Немедлено отменить все субсидии

У нас артезианские скважины

Суддя: Україна не виконала 95% рішень Євросуду
Суддя Європейського суду з прав людини Станіслав Шевчук заявив про те, що Україна не виконала 95% рішень, ухвалених щодо нашої держави Євросудом.

Про це Шевчук заявив у програмі «Знак оклику. Щодня» на ТВі.

«Якщо подивитися статистику Комітету міністрів Ради Європи… Це орган, який наглядає та контролює за виконанням рішень Європейського суду, – мова йде про рішення по суті, judgments, прийняті, – Комітет міністрів стежить за їх виконанням Україною. І поки це не буде знято з контролю, рішення вважають невиконаним. Так-от, статистика: 900 рішень по суті продовжують перебувати на контролі. Із них 736 рішень – «посилений контроль». Це означає, що понад 95% рішень, які прийняті щодо України, досі не виконані», – наголосив Шевчук.

На його думку, українська правова система не може впоратися з тим, щоб забезпечити виконання Європейської конвенції з прав людини в Україні.

«Коли було підписано у 1950-му році Конвенцію у Римі, була така ідея, щоб виставити, підняти основні цінності західноєвропейського суспільства як прапор: боротьбу проти комунізму і запобігання повернення нацизму. Було встановлено мінімум прав людини, розраховуючи, що національні правові системи забезпечать той максимум Західної Європи. І, звичайно, так воно і було. Європейський суд реагував виключно на дуже серйозні випадки», – пояснив Шевчук.

«Після того, як розпався радянський блок і в Раду Європи вступили нові країни, в тому числі й Україна, отой мінімум Західної Європи виявився максимумом для наших правових систем. Наша правова система не справляється з цим мінімумом, який повинна забезпечити, із дотримання Конвенції. І, звичайно, це захлинуло ЄС, особливо у тих справах, які повторюються, особливо виконання рішень і таке інше. Тобто суд визначився, а держава не чинить відповідних кроків, щоби зняти ці причини, які є підставою звернення до Європейського суду», – зазначив Шевчук.

Директор донецкого водоканала Перебейнос со свечкой на фоне грязных стен гидроузла, питающего наш город водой. Рядом пресс-секретарь митрополита Илариона святит водопроводную воду, чтобы в каждый дом вошли не только бациллы, но и благодать.

Настоящий тандем. Чекисты и Дед Хасан
Виталий Портников, журналист

Одним из самых громких событий первых месяцев президентства Виктора Януковича стала депортация Аслана Усояна, более известного под кличкой Дед Хасан. Вор в законе прилетел в аэропорт Борисполь, не был допущен на территорию Украины - под предлогом того, что въезжал по поддельному паспорту - и передан российским властям, которые его со всем уважением и извинениями отпустили. Спустя еще несколько месяцев Дед Хасан станет фигурантом очередного покушения на свою жизнь, чуть было не ставшего смертельным - однако судьба отведет ему почти три года.

Но в момент своего изгнания из Украины он был настоящим героем и украинских, и российских новостей. Это изгнание - как и подчеркнуто уважительное отношение российских правоохранителей к матерому рецидивисту - стало тогда еще живой иллюстрацией тезиса о том, что "Техас должны грабить техасцы", применимого к российско-украинским отношениям вообще. На момент изгнания Деда Хасана из Борисполя ничто не предвещало бури во взаимоотношениях Виктора Януковича с Дмитрием Медведевым и Владимиром Путиным. Напротив - только что были подписаны пресловутые Харьковские соглашения, ратификацию которых бойцы Януковича стульями выбивали из Верховной Рады, встречи президентов стали настолько частыми и дружелюбными, что для них просто не могли придумать достойного предлога. Но момент, когда Виктор Янукович сказал "нет" своим российским друзьям в ответ на совершенно конкретные политические и - что самое главное - экономические предложения - как, впрочем, и момент, когда украинский президент услышал отказ относительно понижения газовой цены - уже приближался. Нежелание видеть российского "вора в законе" в качестве украинского криминального авторитета , то есть, проще говоря, в качестве конкурента - стало явным индикатором окончательного размежевания российских и украинских кланов и рынков.

Изгнание Деда Хасана из Украины - как и подчеркнуто уважительное отношение российских правоохранителей к матерому рецидивисту - стало иллюстрацией тезиса о том, что "Техас должны грабить техасцы", применимого к российско-украинским отношениям
Поэтому последние три года своей жизни Дед Хасан был фигурой, знаковой прежде всего для России, а не для Украины, в которой до своего позорного изгнания из Борисполя также имел значительные связи и интересы. Но обстоятельства его влияния, бизнеса и возможностей - задача криминальных репортеров, у которых совершенно не хочется отбирать хлеб, к тому же густо намазанный маслом. Ведь сюжет о жизни и, с позволения сказать, деятельности Деда Хасана - это просто уже написанная книга "Бандитская Москва" или "Бандитская Россия", как кому угодно. А противостояние криминальных группировок, в ходе которого погибли и сам Дед Хасан, и его верный соратник Япончик (Вячеслав Иваньков), могло бы обнажить подлинные механизмы функционирования российского бизнеса и власти. Если, конечно, есть желание и возможность эти механизмы обнажить.
Но даже до написания такой книги можно сказать, что Дед Хасан был живым - теперь уже мертвым - символом нового правления, установившегося в России в 90-е, после краха коммунизма. Это правление - своеобразный симбиоз чекистов и номенклатуры, точно знавших как приватизировать большие предприятия, и цеховиков, занимавшихся бизнесом и в советские времена и вынужденных иметь крыши в виде воров в законе. Какое-то время этот режим стыдливо прикрывался ширмой ельцинской демократии, но спустя десятилетие отбросил и ее, чтобы предстать перед миром во всей своей наготе. То, что некоторые из чекистов, их протеже, цеховиков и воров стали миллиардерами, а некоторые так и остались "просто" миллионерами, дела не меняет: сама суть экономических отношений и политического режима в России определяется именно этим симбиозом. И то, что от кремлевской резиденции главного российского борца с коррупцией и преступностью Владимира Путина до "офиса" Деда Хасана в московском кафе "Старый фаэтон" можно пройтись пешком, только подчеркивает эффективность сложившихся взаимоотношений и их первозданную простоту. Это и есть настоящий тандем.

Янукович – активный социопат, угрожающий обществу?

Все два года правления Януковича сопровождались определенными поступками, которые сложно понять нормальному и адекватному человеку. А вот психиатрам такое поведение понятно, поскольку они, после определенного анализа, могут констатировать: к власти пришли социопаты.

В своих трудах Эрик Берн писал, что социопаты бывают двух типов: латентные (пассивные) и активные. Первые менее опасны для общества. Они «большую часть времени ведут себя вполне прилично, принимая руководство какого-нибудь внешнего авторитета, (например, религии или закона), или привязываются к какой-нибудь более сильной личности, рассматриваемой как идеал».

И еще в прошлом веке известный психиатр заметил, что в таком случае речь идет не о тех, кто пользуется религией или законом для направления совести, а о тех, кто пользуется такими доктринами вместо совести.

«Эти люди руководствуются не обычными соображениями приличия и человечности, а всего лишь повинуются принятому ими истолкованию того, что написано в «книге» - писал Берн.

Но они хотя бы не наносят большого вреда обществу. А вот активные социопаты, они хоть и могут на определенное время надевать маски добропорядочности, особенно, если от них другие ожидают приличного поведения, но, как только на них уже никто повлиять не может или они понимают, что наказания за действие не последует, сразу же перестают себя сдерживать.

Как писал тот же Берн, характерным видом девиантного поведения социопата может быть криминальное поведение (нападения на людей, убийства из хулиганских побуждений или мошенничества) и формально не наказуемое, но порицаемое обществом.

Теперь можно рассмотреть поведение Януковича и понять, чем он мотивируется в своих поступках.

Для социопата важно получить то, чего он хочет, и его не волнует, каким образом это можно сделать. Если для достижения цели нужно нарушить закон или убить, он спокойно пойдет на такой шаг, при условии полного отсутствия наказания за совершенное. Помните, как в 2004 году тот же Янукович, на одном из заседаний правительства, отчитывал своих подчиненных, и, обратившись к ним, заявил: вот придут из пятого отдела (5-й отдел КГБ, образованный в 1967 году, помогающий местным органам госбезопасности) и – наведут порядок. Тогда он боялся наказания. Сегодня, когда власть у него в руках, он, чувствуя свою полную безнаказанность, может проявлять свои социопатические наклонности без оглядки на наказание.

Потому-то и не удивительно, что тот же председатель ПАСЕ называет ситуацию, сложившуюся в Украине с политическими заключенными, а особенно с Тимошенко, «аномалией, которую трудно понять». Тому же Рене уже давно должно быть все понятно, потому что любой психиатр скажет: Янукович, используя юридическую аргументацию, просто достигает своей цели, не собираясь считаться ни с кем.

Опасность же для украинского общества заключается в том, что Янукович, как активный социопат, не остановится ни перед чем, чтобы сохранить свою власть. И заявления Черновола о том, что Янукович срывает свою злость на охранниках, только доказывает факт, что тот, кто дорвался до власти в Украине – неадекватная личность и ради своих целей пойдет на любой шаг. Если ему, для удержания власти, нужно будет открыть огонь по мирным демонстрантам, он это сделает.

Так что украинской оппозиции и представителям США и Евросоюза нужно понимать, что социопата можно поставить в рамки только одним методом: найдя для него механизм, что влечет к ответственности и может реально заставить такого индивида отвечать за содеянное. И вот тогда социопат (понимая, что наказание неизбежно) наденет маску добропорядочности и будет вынужден выполнять все требования в соответствии с тем же законом.

Лина ТЫХА, «Конфликты и законы»

это таки для тех, кто с придыханием смотрит таки на север

Главарь русской мафии Дед Хасан был другом Путина: "Его убрали по распоряжению сверху". ФОТО

Убийство в Москве криминального авторитета по кличке Дед Хасан не могло быть проведено без санкции со стороны чекистов.

"Если вдруг кто не знал, "Хасан" был большим другом кремлёвского мачо и практически всего совфеда", - цитирует Цензор.НЕТ запись под фото одного из пользователей Facebook.

Вместе с тем, Юрий Кармазин, экс-глава комитета Верховной Раде по борьбе с организованной преступностью, считает, что убийство криминального авторитета не могло быть проведено без санкции со стороны чекистов. "Если Хасана убрали, то на это дали добро сверху, как с чекистской, так и бандитской горы", - заявил Кармазин сайту НР.

Пророчество мольфара: Его убьют 25 февраля 2013 года
"Що на роду написано, від того не втечеш"
(народна мудрість)

Я був збентежений історією, що трапилася з моїм приятелем. Ось, що він розповів:

- 25 лютого 2010 я переїжджав перевал в Карпатах. Була мінусова температура. У горах лежав сніг, дув сильний вітер. Від’їхав від найближчого села кілометрів дванадцять. На узбіччі стоїть самотній старий у гунне - овеча плащ-накидка шерстю назовні - і голосує. Я проїхав, не зупиняючись, подумав, що пізній вечір, я один у машині і несподівані пригоди мені ні до чого. Через два кілометри стало шкода його, розвернувся, під’їхав до старого. Сідаючи в машину, зняв капелюха, як сніг на сонці блищали його волосся, злегка хвилясті спускалися нижче плечей. Каже мені, що спустився з гори, де була його кошара. До села, куди він добирався, залишалося кілометрів десять. В дорозі сидів тихо. Несподівано звертається до мене:

- Ти зараз повезеш в місто небіжчика.

Я відразу подумав, що у діда з головою не все гаразд. Їду далі. На дорозі аварія, зупиняє міліція:

- У нас три трупи. Допоможіть один відвезти в місто, в нашій машині можна помістити тільки два загиблих.

Старий виліз з машини, сказав, що далі піде сам. Завантажують мені в машину мертве тіло. Раптом старий повертається:

- Там у вас у Києві якогось пана сьогодні висвятив на царя. Його вб’ють через три роки.

Режим Януковича превращает Украину в Белоруссию!

Украина на протяжении правления режима Януковича постепенно поражается эпидемией лукашенковской чумы, белорусским вирусом диктатуры.
И самое страшное то, что режим Януковича сам кормит эту диктатуру в финансовом плане. Украинская нация фактически финансирует белорусскую диктаторскую чуму своими деньгами, ресурсами. Ярким примером этого является, во-первых, отрицательное сальдо торгового баланса между Украиной и Беларусью, в частности, в 2011 году Украина импортировала из Беларуси товаров на 4,21 млрд. долларов, а экспортировала туда всего на 1,92 млрд. долларов (отрицательное сальдо -2,29 млрд. долларов), а за январь-октябрь 2012 года импортировала на 4,39 млрд. долларов, а экспортировала лишь на 1,85 млрд. долларов (отрицательное сальдо -2,54 млрд. долларов).
Вторым примером является сети тысяч торговых точек, магазинов, киосков по продаже белорусских товаров, которые сегодня в огромном количестве завозятся в Украину благодаря коррупционным контрабандным схемам, в частности, речь идет о продуктах питания, продукцию легкой промышленности, мебель, строительные материалы, нефтепродукты, бытовую химию, косметику. Для Украины это означает уничтожение национального производителя и ограбления украинского валютного рынка, поскольку белорусские дельцы вывозят из Украины миллиарда долларов. Похоже, что это происходит не зря.
Можно выдвинуть версию, что Янукович боится Лукашенко, потому что у Лукашенко есть на него некий мощный компромат, ведь Янукович имеет свои корни в Белоруссии, и Лукашенко возможно все уже раскопал, откуда происходит Янукович, кем были его предки. Иначе объяснить то, что сейчас происходит, трудно. По сути, и в Украине, и в Белоруссии, строятся похожие модели монопольного господства правящих семей. К тому же, и в Лукашенко, и у Януковича есть некое совпадение в биографиях, с той разницей, что Янукович неоднократно сидел в тюрьмах и колониях, а Лукашенко, как говорят, был политработником в тюрьмах. Поэтому в данном случае у Лукашенко есть определенное преимущество над Януковичем, похоже на то, что украинский диктатор имеет некий психологический комплекс неполноценности и зависимости перед Лукашенко, потому Янукович его боится.
Однако, трудно себе представить, что Лукашенко является самостоятельной фигурой, возможно он был поставлен кремлевскими спецслужбами, которые помогали ему осуществить полную узурпацию власти над белорусским народом. Действия Лукашенко во многом напоминают кровожадного Джугашвили (Сталина), как и советский диктатор, он постепенно уничтожил тех людей, которые принадлежали на началах господства Лукашенко в его ближайшего окружения. Ярким примером уничтожения Лукашенко своих бывших соратников является белорусский политик Виктор Гончар, который сначала принадлежал к его команды, был одним и главных мозговых центров в команде Лукашенко, но не согласился с результатами президентского референдума в 1996 году, и через три года пропал без вести вместе со своим другом, бизнесменом Анатолием Красовским. Немало других бывших соратников Лукашенко, среди которых наиболее известными являются Александр Федута, Анатолий Лебедько, впоследствии оказались в тюрьме.
Наличие подобной тенденции можно проследить и в Украине. Евгения Кушнарева, который тоже выполнял роль своеобразного мозгового центра в команде Януковича, убили, некоторые бывшие соратники Януковича подверглись судебному преследованию, например Василия Волгу на 5 лет посадили в тюрьму, бывший спикер крымского парламента Анатолий Гриценко получил 2 года условно. Стоит упомянуть об период середины 90-ых годов, когда Янукович был известным только в узком криминальной среде, в это время было осуществлено зачистки донбасского поля, были убиты Евгений Щербань и Ахать Брагин, лидеры этого поля, и это дало возможность Януковичу подняться из небытия.
Сегодня, раздается много свидетельств о том, что существует определенный список украинцев, которым запрещен въезд в Беларусь, существует предположение, что в этом списке значатся фамилии около 100 тысяч человек. Можно выдвинуть версию, что эти списки формировались Лукашенко с помощью Януковича, или же Лукашенко их просто передал Януковичу. И хотя Лукашенко вел разговоры о том, что он будет поддерживать национальные силы в борьбе с Москвой, но это все оказалось хитрой коварной игрой, чтобы отвлечь внимание национальных проевропейских патриотических сил, чтобы их ослабить, усыпить, расколоть. Украинцы не должны повторить ошибок белорусской оппозиции, которая все время была разобщенной и ее просто уничтожили, убили по частям. Тысячи людей пропали без вести, представителей оппозиции сажали в тюрьмы за так называемые криминальные преступления.
Похоже, что и Янукович и его кремлевские хозяева действуют по схожему сценарию. Лидеры оппозиции Тимошенко, Луценко и многие другие находятся в тюрьме, Тимошенко теперь могут приговорить к пожизненному заключению, на многочисленных общественных активистов, которые публично выступали против режима Януковича, заведены уголовные дела.
Поэтому выход только один - нужно немедленно формировать объединенный комитет всех оппозиционных, антидиктаторских проевропейских сил для отпора правящему режиму. В первую очередь очень важно начать работать с судьями, прокурорами, милицией, налоговиками, со средним звеном, чтобы они поняли, что в случае, если они будут выполнять преступные приказы, то рано или поздно будут наказаны. Эти люди все время должны помнить о статье 60 Конституции Украины: «Никто не обязан выполнять явно преступные распоряжения или приказы. За отдачу и исполнение явно преступного распоряжения или приказа наступает юридическая ответственность». Все, кто исполняет и отдает преступные приказы, кто осуществляет поддержку бандитов узурпаторов, никуда не скроются, как и их дети и члены их семей, и будут отвечать перед украинской нацией.
В ряду первоочередных мероприятий одной из важнейших задач должно стать устранение из наших территорий коррупционной системы режима Лукашенко и ликвидация сети белорусских торговых точек. Это даст возможность поднять нашего национального производителя, украинские малые и средние предприятия, с другой стороны, мы лишим режим Лукашенко огромных валютно-финансовых ресурсов, что существенно ослабит его. Украинские просторы необходимо очистить от паутины торговых точек, которой Лукашенко опоясал наши земли. Нужно перед местными властями остро поставить вопрос, почему она позволяет осуществлять в Украине финансово-экономическую экспансию лукашенковской диктатуры через сети белорусских торговых точек. Пусть городские председатели и депутаты городских советов дадут ответ, почему они позволяют разворачивать эту коррупционную паутину на территории своих общин.
Надо начать этот процесс из областных центров, например, почему Львовский городской совет, в котором большинство имеют «Свобода», «УДАР», «Фронт перемен», не поднимает этот вопрос? Почему в Киеве позволяет это делать Попов, и почему молчат киевские городские депутаты? Такая же ситуация в Чернигове, в других городах. Почему молчат львовские мажоритарщики, и депутаты от Львовщины, которые прошли в Верховную Раду по спискам, почему молчит Ярослав Дубневич, который декларировал, что он отражает интересы национального капитала, где Игорь Васюник, почему не слышно голосов депутатов от социал-национальной партии «Свобода»? Украинская Национальная Консервативная партия требует, во-первых, немедленно ликвидировать эту паутину белорусских торговых точек, во-вторых, нужно подать запрос к руководству Беларусии о существовании запрета въезда на территорию этого государства для граждан Украины, на каких основаниях введено эти запреты, как такие запреты могут существовать в XXI веке между странами, которые имеют безвизовый режим, в-третьих, немедленно ввести визовый режим с Беларусью, по-четвертых, сбалансировать экспорт и импорт в торговых отношениях с Белоруссией.
УНКП обращается к лидерам оппозиции Яценюка, Кличко, Тягнибока немедленно поставить эти вопросы на рассмотрение парламента, создать парламентскую следственную комиссию по расследованию, коррупционной криминальной деятельности режима Лукашенко на территории Украины и выяснить, какой вред был нанесен национальным интересам, насколько этими действиями был взорван национального производителя, выяснить, кто эту схему патронирует, а также расследовать, что же это за списки невъездных лиц формирует режим Лукашенко. Нужно вызвать к Верховной Рады премьер-министра Азарова, и выяснить, какое он имеет отношение к этим коррупционных схем, или он покрывал эту преступную экспансию режима Лукашенко на территорию Украины? И какое он имеет информацию о эти списки, согласован с белорусской стороной, существует ли некая тайная сделка? УНКП также считает, что настало время начать пикетирование посольства Беларуси в Украине, как форпоста тоталитарно-диктаторского режима Лукашенко на территории нашего государства. По нашему мнению, к этому процессу можно привлечь молодежные национальные организации.

С 19 января регионалы перешли в разряд придорожной грязи

Интеллигенции всегда было мало, недаром её окрестили прослойкой, а сегодня в Украине её не просто мало, сегодня адекватного порядочного человека «днём с огнём» не разыщешь. Попряталась прослойка, забитая новой генерацией вчерашних «жлобов», копирующих аристократические привычки, считающих, что оттопыренный мизинец – это первый признак интеллигента, а туфли из страуса, пиджаки из крокодила – сделают их человеками.

(На днях с восторгом прочла в комментариях одного «нового украинца», что жёны декабристов «ПИАРИЛИСЬ» в Сибири).

С захватом власти типичными урками-беспредельщиками, классическим криминальным контингентом, слово интеллигент стало матерным, настоящий мат – государственным языком, Юзовка – нью-столицей, зек – президентом, уголовник - национальностью. Многое перевернулось в нашей стране с ног на голову (вот только несчастные евреи – по-прежнему остались причиной всех бед). )))
Остатки интеллигенции с мужеством национальных героев продолжают упрямо бороться за честь и достоинство страны, которую они по-прежнему упорно считают своей Родиной, отметая фальшивые стенания новой генерации, плотно сцементировавшейся с криминалом.

Упорные поиски национальной идеи, столь популярные сегодня, рано или поздно должны привести к словам Солженицына: «Термин «национальная идея» не имеет чёткого научного содержания. Можно согласиться, что это — когда-то популярная идея, представление о желаемом образе жизни в стране, владеющее её населением. Такое объединительное представление понятие может оказаться и полезным, но никогда не должно быть искусственно сочинено в верхах власти или внедрено насильственно».

Пока в стране царят оккупационные власти, пока криминалитет не займёт полагающееся им место на нарах, не может быть и речи о национальной идее, как бы нам не старались заменить её пустопорожними поисками нормальную человеческую жизнь. Одно присутствие в стране коммунистов под предводительством их престарелого и несостоятельного атамана, не даёт права даже думать о национальных идеях.

Также, на мой взгляд, неудивительны «славные» пропагандисты ПРеступной группировки, которых ошибочно многие относят к ПРодавшимся. Стая политологов, социологов, журнаШлюх, конечно, кормится из ПРовластного корыта, но нельзя их в этом обвинять – ОНИ ТАКИМИ БЫЛИ ВСЕГДА!!! Просто сегодня у них нет необходимости прятать от людей свои природные качества и черты – необразованность, лживость, подлость и элементарное скотство. Хотя грустно осознавать, что сегодня журналистов можно посчитать по пальцам одной руки.

Каждое действие, каждый процесс необходимо начинать С САМОГО НАЧАЛА. Нельзя лечить больного от последствий болезни, не вылечив причину заболевания. Все выступления шахтёров, предпринимателей, отмежёвывающихся от политики, а значит, от первопричины, не стоят ломаного гроша. Никакие призывы, спасти популяцию львов в Африке, не приведут к освобождению Украины.

Вчерашний день, так иезуитски выбранный для очередного ПРеступления оккупантами чётко провёл границу между «беспределом» и «запределом». Ещё вчера бандитская шобла просто радовалась и активно пользовалась при нашем попустительстве широко открывшимися перед ней возможностями - не скрывать своё скотство. Если вчера они могли открыто сморкаться при помощи двух пальцев, красть всё, что захочется, унижать страну, народ, запереть в застенкиТимошенко и Луценко, не переставая изрыгать ЛОЖЬ, сытно жрать (за наши деньги), и рыгать на улицах, то с 19 января, они перешли в разряд придорожной грязи.

Вчерашний день произвёл эффект разорвавшейся нейтронной бомбы – вроде всё осталось по-прежнему, а в реальности ПРиматов больше не существует.Кужель, Денисова и Слюз это показали нам со всей очевидностью. Ничего, кроме как применить силу, банда не смогла. Сутки эта оккупационная масса не могла придумать, что им делать. При малейшем отпоре – они бессильны. Они могут убить, а справиться – НЕТ.

А уже вечером, пряча булавочноголовочные глазики, заикаясь и заговариваясь, пшонка вбил последний гвоздь в гроб власти. Да, круги по мутной воде только начали расходиться, эффект ещё только начнёт проявляться, но, поверьте, ПРаматов больше нет!!!

И я в который раз я убедилась в уникальных способностях Юлии Владимировны. Её акция гражданского неповиновения, акция настоящего гражданина своей страны и Политика, буквально взорвала трусливую и звериную банду. Мне мучительно больно осознавать, что она платит за нас такую страшную цену – я не боюсь в данном случае высокопарности, ОТДАЁТ за наше будущее свою жизнь, единственное, по-настоящему богатство, которое есть у каждого.

Юлия Владимировна отлично понимает, что ПРеступник НИКОГДА не остановится сам – его необходимо остановить. Для того чтобы остановить, как можно больше людей должны осознать, что перед ними ПРеступник. А, значит, кто-то должен сорвать с него все завесы, которыми он прикрывается.

Банде не известны понятия закона и Конституции, преступив которые они поставили себя вне закона. А вне закона означает только одно – всё, что будет дальше С НИМИ происходить – ненаказуемо ни для кого!!!

Сейчас, главное, НЕ ОСТАНАВЛИВАТЬСЯ, ни оппозиции, ни нам, выбирая любые способы очищения Украины. Мы все вместе ДОЛЖНЫ Юлии Владимировне и Юрию Витальевичу. Причём мы им должны – их честное имя, попранное негодяями, и жизни, которые эти негодяи хотят у них отнять!

Катерина Маслова

Главарь русской мафии Дед Хасан был другом Путина

В Виннице на пожизненно сидит человек, которого посадили без доказательств

Була у Вінницькій тюрьмі. Вивчаю справи і прозріваю. Позавчора мала ще одну зустріч з людиною, засудженою до довічного позбавлення волі. Він не тільки нікого не вбивав, але й навіть намірів таких не мав. І доказів проти нього - реальних чи сфальсифікованих - теж нема. Під час слідства інший підозрюваний назвав його замовником замаху на вбивство. У суді він відмовився від своїх слів, сказав, що його примусили обмовити підсудного.

Але це не прийняли до уваги, і дали чоловіку довічне на підставі нічим не підкріплених свідчень однієї людини, даних на досудовому слідстві.

Намагатимемось зараз добитися перегляду справи. Це можна зробити або рішенням Європейського суду, або зміною процедури - тобто, внесенням у КПК нового пункту щодо можливості перегляду справ довічників.

Олена Білозерська

Бюджет 2013. Большой лохотрон
Структура доходов украинского бюджета на будущий год.
Видно, что 60,6% доходов бюджета идут с косвенных и прямых налогов с населения. Таможенные пошлины, НДС и акцизы – всё это, в итоге, ложится на карманы покупателей, которые приобретают конечный продукт или услугу. Т.е. граждане Украины оплачивают это из своего кармана. По сравнению с планом доходов на 2012-й год эти налоги в целом увеличены на 2,2%. При этом налоги на прибыль юр. лиц, составляющие всего 15,7% платить, в основном, будет средний и средний-плюс бизнес. Но, никак не финансово-промышленные группировки. Даже, если добавим доходы с ренты, то получим 20,9%.

Например, для облегчения жизни ФПГ рента за использование природных ресурсов по сравнению с бюджетом 2012 уменьшена с 21,4 млрд. грн в 2012-м до 13,8 млрд. грн в 2013-м. Плохо себя чувствуют наши олигархи, очень плохо.

Дальше – больше. Если кто не заметил, то обращу внимание читателей на такую статью доходов, как «Оплата транзита газа и нефти». Точнее – на сумму этого дохода в бюджет. К сожалению, нет официальной информации по данным за транзит нефти, но нам «хватит» и транзита газа. Украина через свою ГТС перекачивает в другие страны 80 млрд. кубометров газа. По заключённым договорам оплата транзита газа Украине составляет 2,7 долл.$ за 1 тыс. кубов газа на каждые 100 км ГТС. Длина ГТС в Украине составляет, грубо говоря, 1100 км. Путём несложных арифметических расчётов получаем сумму в 2,37 млрд. $. Или 20,2 млрд. грн по заложенному в бюджет курсу 8,50. Пусть, даже, затраты (которые минимальны), другие потери, но никак не 2,4 млрд. грн., отображённые в доходах бюджета. И это только за транзит газа. Без нефти.

Данные поступления запланированы в объёме почти в два раза меньшем, чем поступления за регистрацию бесконечных бумаг и справок («Административные сборы и платежи» = 4,6 млрд. грн). При этом население и юр. лица оплачивают данные расходы, по сути, дважды. Так как все службы, выдающие справки являются государственные. И мы платим налоги на их содержание. И потом с нас они же ещё раз сдирают деньги.

Немцы обнародовали подробное досье на Виктора Януковича

Президент України саджає опозицію за ґрати. Він знає, як виглядає життя у в’язниці. Сам він сидів двічі – через пограбування та завдання тілесних ушкоджень.

З того часу, як Віктора Януковича було обрано президентом України, у словнику українців різко зросла популярність двох слів: «ізолятор» та «колонія». Янукович, якого у 2004 році позбавили влади завдяки демократичній Помаранчевій революції, з моменту свого повернення у 2010 році зробив в’язницю центральним інструментом свого правління. Вже через декілька місяців після його другого приходу до влади за ґрати потрапили перші провідні противники режиму, а лідера опозиції та колишнього Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко було засуджено до семи років ув’язнення в результаті судового процесу, який гостро розкритикувала міжнародна спільнота. Її колишній Міністр внутрішніх справ Луценко та колишній в.о. Міністра оборони Валерій Іващенко ще чекають на остаточний вирок суду у Лук’янівському СІЗО у Києві.

Вже не раз в’язниця відігравала у житті Януковича центральну роль. Вперше це сталось наприкінці 60-х років, коли він був підлітком без батьків, який ріс між сірими териконами та димлячими трубами східноукраїнського сталевого та вугільного регіону Донбас. Зі всіх частин Союзу радянська влада тоді відправляла сюди різних людей працювати у шахтах, у тебе не запитували, звідки ти, часи були суворими. На вулицях між доменними печами панували банди, і той, у кого не було швидких кулаків, довго не втримався б. Конфлікти з міліцією, арешти та колонії для неповнолітніх були чимось буденним, і сам Янукович юнаком двічі був засуджений до терміну за ґратами. Точні обставини до сьогодні не відомі, але, за його власним зізнанням, йшлося, серед іншого, і про завдання «тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

Інформація про ранні роки ув’язнення була знищена в архівах

Друга фаза, в якій важливу для біографії Януковича роль зіграли кримінальні суди та колонії, мала місце через чверть століття, у 90-х роках. Радянський Союз розвалився, олігархи та злочинні барони першого десятиріччя після розпаду ділили між собою донецькі шахти та заводи за допомогою калашникових та ручних гранат. «Кримінальні авторитети», як їх називають в Україні, перетворювались на великих акціонерів, і в 1997 році під протекцією нових можновладців Янукович став губернатором Донецької області. Завдяки клопотанням авторитарного президента Леоніда Кучми, який як ніхто вмів керувати регіональними кланами, у 2002 році Януковича взагалі зробили прем’єр-міністром. У ці роки, коли він вже давно був не втраченим юнаком з кримінального середовища, а людиною влади та впливу, за лаштунками правосуддя, як кажуть, невідомим особам вдалось знищити всі згадки про його судимості, згадки про які вже давно канули у забуття.

У будь-якому випадку, у 2002-му, коли журналіст Володимир Бойко опублікував перші слабкі натяки на до того строго засекречену буремну молодість губернатора (за його словами, йому про це розповів співкамерник, який сидів з ним разом, коли той перебував за ґратами через критичну статтю),зміцніли підозри, що у судах та колоніях була зроблена величезна робота: скільки не шукали, у жодному судовому архіві не вдалось знайти вирок, у жодній в’язниці – запис про ув’язненого Януковича. Хтось викреслив з документів і без того вже давно забуті його сучасниками роки Януковича за ґратами.

Решта було мовчання

Перша інформація про таємне минуле президента через відсутність доказів так би і залишилась на рівні чуток, якби сам Янукович, тодішній кандидат Кучми на президентську посаду, в 2002 році раптово не підтвердив ці спекуляції: в документах, які він подавав на посаду, 18 листопада 2002 року він неочікувано зізнався в тому, що раніше було таємницею за сімома печатками: що у молодості він спочатку відбув термін у «колонії для неповнолітніх», а пізніше ще раз був «засуджений».

Це зізнання внесло не тільки ясність, але й плутанину. Залишалось загадкою, чому раптом Янукович підтвердив те, що було простими чутками, також залишалось незрозумілим, що саме він скоїв у свій час на суворих вулицях його рідного міста Єнакієве (пару житлових кварталів у степу, металургійний комбінат, вічне «російський народ – понад усе»). У своєму письмовому зізнанні він про це нічого не згадав; єдине, що кинулось тоді у вічі, була коротка згадка про те, що пізніше його судимості «було скасовано». Решта – мовчання. Сьогодні президент також не коментує цю тему, запитання «F.A.S.» залишились без відповіді.

Тим не менш прояснились дві речі: по-перше, те, що сьогоднішній президент колись сидів, та, по-друге, що у його рідному Донецькому регіоні не можна знайти жодного документа по його справі – жодного вироку суду, жодного запису в реєстрі в’язниць. Хтось у царстві донецького губернатора попрацював дуже ґрунтовно. Журналіст Володимир Бойко, який колись першим опублікував згадки про його минуле, сьогодні розповідає, що в результаті «колосальної роботи», яку тоді було зроблено для очищення його біографії, було знищено всі сліди, навіть географічно далеко віддалені, про що ми поговоримо пізніше.

Космонавт, який сприяв особистому злету

Тоді ж, після 2002-го, спочатку здавалось, що цю справу залагодили. Янукович, який відтепер за милістю Кучми та олігархів зріс від губернатора до прем’єр-міністра, зізнався в судимостях. Однак він наполягав на своїй невинуватості та пізнішій реабілітації, і оскільки ніхто не міг довести протилежне, дискусія, здавалось, затихла.

До початку 2004 року. Тоді Янукович зібрався спробувати свої сили на найвищу посаду в країні та стати наступником президента Кучми. Вибори було призначено на осінь. Штаби готували своїх кандидатів до виборчої боротьби, і 25 травня представники судів Донецької області провели пам’ятну конференцію. Цього дня, через два роки після його зізнання, табір Януковича нарешті представив документи, що підтверджували невинуватість їхнього кандидата, у якій постійно всіх запевнювали.

Докази містили дві частини. Першим прес-служба Януковича оприлюднила лист легендарного радянського депутата і космонавта Георгія Берегового, в якому відомий підкорювач космосу, чий виборчий округ був у Донецьку, та якому в рідному місті Януковича Єнакієве сьогодні присвячено дзвони однієї з церков, у 1978 році клопотав у суді про проведення повторного розслідування справи молодого колишнього в’язня Януковича. Теперішній президент пізніше завжди наголошував, яким близьким він був у молодості до космонавта, і скільки цей радянський ідол зробив для його особистого злету. У листі Берегового він називає Януковича «молодою людиною важкої долі», «яка залишилась без батьків» та «мала до цього часу виключно позитивні характеристики». Для того, щоб цей багатообіцяючий юнак, який мріяв про те, щоб вступити до лав Комуністичної партії, міг жити «за власною совістю», на думку Берегового, необхідно було перевірити, «чи не є його необґрунтовані судимості» «фальшивими звинуваченнями старших злочинців».

Судимості Януковича було скасовано

Ще важливішим за лист космонавта був другий доказ, який презентували представники донецького правосуддя під час виборчої кампанії 2004 року. Мова йшла про копію рішення суду про реабілітацію Януковича, на яке він завжди посилався, але яке, оскільки всі документи зникли, до цього ніколи не публікувалось. Цей документ, який представили вперше, було за всіма ознаками підготовлено й ухвалено Президією Донецького обласного суду 27 грудня 1978 року. Зрозуміло, що тоді суд довго не вагався над тим, щоб задовольнити батьківське клопотання космонавта та радянського ідола Берегового.

Рішення про реабілітацію містить опис «справжніх» обставин злочину, які свого часу призвели до «помилкового» засудження Януковича. У першому випадку, 1967 року, згідно з цим описом подій, двоє молодиків побили та пограбували на вулиці п’яного. Янукович не брав участі у цьому злочині, але злочинці повісили на нього провину, тому що він підпадав під закон про злочини неповнолітніх і міг розраховувати на менше покарання. Щодо другої судимості, суд встановив, що Янукович тоді просто намагався зупинити бійку на вулиці. Він втрутився, щоб розняти бійців, за що чоловік на ім’я Бубир вкусив його за руку. Висновок суду: при розслідуванні справ з молодості Януковича посадовці «вжили не всі заходи для повноцінного та всеохоплюючого дослідження обставин справ». Тому вироки проти Януковича мають «бути скасовані із закриттям провадження по справах за відсутністю складу злочину».

Сумніви у справжності документів

Обидва документи, лист космонавта та рішення донецького суду про реабілітацію, могли поставити крапку у цьому питання, якби були справжніми. Але у цьому є серйозні сумніви. І найбільш безневинним при цьому є те, що відомий лист космонавта та депутата Берегового містив друкарську помилку – щось, що у радянські часи ніколи б не стерпіли в бюро депутата Верховної Ради. Серйознішим є те, що лист написано на папері, який не існував в 1978 році, на бланку депутата «десятого скликання», яке розпочало роботу лише у 1979 році, тобто наступного року після написання так званого листа з клопотанням. Президент не відреагував на запитання «F.A.S.», чи вважає він лист Берегового справжнім.

Але й рішення про скасування судимостей, винесені Донецьким обласним судом, викликають запитання. Вони містяться у неправильно-підшитому архівному наряді за 1978 рік, який, звичайно, містить й інформацію про численні інші процеси того року. Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Міністерстві внутрішніх справ України у серпні 2005 року встановив, що папір та друкарська машинка, які використовувались для підготовки рішень суду, мали абсолютно інші особливості ніж ті, що використовувались для інших документів в архіві. Експерти також встановили, що з підшивкою папки також відбувались маніпуляції.

Ніхто не зміг пояснити ці безглуздості

Найбільш ж дивні речі виявили експерти-почеркознавці. По-перше, вони встановили, що підпис під рішенням про реабілітацію Януковича (суддя Каванський) насправді був підроблений «іншою особою». По-друге, їм впало у вічі те, що запис у змісті архівного наряду про нібито скасування судимостей було зроблено від руки співробітником суду, якому у 1978 році, коли складалась ця папка, було не більше десяти років. Фахівці Міністерства внутрішніх справ прийшли до висновку, що «невстановлені співробітники » Апеляційного суду Донецької області» між 2002 та 2004 роками «в інтересах Януковича Віктора Федоровича та інших осіб підробили документи та підпис судді Каванського В.Ф.». Для справедливості варто зазначити, що це було виявлено невдовзі після Помаранчевої революції, коли прозахідний демократичний рух позбавив Януковича влади, а в Міністерстві внутрішніх справ керували його противники. Однак, на прохання цієї газети прокоментувати докази підробки документів Янукович також не відреагував.
Ніхто не може пояснити ці безглуздості у рішенні про реабілітацію Януковича. Можливо, документ готувався поспіхом, і, можливо, цей поспіх був пов'язаний з міркуваннями, які виникли у 2004 році. Знавці радянської бюрократії мали вже давно передчувати, що попри всі спроби очисти архіви, раніше чи пізніше інформація про судимості Януковича могла випливти на поверхню. Фахівці знали, що місцеві українські можновладці могли змусити зникнути все, що знаходилось у сфері їхнього впливу, але не за двісті кілометрів на північ, у Москві. А те, що там мало бути щось про вкриту таємницею молодість Януковича, було безсумнівним.

Голова суду та в’язниці зробили кар’єру

В радянські часи існувала звичайна практика, коли у радянському Міністерстві внутрішніх справ робились відмітки про кожний вирок між Балтійським та Охотським морями. Насправді, на Януковича у Москві також існує досьє. Воно випливло восени 2004 року, невдовзі після блискучої презентації рішення про скасування судимостей Януковича. Український журналіст Володимир Ар’єв отримав від головного інформаційно-аналітичного центру російського Міністерства внутрішніх справ копію московських документів. У них йдеться, що спочатку Януковича було засуджено у 1967 році за пограбування (Стаття 141 Кримінального кодексу УРСР), а вдруге – у 1970 році за Статтею 102 (завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості). Однак, завдяки цьому досьє не було отримано доказів реальних обставин засудження Януковича. Однак, обізнані люди побоювались, що ці згадування можуть випливти у свій час та зруйнувати всю виборчу кампанію, вони завбачливо спробували захистити кандидата за допомогою документів про пізнішу реабілітацію.

Сьогодні Янукович стоїть на верхівці владної піраміди. «Колонії» та «ізолятори» українського правосуддя, які він у молодості відчув на власній шкірі, вже давно перетворились на опори його правління. Голови ж судів та в’язниць, з яких пізніше, коли він прийшов до влади, зникли матеріали його справ, зробили кар’єру. Син людини, яка тоді очолювала адміністрацію українських тюрем, сьогодні є головою президентської адміністрації. А колишній голова міського суду Єнакієве отримав крісло в Конституційному суді України.

Конрад Шуллєр, Frankfurter Allgemeine Zeitung