Комунальний зашморг. Перші наслідки стрімкого зростання тарифівЦитата:
Тарифні махінації
Про вкрай недосконалу систему встановлення тарифів державним регулятором - Національною комісією з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) - говорять постійно, але ситуація не змінюється на краще. «Тарифи встановлюють на користь монополістів, адже туди включають всі валові витрати підприємства, яке зацікавлене збільшувати вартість своєї продукції, тоді як потрібно її зменшувати», - говорить Олександр Сергієнко.
Чи можна домогтися, щоб тарифи падали, а якість послуг – зростала, як в усіх розвинених країнах? Можна, якщо зупинити розкрадання зібраних з народу коштів, але спочатку потрібно налагодити облік спожитих води та тепла. До речі, в Києві лише половина квартир обладнана засобами обліку води, і лише третина будинків – лічильниками тепла. В інших містах приблизно така ж ситуація. Монополісти не зацікавлені нарощувати облік, адже тоді не вдасться приховати розкрадені мільярди.
Щоб ліквідувати корупційні схеми, центральна влада перш за все повинна зобов’язати монополістів з виробництва цих послуг встановити лічильники тепла на всіх багатоквартирних будинках, а в кожній квартирі – лічильники гарячої та холодної води. Відповідну пропозицію, за даними Олександра Сергієнка, «Інститут міста» спрямував до Кабінету Міністрів, але безрезультатно. Виходить, влада також захищає інтереси олігархів, а не простих споживачів?
В разі, якби лічильники тепла стояли на кожному багатоквартирному будинку, були б зрозумілі точні обсяги споживання газу комунальними підприємствами. Це потрібно для того, щоб ліквідувати махінації, зумовлені різними тарифами на газ для населення та промисловості. Відомо, що тариф на газ для більшості населення в залежності від обсягів споживання коливається приблизно від 1100 грн за кубометр до майже 1800 грн, тоді як газ для промисловості коштує втричі більше – 5400 грн. Монополісти вдало користуються такою різницею. Купуючи більш дешевий газ нібито для потреб населення, в дійсності продають його промисловцям, але за ціною втричі вищою від закупівельної.
«Уважно проаналізувавши документи «Київенерго», я дійшов висновку, що там все оформлено дуже красиво і чисто, всі цифри збігаються. Але перевірити, що ж таки відбувається в дійсності - неможливо, тому що лише третина тепла та гарячої води відпускається компанією «Київенерго» через лічильники, а все інше – через папери», - повідомив Олександр Сергієнко.
До речі, нещодавно прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що Кабінет міністрів прискорить підвищення тарифів на газ для населення до ринкового рівня – народу пообіцяли газ по 5400 грн за тисячу кубометрів – така ж ціна і для промисловості. Якщо це станеться, то газ коштуватиме в 8-10 разів більше порівняно з собівартістю його видобутку в Україні, а саме газ власного видобутку йде на потреби населення – щороку приблизно 18 млрд кубометрів. «Підняти ціну газу в 8 разів і назвати це економічно обґрунтованим рівнем виглядає, як спроба в черговий раз обдурити населення і повністю затягнути газовий зашморг на його шиї», - вважає екс-міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко.
Прискорення колапсу
Прискорення колапсу в ТКГ почалося відразу по тому, як у квітні 2014 року, нібито, з метою подолання валу неплатежів, парламент ухвалив закон 1198, яким визначено теплопостачальну організацію одночасно і виробником, і виконавцем послуг з опалення та гарячого водопостачання для населення і підприємств.
Закон зобов’язав споживачів підписувати прямі договори з виробниками тепла та гарячого водопостачання, що, на перший погляд, доцільно. Але за діючої системи встановлення тарифів це лише прискорило вал неплатежів. Так звана реформа ТКГ призвела до виключення ЖЕКів з системи розрахунків, тобто, зникли структури, на які раніше частково списували втрати води з вини комунальників. Особливо наглядно це відбувається в столиці: тепер «Київводоканал» розкидає ці втрати на тих споживачів, які не мають лічильників. В результаті за грудень-2014 споживачі масово отримали платіжки, в які внесено величезні суми включно і за неспожиті послуги.
Народ штурмує ЖЕКи, адже важко зрозуміти, чому сім’ї з двох осіб в платіжці виставлена сума до сплати за нібито спожитий обсяг холодної води 17 кубометрів, гарячої – 10, тобто, майже вдвічі більше порівняно з чинними тарифами, а вони і без того завищені майже вдвічі. Звісно, в ЖЕКах відхрещуються від споживачів, і зрозуміло чому: тепер плату нараховує «Київводоканал» та «Київенерго». І це дійсно так.
Наспіх ухвалений закон 1198 призвів до масових протестів. «Всі платіжки, які отримують споживачі – нелегітимні. Платити за послуги потрібно, але спочатку необхідно розібратися, за що ми платимо», - вважає голова «Союзу власників житла України», колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Коли ЖЕКи належали до комунальної сфери, на їх роботу хоча б якось можна було впливати через мера та депутатів. Але після ухвалення закону 1198 монополіст напряму налагоджує стосунки з власниками квартир, майно яких через колекторські компанії він може продавати за борги, які ростуть як сніжна лавина. Це стає революційно небезпечно, тому потрібно негайно встановити паритет у взаємостосунках споживачів та виробників комунальних послуг. Інакше постане питання про націоналізацію активів таких компаній, як «Київенерго».
Важко не погодитися, що без довіри до влади не варто розраховувати на успішність реформ – це постулат Бальцеровича, колишнього польського міністра, автора «шокової терапії» - так в 1989 році назвали план швидкого переходу Польщі від комуністичної економіки до ринкової. Після короткого падіння вже в 1992 році економіка Польщі почала зростати. «Шокову терапію» в нашому комунальному господарстві почали без довіри населення до влади, і, зокрема, до державного регулятора тарифів – НКРЕКП, що не став арбітром у стосунках між населенням та виробниками послуг. Схоже, що найближчим часом змін на краще не варто очікувати, адже керує цією структурою 25-річний юнак, який поняття не має про енергетику та ТКГ, адже він був далеко не кращим менеджером кондитерської компанії.
Мешканці столиці опинилися в найгіршому становищі. В Києві лише третина будинків обладнана прибудинковими лічильниками тепла, але в дійсності розрахунки за показниками засобів обліку «Київенерго» здійснює лише в 15% будинків, з різних причин бракуючи встановлені прилади, - стверджує Олексій Кучеренко. Отже, лише 15% киян платять за тепло за показниками лічильників – для них вартість послуг в середньому коштує приблизно 4-5 грн за квадратний метр.
Для тих же споживачів, будинки яких не обладнані лічильниками тепла, встановлено тариф 9,22 грн за квадратний метр, тобто, вдвічі більше. Виходить, що за умов споживання однакової кількості тепла, приблизно 85% споживачів платять вдвічі більше, ніж реальні витрати на виробництво цих послуг. Куди йдуть зібрані мільярди? Питання риторичне.
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме
