Тимошенко йде в президенти... з допомогою ПутінаЯкщо чесно, ну аж ніяк не сподівалася побачити Юлію Тимошенко в доброму здоров’ї так швидко. Звісно, вона жінка сильна – і не тільки морально. Одразу після свого визволення, знаходячись в інвалідному візку, поїхала на Майдан і зголосилася в кандидати на президентські вибори. Але процес її лікування в Німеччині теоретично міг би бути трохи довшим. Хоча, розумію, старт виборчої кампанії і без того надто пізній, і в такий момент знаходитись далеко від України і потенційних виборців (яких у Юлії Володимирівни надто поменшало) не зовсім прагматично.
Тож багатогодинному ефірі «Шустер LIVE» 21 березня вона не тільки з’явилася, а й відсиділа до кінця. Здивувалася я, передусім як жінка, не тільки заміні її символу – коси – на просту гульку (у Наталі Королевської теж колись, до речі, був стиль а ля «Родіна мать»), а й тому, що Тимошенко виглядала, м’яко кажучи, надто гарно. Надто гарно для людини, якій, за словами тих же німецьких лікарів, ще начебто лікуватися і лікуватися.
Але по суті. Від виступу Тимошенко в глибині душі хотілося очікувати чогось «такого!!!». Чогось такого, що б в долі секунди витягнуло Юлію Володимирівну з минулого, зламало би про неї усі стереотипи та довело, що хоч вона (на противагу нинішньому керівництву) знає, що робити. І з Кримом, і з Путіним, і з сепаратистами, і із своїми ж колегами, які замість конкретних дій не нехтують займатись дерибаном посад.
Анатолій Гриценко, звертаючись до Тимошенко, написав: «Від вашої позиції значною мірою залежить доля країни». Певно, з цим можна було б погодитись.
Та Юлія Володимирівна не сказала ані нічого конкретного, ані нічого нового. І навіть нічого цікавого.
Основні її меседжі: олігархат треба ліквідувати і демонтувати, Раду міняти на нову, дерибан посад – це не добре, але добре, що хоч хтось взяв на себе відповідальність, Крим наш, з Путіним домовлятися не можливо тощо.
Маючи в своїх руках владу не один рік, Юлія Володимирівна чомусь тільки в цей вечір згадала і про місцеве самоврядування, і про те, що не діють суди, і про те, що не працюють закони, і про те, що за кожною партією і кожним кандидатом стоять олігархи, і про те, що то вони заважають розвитку країни… Жодних конкретних прізвищ, жодних конкретних кроків. Проте – багацько обіцянок. Від «ми Крим не віддамо» до «я буду боротися проти олігархів».
Потерпали від її слів « і наші, і ваші» - першим, звісно, діставалося менше.
Єдине, що стало чітко зрозуміло після цього ефіру, Тимошенко почала виборчу кампанію. І допомагає їй в цьому Путін. Буквально. Так, саме російський президент в умовах дефіциту прогресивних ідей стане тієї чарівною паличкою для Тимошенко. Путін згуртував українців. І Тимошенко сьогодні намагається опанувати ці настрої.
Антипутінська риторика в її виступі переважала. Цим Тимошенко вбиває відразу два зайці. Перший – критикуючи Путіна вона автоматично заперечує чутки про те, що саме він лобіює її на цих виборах. Другий – українці після втрати Криму дійсно реагують на таку риторику.
Ось лише деякі висловловлювання, які дозволила собі Тимошенко:
- Війна почалася, коли Україна звільнилась від російського тиску.
- Путін зрозумів, що впливати на Україну політично вже не може, і вирішив брати військово.
- Путін немає локальних планів, він вирішив пере форматувати світ, перетрусити світовий порядок.
- Сьогодні Крим для Путіна – по суті, початок кінця. Для Путіна Крим – граната без чеки.
- Український хлопчик, який отримав від Путіна годинник за краще питання, повернув його назад. Питання було: яка у нього мрія?. І Путін сказав, що він мріє про мир і гармонію у всьому світі. Хлопчик сказав, що Путін йому збрехав.
- Путін – диктатор з фашистськими замашками. Світ зупиняв вже подібні речі.
- Путін – це як один сектор в стабільній системі, який просто втратив розум.
- Позиція світу відносно Росії – виключно в економічному та фінансовому секторі. Але це не така слабка позиція. День за днем, крок за кроком Росію будуть стискати в коло, яке вже розімкнутися немає жодного шансу. Світ не зупиниться.
- Наше завдання сьогодні зробити все, щоб російський агресор не зробив жодного кроку на континентальну Україну.
- Ми мусимо бути готовими до того, що Путін переступить межу.
- Путін для України – ворог номер один.
- За Крим треба воювати. І воювати стратегічно, правильно і ефективно. І ми це будемо робити.
- Путін останні 20 із зайвим років щодня скрупульозно вибудовував свою політику в Україні. Мовне питання, недопущення НАТО та євроінтеграції. Він вибудовував свої рейтинги. І за останні декілька тижнів раз і назавжди втратив Україну.
- До 2020 року можемо забути про існування російського газу.
- Армія у нас не така, яка прописана в указах. Вона практично не існувала. Її зачистили.
- Існують дві Росії. Існує Росія Путіна. Існує Росія Андрія Макаревича, Лії Ахєджакової, Ельдара Рязанова. Путіна і його частку Росії треба відправляти в небуття.
- Сотні тисяч росіян вийшли в Росії, підтримуючи Україну проти війни Путіна, в перших рядах йшов Макаревич, загорнутий в жовто-блакитний прапор. І він в ту хвилину був більшим президентом Росії, ніж Путін.
- Путін за кілька тижнів зробив більше, ніж вся система агітації НАТО за десятки років.
- Коли йде військова навала, коли лідер іншої держави намагається силою захопити іншу країну, то будь-які переговори цієї країни з агресором можуть бути лише в разі її капітуляції.
- Переговорні позиції з Путіним можуть бути виключно з позиції сили.
- Через місяць Путін буде просити демократичний світ сісти за стіл переговорів. Але не факт, що світ сяде.
- Україну намертво зшив Володимир Путін.
Залишається лише одне питання. Чи дійсно програма «Антипутін» є тим, що змінить всю Україну, а не лише місце роботи Тимошенко?
http://glavcom.ua/articles/18396.html 
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме
Годы. 
