апелляшка
Цитата:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/1579/14 Справа № 195/1310/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Скрипченко Д. М. Доповідач - Слоквенко Г.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Слоквенка Г.П. ,
суддів Руських К.Г., Дігтярь Н.В.,
секретаря Дерев'янка І.О.,
за участю прокурора Грамми О.А.,
захисника ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2014 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ст. 336 КК України, -
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянство України, працюючий трактористом в АФ «Перше травня», який проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 336 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він з 29.12.1993 року по 09.06.1995 року проходив службу в Збройних Силах України на посаді механіка-водія середніх танків, та згідно наказу Міністерства оборони України № 96 від 03.05.1995 року був демобілізований в запас та був поставлений на облік до Томаківського РВК як військовозобов'язаний. В порушення положень Указу Президента України № 607/2014 «Про часткову мобілізацію», який було затверджено ВР України 22.07.2014 року, ОСОБА_3 03.08.2014 року відмовився від отримання повістки, про що працівниками Томаківського РВК був складений Акт «Про відмову від отримання повістки». 04.08.2014 року о 08:00 годині ОСОБА_3, будучи заздалегідь попередженим про необхідність явки до Томаківського РВК, ухилився від призову за мобілізацією, а саме не з'явився у визначений час до Томаківського РВК.
В апеляції:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, зазначивши в резолютивній частині вироку порядок набрання вироком законної сили / а.п.16-17/.
- обвинувачений ОСОБА_3 та в його інтересах захисник ОСОБА_2 просять вирок суду змінити та звільнити його від відбування призначеного покарання, застосувавши ст. 75 КК України. Обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та мати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка хворіє та потребує постійного стороннього нагляду, оскільки не здатна до самообслуговування. Злочин, вчинений ОСОБА_3, відноситься до категорії невеликої тяжкості, раніше він не судимий, має постійне місце роботи та проживання, за якими характеризується позитивно. Також апелянти вважають, що «особливий період в державі» як основна обставина, яка була покладена в основу обвинувачення, на теперішній час перестала існувати згідно ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» / а.п. 22-26, 34-36/.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, в його інтересах захисника ОСОБА_2, які, кожен окремо, підтримали свої апеляції, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та залишити без задоволення апеляції обвинуваченого та в його інтересах захисника, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає за необхідне апеляції прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який він засуджений, кваліфікація його дій за ст.336 КК України - ухилення від призову за мобілізацією, учасниками судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
При призначенні виду та розміру покарання засудженому ОСОБА_3 суд врахував ступінь громадської небезпеки вчиненого злочину на час проходження особливого періоду в державі, дані про особу обвинуваченого. Пом'якшуючих обставин та обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується на таких підставах.
Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином , призначивши покарання в межах санкції статті.
Виходячи ж з положень ст.75 КК України, якщо при призначенні покарання, в тому числі у виді обмеження волі, на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд прийде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив про те, що неповнолітня дитина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не проживає разом з ним та не знаходиться на його утриманні, а також, як вбачається з матеріалів справи, догляд за хворою матір'ю, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченим здійснювався не на момент скоєння злочину, а з 29.08.2014 року, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.
Відповідно до Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Згідно норм даного закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно ч.8 ст. 4 вищевказаного Закону з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Як вбачається зі ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У відповідності до ст.. 42 даного Закону керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності та громадяни України, винні у порушенні порядку військового обліку, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комісаріату, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи , підтверджені відповідними документами. Колегія суддів вважає, що при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані по особу ОСОБА_3, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Що стосується апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, то не зазначення судом у резолютивній частині вироку порядку набрання ним законної сили, не є істотним порушенням кримінального процесуального закону згідно ч. 1 ст. 370 КПК України, оскільки це порушення не могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок. За даних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даної апеляційної скарги та зміни вироку суду з вказаних підстав.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ч.2 КПК України, ст.405 КПК України, ст.407 КПК України, ст.408 КПК України, ст.409 КПК України, ст.414 КПК України, ст.414 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, в його інтересах захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції - залишити без задоволення, а вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2014 року відносно ОСОБА_3, в частині призначеного покарання - без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_____________ _______________ _____________
Слоквенко Г.П. Руських К.Г. Дігтярь Н.В.