европа воевала всю свою историю, только в последнее время чуть подустали от войн и их почти нет, войны шли столетиями, с переменным успехом для всех сторон, карта перекраивалась каждые 10-20 лет, и все равно, по итогу, никому в голову не приходило закрывать British School во Франции например, или из-за коммунистической угрозы закрывать "пельменную" с балалайками где-нибудь там же.
ну причем тут язык к войнам?

я сравниваю УССР с европой, а тебя носит то к РФ, то в Африку, ну если это для тебя критерий, то почему бы и нет? да, я думаю в РФ есть линейки, но Африке вряд ли, там были белые люди в пробковый шлемах и кое-как научили туземцев жить

А, ти порівнюй з Прибалтійськими країнами, вони ближче до нас і у них такі ж проблеми.

Як будемо в європі, тоді поговоримо про їх цінності. А, до кацапів мене носить, тому що там мешкають господарі тик рабів що живуть в Україні

хорошо, давай сравним, что именно ты хочешь сравнить?

ну у совков либо "рабы", либо "господа", только вертикальные связи понятны им, как у собак каким образом кацапия мне "господа", расскажи? русский мой родной и без кацапов, у них акцент между прочим другой, а у меня украинизмов полно в речи

planirovsshik
"кацап" я только для таких долбоебов как ты, для нормальных людей я украинец, по происхождению и гражданству

ВПЕРШЕ ЮНАК ПОЧУВ ПРО КРАСУ УКРАЇНИ В ШКОЛІ.

Старанням 26-річного Юсуке Кашивагі з Токіо може позаздрити будь-який українець, який поки що не зміг оволодіти державною мовою.

Історія любові до України та її культури робітника з Токіо.



За словами хлопця, вперше він почув про Україну на уроках історії. “На уроках з історії нам розповідали про країну, розташовану у самому центрі Європи, багату чорноземами, у якої є море, гори. Ще тоді мені стало дуже цікаво, як живеться людям в такій красивій місцевості. Потім я познайомився в Японії з українцем, який навчався в Токіо, ми дуже здружилися. Коли я закінчив навчання, то запросив мене погостювати в Україну, я з радістю погодився”, – згадує Юсуке, за словами якого в Україну він поїхав, знаючи лише слова “привіт” і “дякую”.

Після першої поїздки в країну його мрії, де він відвідав Київ, Львів, Одесу, Ужгород та Ялту, японець зрозумів, що хоче говорити з другом на його рідній мові. Юсуке докладно описав, як вчив українську.

Спочатку вивчив український алфавіт, адже в ньому тільки 32 букви, тоді як в японській мові – більше двох тисяч символів. Далі слухав відеоуроки в Інтернеті, намагався правильно вимовляти звуки, розрізняти голосні і приголосні. По складах почав читати через місяць, потім настала черга усної мови. Вивченню української мови японець приділяв по годині в день. За його визнанням, найбільше йому допомагали українські пісні, які він спеціально перекладав по кілька годин на день. Найважчим виявилося вивчити граматику і правильно вимовляти слова. Для цього майже кожен вечір він старанно сідав біля екрану комп’ютера і слухав новини українською мовою, повторюючи слова телеведучих. Сьогодні Юсуке вже готовий розширити коло друзів в Україні і заспівати з ними “Червону руту”.
Джерело: styler

До речі, я ще не зустрічав жодного задоволеного чимсь кацапа, кацапи завжди всім невдоволені, це видно у них карма така

ЗАСПІВАТИ “ЧЕРВОНУ РУТУ”: ЯПОНЕЦЬ ВИВЧИВ УКРАЇНСЬКУ МОВУ ЗА РІК

да нет, рагуль, это вы как раз недовольные, есть закон о региональных языках, всех он устраивает, только вам уебкам рагулям не сидится, надо что-то ввести непременно такое чтобы жить стало тяжелее всем, вы и есть отбросы, шариковы

плять, ну и что в этом такого? вам удивительно что спивучу вообще кто-то учит не из под палки? да, языки люди учат, кому нужно или интересно просто, а сколько украинцев выучили японский до уровня разговорного? только я троих знаю, ну и? о них пишут в японских газетах наверное? да нет, не пишут