Сообщение, не относящиеся к теме

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за
позовом Державного підприємства дорожнього зв’язку, інформаційного
забезпечення та автоматики “Укрдорзв`язок” в особі філії “Донецький
ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок” до Відділу державної виконавчої служби
Селідівського міського управління юстиції про визнання нечинними
постанов державного виконавця ВП №47446516 від 06.03.2015 року, ВП
№46066301 від 06.03.2015 року, №47146973 від 13.04.2015 року, ВП
№47146973 від 07.04.2015 року, ВП №46692230 від 06.03.2015 року, ВП
№46692230 від 27.02.2015 року, ВП №47069503 від 01.04.2015 року, ВП
№47069503 від 25.03.2015 року, ВП №46066301 від 29.01.2015 року, ВП
№46066301 від 16.01.2015 року, ВП №46066301 від 03.03.2015 року, в яких
в якості боржника фігурує Філія “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”,-



ВСТАНОВИВ:



Державне підприємство дорожнього зв’язку, інформаційного забезпечення та
автоматики “Укрдорзв`язок” в особі філії “Донецький ВЕТВЗ” ДП
“Укрдорзв`язок” звернулось до Донецького окружного адміністративного
суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Селідівського
міського управління юстиції про визнання нечинними постанови ВП №
46066301 від 03.03.2015 року про накладення арешту на кошти боржника на
рахунки в установах банку, постанови ВП №47146973 від 07.04.2015 року
про відкриття виконавчого провадження, постанови ВП №47069903 від
25.03.2015 року про відкриття виконавчого провадження, постанови ВП
№46692230 від 27.02.2015 року про відкриття виконавчого провадження.

До судового розгляду справи по суті позивачем до суду надано заяву про
уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати
нечинними постанови державного виконавця ВП №47446516 від 06.03.2015
року, ВП №46066301 від 06.03.2015 року, №47146973 від 13.04.2015 року,
ВП №47146973 від 07.04.2015 року, ВП №46692230 від 06.03.2015 року, ВП
№46692230 від 27.02.2015 року, ВП №47069503 від 01.04.2015 року, ВП
№47069503 від 25.03.2015 року, ВП №46066301 від 29.01.2015 року, ВП
№46066301 від 16.01.2015 року, ВП №46066301 від 03.03.2015 року, в яких
в якості боржника фігурує Філія “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем
неправомірно винесено спірні постанови про відкриття виконавчих
проваджень, про приєднання виконавчих проваджень до зведеного
виконавчого провадження та про накладення арешту на кошти боржника в
установах банку, в яких боржником є Донецький виробничий
експлуатаційно-технічний вузол зв’язку Укрдорзв`язок (смт. Курахівка,
вул. Центральна, 61), оскільки філія “Донецький ВЕТВЗ” ДП
“Укрдорзв`язок” є відособленим підрозділом ДП “Укрдорзв`язок” та не має
статусу юридичної особи. Вважає, що Законом України «Про виконавче
провадження» прямо не встановлено заборону відкриття виконавчого
провадження щодо філій – відокремлених підрозділів. Крім того, позивач в
обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що заперечує дійсність всіх
правочинів відповідача, в яких Філія зазначена в якості боржника, як
пряме порушення Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином,
просить визнати нечинними постанови державного виконавця ВП №47446516
від 06.03.2015 року, ВП №46066301 від 06.03.2015 року, №47146973 від
13.04.2015 року, ВП №47146973 від 07.04.2015 року, ВП №46692230 від
06.03.2015 року, ВП №46692230 від 27.02.2015 року, ВП №47069503 від
01.04.2015 року, ВП №47069503 від 25.03.2015 року, ВП №46066301 від
29.01.2015 року, ВП №46066301 від 16.01.2015 року, ВП №46066301 від
03.03.2015 року, в яких в якості боржника фігурує Філія “Донецький
ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких
відповідач зазначив, що у відділі державної виконавчої служби
Селідівського міського управління юстиції на виконанні перебуває зведене
виконавче провадження №47446516 від 06.03.2015 року, де боржником є
Філія “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”, до складу якого приєднані
вимога №Ю-4598-25у від 05.12.2014 року, видана Красноармійською ОДПІ ГУ
Міндоходів, про стягнення боргу у сумі 156049,51 грн.; вимога
№Ю-4598-25у від 05.01.2015 року, видана Красноармійською ОДПІ ГУ
Міндоходів, про стягнення боргу у сумі 16329,61 грн.; вимога
№Ю-4598-25у від 04.02.2015 року, видана Красноармійською ОДПІ ГУ
Міндоходів, про стягнення боргу у сумі 37978,46 грн.; вимога №Ю-4598-25у
від 04.03.2015 року, видана Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів, про
стягнення боргу у сумі 13330,90 грн. В рамках зведеного виконавчого
провадження державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме та на
все рухоме майно боржника, винесені постанови про арешт всіх відкритих
розрахункових рахунків боржника. З урахуванням зазначеного, просить
відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням
наданих до них уточнень підтримав, просить позов задовольнити у повному
обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних
вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши
пояснення представників сторін в судовому засіданні, всебічно і повно
з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та
заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи,
суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної
виконавчої служби Селідівського міського управління юстиції перебуває
зведене виконавче провадження №47446516, де боржником є Філія “Донецький
ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”.

Постановою державного виконавця від 06.03.2015 року до складу зведеного
виконавчого провадження №47446516 приєднано виконавче провадження ВП
№46066301 з примусового виконання вимоги №Ю-4598-25у від 05.12.2014
року, виданої Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів, про стягнення боргу у
сумі 156049,51 грн.

Постановою державного виконавця від 06.03.2015 року до складу зведеного
виконавчого провадження №47446516 приєднано виконавче провадження ВП
№46692230 з примусового виконання вимоги №Ю-4598-25у від 05.01.2015
року, виданої Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів, про стягнення боргу у
сумі 16329,61 грн.

Постановою державного виконавця від 01.04.2015 року до складу зведеного
виконавчого провадження №47446516 приєднано виконавче провадження ВП
№47069503 з примусового виконання вимоги №Ю-4598-25у від 04.02.2015
року, виданої Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів, про стягнення боргу у
сумі 37978,46 грн.

Постановою державного виконавця від 13.04.2015 року до складу зведеного
виконавчого провадження №47446516 приєднано виконавче провадження ВП
№47146973 з примусового виконання вимоги №Ю-4598-25у від 04.03.2015
року, виданої Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів, про стягнення боргу у
сумі 13330,90 грн.

Згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції,
чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче
провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове
виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій
органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на
примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які
здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених
цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до
цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього
Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що
примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу
службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове
виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної
виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить
відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої
служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях,
містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового
виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного
значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних
управлінь юстиції.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Закону України “Про виконавче
провадження” державний виконавець зобов’язаний використовувати надані
йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй
діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”
державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів,
у тому числі на підставі рішень третейського суду;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних
та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі
відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи
про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і
користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору,
витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх
виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей,
передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами
у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або
юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий
документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим
документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” у
виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та
ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне
ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх
місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи
перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта
господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб),
індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для
фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача
та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої
релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття
ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи
державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а
також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав
виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть
сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його
місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника,
рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” державний
виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі,
зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим
статтею 18 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відповідача
знаходиться зведене виконавче провадження №47446516 з виконання
виконавчих документів – вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску,
винесених Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів, де боржником є Філія
“Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”.

За приписами ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній
на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті органами
доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до
їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання
платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами
(ч. 1 цієї статті).

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно
до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати
єдиний внесок.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі виявлення своєчасно не
сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані
самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в
порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну податкову і мтну політику, надсилає платникам єдиного
внеску, які мають недоїмку, вимогу про
її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з
дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та
штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску
узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про
сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і
зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів,
що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату
єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який
прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску,
зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику
єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання
скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про
вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку
вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику
єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь
платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник
єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з
нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження
рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до
органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з
дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та
штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів
і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену
суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої
вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому
законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату
недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі документи – вимоги про
сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, направлені до виконання на
адресу відповідача стосовно філії “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”,
відповідають критеріям, встановленим Законом України «Про виконавче
провадження», а саме: в них зазначено назву і дату видачі документа,
найменування органу, що його видав; дату прийняття вимоги, її номер;
повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження,
ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності стягувача та
боржника, резолютивну частину рішення; дату набрання законної
(юридичної) сили вимоги.

Законодавством встановлено певний порядок дій державного виконавця при
надходженні виконавчого документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче
провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на
підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання
рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина
або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про
надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в
порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України “Про виконавче провадження”,
п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року №
74/5, основними обов’язками державного виконавця при примусовому
виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність,
повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав
та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обов’язки
випливають зі ст. 19 Конституції України, на підставі якої органи
державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень
та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”
державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом
заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в
повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” у разі
ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25
цього Закону для самостійного виконання рішення, документального
підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на
наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове
виконання рішення.

За приписами ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” заходами
примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника,
у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові
від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію,
стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів,
зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що державний виконавець
при отриманні вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску, які є
виконавчими документами в зведеному виконавчому провадженні №47446516,
діяв на підставі та у межах повноважень, покладених на нього діючим
законодавством.

При цьому суд не підтримує позицію позивача, оскільки у відповідності до
приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування» саме вимоги про
сплату недоїмки з єдиного внеску, винесені Красноармійською ОДПІ у
відношенні Філії “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”, та не оскаржені
позивачем ані в адміністративному, ані в судовому порядку, є такими, що
порушують права та законні інтереси позивача, тоді як дії державного
виконавця при отриманні зазначених виконавчих документів відповідають
встановленим нормам та є похідними у відповідності до вищезазначених
правових норм.

Водночас, суд зауважує на те, що неправомірність винесення контролюючим
органом вимог про сплату боргу у відношенні Філії “Донецький ВЕТВЗ” ДП
“Укрдорзв`язок” не є предметом розгляду даної справи, тому суд не в
праві визначати законність винесення зазначених вимог. Спірними в даній
справі є постанови відповідача про відкриття виконавчих проваджень, про
приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження та
про накладення арешту на кошти боржника в установах банку, в яких
боржником є Донецький виробничий експлуатаційно-технічний вузол зв’язку
Укрдорзв`язок. Належна правова оцінка вищезазначеним обставинам може
бути надана лише в рамках оскарження позивачем в судовому порядку саме
вимог про сплату боргу, винесених Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів у
Донецькій області у відношенні Філії “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок”.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи
Цивільного кодексу України щодо недійсності правочину, вчиненого
відповідачем по справі.

Стаття 202 Цивільного кодексу України
<https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>
визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є
правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або
якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо
його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що
порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення
конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження
майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим,
територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який
порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд не приймає до уваги зазначену правову позицію позивача, оскільки
поняття «правочин» включає до себе підстави виникнення, зміни та
припинення цивільних правовідносин у системі юридичних фактів, тоді як
відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень, який в даних
правовідносинах здійснює владні управлінські функції на підставі, та в
межах повноважень, передбачених діючим законодавством, та не залежить
при виконанні своїх функціональних обов’язків від волевиявлення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади
й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією і законами України.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна
довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд
оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному
дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні
обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши
докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення
спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного
підприємства дорожнього зв’язку, інформаційного забезпечення та
автоматики “Укрдорзв`язок” не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС
України, суд,-



П О С Т А Н О В И В:



У задоволенні позовних вимог Державного підприємства дорожнього зв’язку,
інформаційного забезпечення та автоматики “Укрдорзв`язок” в особі філії
“Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок” до Відділу державної виконавчої
служби Селідівського міського управління юстиції про визнання нечинними
постанов державного виконавця ВП №47446516 від 06.03.2015 року, ВП
№46066301 від 06.03.2015 року, №47146973 від 13.04.2015 року, ВП
№47146973 від 07.04.2015 року, ВП №46692230 від 06.03.2015 року, ВП
№46692230 від 27.02.2015 року, ВП №47069503 від 01.04.2015 року, ВП
№47069503 від 25.03.2015 року, ВП №46066301 від 29.01.2015 року, ВП
№46066301 від 16.01.2015 року, ВП №46066301 від 03.03.2015 року, в яких
в якості боржника фігурує Філія “Донецький ВЕТВЗ” ДП “Укрдорзв`язок” –
відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлено 30.06.2015р., її вступну та
резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 22.06.2015р. в
присутності представників сторін і приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького
апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний
адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її
проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини
третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому
провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня
отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно
надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо
її^ не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного
розгляду справи.

Сообщение, не относящиеся к теме

алексшугельбугельфюреру?