Про це йдеться у доповіді «Свобода у світі» – звіті американської правозахисної організації Freedom House, пише «Радіо Свобода».

Зокрема, президент Росії Володимир Путін у своїй країні «відкрив новий період посилення репресій». Узбекистан, Туркменістан, Білорусь і Таджикистан знову названі серед найменш вільних зі 195 країн світу.

Водночас у деяких країнах Близького Сходу, зокрема, у Лівії Freedom House відзначає збільшення громадянських свобод, але попереджає, що прогрес перебуває під загрозою «заснованих на релігії політичних сил». Автори доповіді зауважили зростання насильства між представниками різних течій ісламу в Пакистані та Іраку.

У цілому, за даними Freedom House, 2012-й був сьомим поспіль роком, коли у світі було більше країн, де погіршилося дотримання свобод, ніж таких, де відбувався прогрес у цій царині.

Наиболее «несвободными» признали Северную Корею, Сирию и Туркменистан

Международная неправительственная организация Freedom House выпустила новый отчет, в котором оценила ситуацию с правами человека и демократией в мире в 2012 году.

В группу наиболее «свободных» стран, по версии Freedom House, вошли Андорра, Австрия, Австралия, Барбадос, Бельгия, Канада, Кабо-Верде, Чили, Кипр, Дания, Эстония, Финляндия, Франция, Германия, Исландия, Лихтенштейн, Люксембург, Мальта, Нидерланды, Новая Зеландия, Норвегия, Польша, Португалия, Швеция, Швейцария и др., пишет tyzhden.ua.

В свою очередь, наиболее «несвободными» признали Северную Корею, Узбекистан, Туркменистан, Судан, Экваториальную Гвинею, Эритрею, Западную Сахару и Сирию.

При этом наибольшее улучшение ситуации с демократией в этом году наблюдалось в Ливии, Бирме, Тунисе, Египте, Зимбабве, Молдавии, Черногории и Грузии.

Украина, Россия, Никарагуа, Нигер, Пакистан, Парагвай, Македония, Мексика, Киргизия и Марокко вошли в группу «частично свободных» стран.

«В Украине было отмечено снижение позиций в связи с ухудшением качества проведения парламентских выборов, увеличением давления правительства на оппозицию и новым законом в пользу русскоязычной части населения и одновременное игнорирование менее многочисленных меньшинств», - говорится в отчете.

Мали, Мадагаскар, Гамбию, Гвинею-Биссау, Бахрейн, Украину, Эфиопию, Эритрею, Руанду, Йемен, Бурунди, Эквадор, Гондурас и Шри-Ланку отнесли к группе стран, в которых в период с 2008 по 2012 год произошло наибольшее снижение демократических показателей.

епааать! про колхозы тоже не плакали давненько.
так вот из последних новостей уркостана, не верите мне на слово можете поискать эту радиопередачу на сайте радио "эра",
совсем недавно (пару месяцев прошло) главарь зерновой ассоциации уркостана (кажись правильно заполнил как это называется)
вещал приблизительно следущее: спасение аграрного сектора уркостана лежит в кооперации мелких собственников (фермеров)
(он провел там параллель с колхозами, но колхоз у нас матерное слово, поэтому он заменил его на политкорректное - кооперация)
причем (внимание!!!) в качестве примера он привел фермеров США, а про Израиль сказал, что там вааще все гуд,
потому что они от кибуцев не отказывались.

Проблему безработицы в селах поможет решить развитие сельскохозяйственных кооперативов, считают в Министерстве аграрной политики и продовольствия Украины. Поэтому одной из основных задач на 2013 год является возрождение сельских территорий путем развития сельскохозяйственной кооперации. Об этом со ссылкой на министра аграрной политики и продовольствия Николая Присяжнюка сообщила пресс-служба министерства.

«Развитие сельских территорий является задачей номер один на 2013 год , что неоднократно подчеркивал Президент. Необходимо возродить благосостояние крестьян путем мотивации их к производству аграрной продукции . Так, именно хозяйствами населения производится 76% говядины, 56% свинины, 18% мяса птицы и 78% молока. И одним из наиболее эффективных механизмов организации труда в селах остаются кооперативы. На сегодня в Украине работает 851 обслуживающий сельхозкооператив », - сказал Николай Присяжнюк.

Министр отметил, что государство будет стимулировать создание обслуживающих и производственных кооперативов в сфере животноводства, садоводства и ягодоводства, закупки кормов, заготовки и первичной переработки, реализации продукции. Сейчас существует потребность в создании 12 176 кооперативов, в том числе производственных почти 2200 и обслуживающих - 9770. Кооперация поспособствует организации замкнутого цикла производства в животноводстве, растениеводстве и рыбоводстве. «Создание кооперативов замкнутого цикла позволит увеличить добавленную стоимость благодаря углубленной переработке продукции животноводства, что создаст дополнительные рабочие места и снизит цену готовой продукции вследствие реализации непосредственно по месту производства», - подчеркнул Николай Присяжнюк.

Также Николай Присяжнюк напомнил, что важной мотивацией крестьян к организации обслуживающих кооперативов является выплата крестьянам государственной поддержки за сохранение и содержание молодняка КРС , возмещения стоимости приобретенных доильных аппаратов и стимулирования реализации скота на перерабатывающие предприятия.

вот данные со ссылками:

вот график для наглядности:

ничего не смущает?

Виталий Портников
А самолеты сами не летают: что стоит за банкротством компании Коломойского
Кризис Украинской авиационной группы, уже приведший к массовым задержкам и отменам рейсов компаний Игоря Коломойского по всему миру, породил огромное количество версий случившегося.

Одни наблюдатели усматривают в происходящем руку вездесущей «семьи» президента Виктора Януковича и считают, что отвечающему в «главном клане» страны за бизнес Александру Януковичу просто захотелось иметь в портфеле авиакомпанию. Другие уверены, что дело не в «семье», а в самом Игоре Коломойском – «олигарх», якобы получивший контроль над Международными авиалиниями Украины, решил избавиться от пассивов «Аэросвита», «Днепроавиа» и «Донбассавиа», оставив за новой игрушкой прибыльные направления. Третьи убеждают, что Коломойский «просто» проводит санацию «Аэросвита» и других своих компаний, затеяв искусственное банкротство. Но все эти объяснения находятся вне сути экономических проблем страны.

А суть – это монополизация рынка, столь же явственно заметная в авиаперевозках, как и во всех других отраслях. Причем эта монополизация – не просто результат картельного сговора группы предпринимателей, не пускающих на рынок конкурентов. Главный виновник монополизации – само государство, делающее все возможное, чтобы экономика Украины не развивалась. Потому что только в таких условиях безграмотные и коррумпированные чиновники этого государства могут сами становиться миллионерами и миллиардерами.

Напомню, что Украина до сих пор не подписала соглашение об открытом небе, которое могло бы за несколько месяцев снять все наши проблемы с авиаперевозками и значительно понизить цены на билеты. В дни проведения европейского футбольного чемпионата тогдашний вице-премьер Борис Колесников, отвечавший за транспортный коллапс страны, заявил в одном из парадных телевизионных интервью, что Украина не подпишет этого соглашения вплоть до введения Европейским Союзом безвизового режима с нашей страной. Оппонируя чиновнику, я тогда заметил, что в этом тезисе нет никакой логики вообще. Главная проблема украинцев – не в получении виз, а в отсутствии дешевых билетов. Если вы можете дешево съездить из своего областного центра в посольство Киев (в случае, если в вашем городе нет консульства той или иной страны) и затем дешево купить билет на самолет – то у вас нет никаких проблем с перемещением. Но если билет до Киева дорог, а уж из Киева до любой европейской столицы стоит несусветных денег – то при чем же тут, в самом деле, виза?

Колесников и его адепты, конечно же, никак не отреагировали на это замечание. Вернее, отреагировали – с того времени меня просто перестали приглашать в студии контролируемых властью телеканалов. Но это мелочи. А не мелочи – то, что банкротство ведущего украинского авиаперевозчика уже состоялось, а соглашения об «открытом небе» как не было, так и нет. Есть только надежда на то, что Международные авиалинии Украины будут работать лучше. Но только вот почему? Ведь авиационная отрасль остается монополизированной – и какая разница кем.

Коллапс авиаперевозок – преддверие краха других монополизированных отраслей украинской экономики. Остается только надеяться – но это очень слабая надежда – что происшедшее на авиарынке может отрезвить большой украинский бизнес и заставить его понять, что отсутствие конкуренции приводит не только к большим прибылям, но и к большой деградации.

Неизвестные открыли огонь из пневматического пистолета по стеклам проезжающего троллейбуса №26

Водитель троллейбуса вспомнил, что выстрел прозвучал со стороны соседнего дома

спасибо всем, кто поделился ссылочками на информацию.
дополнительную инфу взял тут: http://index.minfin.com.ua/index/gdp/
красные цифры - это такие цифры, которые я получил в результате расчетов или взял из других источников.
для понятности графики представлены в $ эквиваленте, потому что показатели в национальной валюте так сказать непоказательны.
я вот свел все данные в две с половиной таблички.

Итак, коллеги!
Какие можно сделать выводы по этим цифрам?

Это как, простите???

Семья Януковича закончит так же, как Семья Кеннеди или Семья Ельцина

Поняття «Сім’я» швидко і безапеляційно входить у загальний вжиток, причому не тільки серед політиків і бізнесменів, політологів та журналістів, а й серед пересічних громадян, простих обивателів. При чому сьогодні вже нікому не потрібно нічого роз’яснювати. Коли ви кажете «Сім’я» всім стає зрозуміло, про що йдеться – чия це сім’я і чим вона займається.

Проте випадок, коли фактично всю владу в країні, найбільш ласі шматки бізнесу і власності, грошові потоки тощо захопила і почала контролювати одна родина, не є українським ноу-хау, якимось поодиноким або специфічним казусом. Подібне в історії вже траплялося, причому не одноразово. Пропоную читачам подивитися, як це було і чим закінчувалося.

Найближчий до нас історичний приклад «сімейності» в політичній і економічній організації країни можна знайти в Росії 90-х років. Тоді фактично все контролювала родина першого російського президента Бориса Єльцина та його оточення.

І тоді в Москві поняття «Сім’я» вживали так само широко і у тому ж значенні, як сьогодні в Києві. Дійсно, були часи, коли мати візитівку начальника охорони Єльцина Олександра Коржакова було престижніше, ніж депутатський мандат, а вирішувати питання ходили не до міністрів, а до дочки президента Тетяни Юмашевої. Закінчилося це тим, що Єльцин перестав контролювати ситуацію в країні і змушений був зректися влади на користь групи впливу з числа колишніх або діючих силовиків під гарантії особистої недоторканності і збереження майна «Сім’ї». Хто зараз Юмашева і Коржаков? На що вони впливають? Словом, у підсумку «Сім’я» втратила все.

Проте випадки правління Сімей ми можемо знайти й за океаном. Це сім’я американського президента Джона Кеннеді. Його проблема полягала в тому, що він намагався вибудувати власну систему впливу, окрему від Демократичної партії.

Він призначив брата Роберта генеральним прокурором, а у своїх реформах суттєво за торкнув інтереси ФБР. Кеннеді не пробачили спробу ламати систему і вибудовувати власну модель впливу. Коли стало зрозуміло, що сам він не піде через високу популярність і здатність легко виграти вибори, його було вбито 22 листопада 1963 року. Більше того, за п’ять років 5 червня 1968 року було смертельно поранено Роберта Кеннеді, який як раз виголосив промову після попереднього висунення в президенти у Каліфорнії. Доля цієї «Сім’ї» закінчилася ще сумніше.

З урахуванням того, що впливи і апетити відомої української «Ссім’ї» набирають обертів, її представникам варто перечитати історію. Адже не може бути так, щоб все забрав собі хтось один. Країна не може існувати без системи стримувань і противаг, без вибудуваного механізму балансів. Якщо ж так все ж трапляється, то система стає крихкою і недовговічною та швидко руйнується. І питання лише в тому, чи ховає вона під своїми уламками своїх зодчих, як це було з Кеннеді, або ж просто поступово відтискає на узбіччя історії, як це сталося із «Сім’єю» Єльцина.

Китай готов к оккупации Украины

У грудні минулого року в Гонконгу підписано меморандум про створення китайсько-українського інвестиційного фонду. Китайці планують залучити 6 млрд. дол. на розвиток сільського господарства в Україні, з них 600 млн. – вже цього року.
Першочерговими визнані проекти:

- будівництва на території України заводів із виробництва засобів захисту рослин і добрив;

- модернізації іригаційних систем;

- використання нових технологій для підвищення врожайності і продуктивності скотарства і птахівництва.

В асоціації наголошують, що Китай зацікавлений у нарощуванні імпорту високоякісної української продукції агрокомплексу задля підвищення власної продовольчої безпеки. Херсонська та Харківська області можуть першими довідатися про те, що таке китайські інвестиції в сільське господарство. Чому саме Херсонська та Харківська?

Херсонська область відносно малозаселена, і там китайці планують відновити іригаційну систему, яка там існувала ще з часів СССР. А в Харківській області на перше місце виходить людський чинник – керівництво області відкрито заявляє про намір лобіювати інтереси іноземного бізнесу на Харківщині. Так, ще у листопаді 2011 року під час зустрічі з керівником китайської делегації Лю Шеньлі голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін заявив: «Я як керівник області вкрай зацікавлений у залученні інвестицій китайських підприємств у сільське господарство Харківської області. І готовий докласти максимум зусиль для комфортного перебування тут китайського бізнесу. Зокрема, від імені уряду України я можу гарантувати 50% компенсацію з будівництва тваринницьких комплексів, великим інвесторам посприяємо в можливості отримання в оренду крупних земельних наділів». От якби добродій Добкін так лобіював інтереси вітчизняних підприємців!

Область сподівається отримати інвестиції та робочі місця. Хоча останнє сумнівно: досвід Росії показує, що китайці воліють привозити з собою своїх «дешевих» робітників. Китайські овочівники заполонили Сибір, Далекий Схід, Урал, вже з'явилися на Кубані. А тепер китайці обживають і Центральну Росію. І відгуки про їхню діяльність не схвальні – вони так виснажують землю, що після їхньої «оренди» там довгі роки нічого неможливо виростити, крім бур'яну. Вони заражають землю пестицидами, а продукти, вирощені китайськими мігрантами, за вмістом нітратів та інших хімічних домішок перевищують усі розумні межі – навіть для російського невибагливого споживача.

У Красноярську справа закінчилася тим, що довелося зруйнувати теплиці, які в свій час були побудовані навколо міста. Цьогоріч влада Красноярсного краю заборонила в'їзд із Піднебесної гастарбайтерам-овочівникам – у господарствах, організованих китайцями, вміст у ґрунті бензопірену і миш'яку значно перевищував гранично допустимі концентрації. Ці землі довелося просто вилучити із сільгоспобігу. Представники контрольних органів стверджують – відстежити технологію вирощування сільгосппродукції вкрай важко: багато видів гербіцидів, пестицидів та інших добавок російським вченим узагалі не відомі.


Доходи в російську казну теж виявилися значно менше очікуваних – податківці з китайських овочівників нічого не могли зібрати – ті приховували врожайність.

З аналогічними проблемами стикнулася Самарська область. Тут величезне китайське господарство вирощувало в теплицях овочі, рясно «присмачуючи» їх хімікатами. У добривах, які застосовували китайські мігранти, Россільгоспнагляд знайшов дуст, ще 40 років тому заборонений до використання в Росії. Цей хімікат надзвичайно небезпечний для людини і фактично не виводиться з ґрунту.

Експерти, до речі, не виключають, що надалі китайське лобі зможе отримати право викупу орендованих земель. Сьогодні продавати російську землю іноземним компаніям не можна, хоча негромадяни благополучно обходять закон, купуючи землю через дочірні російські компанії.

Для фахівців не секрет, що Китай використовує кредитування як інструмент експансії. Надаючи кредитну лінію якомусь уряду, скажімо, на будівництво, вони ставлять умови: матеріали постачатимуть із Китаю, робітників – теж. Це те, що радикально відрізняє Китай від інших інвесторів. Обов'язковий супутник китайських інвестицій – посилення міграційних процесів. Для перенаселеного Китаю території Росії та України – ласі шматки.

Китайська влада зацікавлена у відтоку свого населення: де б китаєць не опинився – він залишається китайцем, і в нових країнах буде створювати свій «маленький Китай».

Врахує наша влада досвід Росії чи вкотре наступить на ті ж самі граблі?..