про допомогу військовими частинами та артилерією. Тоді губернатор звернувся до Комітету з вимогою про саморозпуск.

Стративши злочинців і вигнавши шахраїв і політичних махінаторів з міста, «Комітет пильності» погодився саморозпуститися. Призначили дату на четверте липня, День незалежності США.

Врешті-решт, комітет здійснив саморозпуск лише 18 серпня. Він, однак, зберіг за собою неофіційну владу. Крім того, Комітет висунув своїх кандидатів на всі посади в органах міського самоврядування, провівши їх за списками Народної партії, і призначив відповідальних контролерів на президентських виборах 4 листопада 1856 року.

Ті поліцейські, які приєдналися до Комітету пильності, повернулися до виконання своїх обов’язків.

Комітет влаштував парад. Його члени йшли під звуки оркестру, одягнені в довгі сюртуки з сатиновими білими стрічками в петлицях. Командири мали при собі рушниці, в стволах яких були встромлені букетики квітів.

Вчера 500 бюджетников выгнали на то место, где Евромайдан был в Донецке.
Такое слушать было противно, а люди стояли.

Влада готується до розгону мітингу - завданням мінімум силовикам поставили повернення контролю над вулицею Грушевського і Європейською площею.
Згідно з інформацією, отриманою редакцією ZN.UA від джерела у Раді національної безпеки і оборони (РНБО), влада підготувала поліваріантний план зачистки Майдану.
За даними джерела,
в операції планують задіяти 4631 співробітник внутрішніх військ,
1460 міліціонерів і 1530 бійців "Беркута".
Керівництво операцією, згідно з рішенням, здійснюватимуть заступник начальника ГУ МВС у м. Києві підполковник Діхтяр Ю. і заступник начальника ГУ МВС у Київській області полковник Спаський Ю.
Завданням мінімум є встановлення повного контролю над вулицею Грушевського і Європейською площею.
Завдання максимум - повна зачистка Майдану. Розглядається також варіант - відрізати від Майдану Будинок профспілок. Реалізація максимального плану буде залежати від кількості протестувальників.
Остаточний час початку і масштаб операції на момент отримання інформації були ще не визначені.
Крім того, за даними, отриманими ZN.UA від Автомайдану, зараз містом курсують два десятки автомобілів, в яких перебувають озброєні молоді люди спортивної статури.

Нашелся Луценко (журналиста).
Продержали 15 часов. Вывезли в лес, заставили молиться и съе..нули от туда.

как по мне то эти паскуды еще хуже тех кто просто за Януковича!
они сука свою душу за 100-200 грн продают, подонки!

Это души-нули...Хомо Эректус... до Номо Сапиенс им расти и расти.
Наверное наша обязанность в чем-то им помочь.

обменять на пленных активистов, а пока одеть табличку "титушка" и пусть улицы подметают под присмотром

Знайшовся викрадений вранці активіст Ігор Луценко.

"За останню добу я мінімум три рази прощався з життям, але зараз у мене все ок", - написав він на своїй Facebook-сторінці.

"Наразі я виповз з лісу, куди мене завезли і кинули мої викрадачі, і знаходжусь у доброму гуморі, без мобілки і у посередньому фізичному стані. Нічого серйозного, просто майже 15-годинне спілкування з викрадачами було часом дуже важким морально і фізично", - повідомив він.

"Мушу відзначити високий професіоналізм викрадачів, це дійсно фахівці", - сказав він.

"Події були такі - між першою і другою ночі вчора до мене звернулися лікарі з прохання машиною доставити до офатльмологічного відділення такого собі пана Юрія, у нього була травма ока", - повідомив Луценко.

"Я дождався Юрія, і ми поїхали у лікарню. Як тільки зайшли у у приміщення і лікар почала оглядати Юрія, підійшли двоє міцних молодиків, заглянули у кабінет і зразу вийшли. Я зрозумів, що вони за Юрієм і викликав друзів. Але я розраховував, що вони будуть нападати на нас без свідків, на вулиці", - розповів він.

"Вони ж приблизно вдесятьох зайшли і витягнули нас в мінібус на очах у тітоньки-лікаря", - написав Луценко.

"Нас повезли у нічний ліс десь під Києвом і я подумав що все, капець. Пробули ми там достатньо довго, але капець не наступив. Хоча звісно, хорошого було мало", - зазначив він.

"Потім нас повезли кілометрів за 20-30 і кинули у щось на кшталт металевого гаражу, мене з Юрієм розвели по різним відсікам. Після того я його не бачив", - розповів активіст.

"В гаражі ми провели досить багато часу, годин 10-11. Спілкувалися", - додав він.

"Я помітив - це були не просто найняті люди, вони щиро ідейні у своїй масі. Хоча спілкування було непростим, мені здається, багато хто зрозумів дещо про Майдан, і про мою особисту позицію", - розповів Луценко.

"Після цього спілкуваня я ще раз переконався, що принаймні мій вибір - це ненасильницький спротив. Але про це, можливо, іншим разом", - додав він.

"Потім мене повезли у машині, їхали майже годину, і тут у мене знову почалися думки про капець, бо місцина глуха. Мене у кульку на голові поставили лобом до сосни на коліна і сказали молитися). Я не відмовився. Поки я читав молитву, мої супроводжувачі щезли. Навіть не було чутно, коли", - розповів активіст.

"Я поглянув на світ, ніби вперше. Сліпа хуртовинна ніч була найяскравішим видовищем, мабуть, за все життя", - додав Луценко.

"Далі я майже повз по засніженій дорозі, співаючи пісні. Почав з "Любо братці любо") По дорозі майже втрачав свідомість, але дійшов.Ще раз, друзі - подароване вами життя - прекрасне! Є певні побутові незручності, але вони поступово пройдуть, нічого критичного", - розповів активіст.

"Фоточок поки не буде, бо мобілка йок. І звісно, ми не зупиняємося", - додав він.