Сообщение, не относящиеся к теме

DW: Пані Гармс, ви нещодавно повернулися із сходу України. З огляду на ваші враження, ви вірите у перспективу мирного врегулювання на Донбасі?

Ребекка Гармс: Щоразу, коли я повертаюся зі сходу України, я розумію, що найважливішою передумовою для найкращого розвитку подій у країні та особливо на Донбасі є припинення бойових дій та загибелі людей. Але останні відвідини показали, що навіть після угоди про припинення вогню продовжують стріляти і гинуть люди. І це лякає. Я була в лікарні у Дніпрі, і там навіть після підписання угоди продовжували поступати тяжко поранені, серед них був хлопець, що знаходився на межі життя й смерті. Все, що ми обговорюємо заради майбутнього України, лише тоді зможе бути справді реалізованим, коли припиниться ця війна. І ми маємо докладати до цього усіх зусиль, адже Мінські угоди й досі залишаються невиконаними.

Словацький прем’єр Роберт Фіцо нещодавно заявив, що Україна робить менше за Росію для реалізації Мінських домовленостей. Він має підстави так стверджувати?

Вислови прем’єр міністра Словаччини Фіцо є важливими, тому що він та його уряд зараз очолюють Раду ЄС, і він говорить не лише як голова словацього уряду, але й як людина, що стоїть на чолі цієї інституції. Я думаю, що те, що він зробив, не є несподіванкою для тих, хто його знає. Він належить до політиків-популістів Європейського Союзу.

Ми можемо сказати, що Україна не виконала якусь частину зобов’язань, які б дозволили встановити мир на сході країни?

Я слідкую уважно за звітами ОБСЄ. Але нещодавно один з дуже поважних німецьких журналістів Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер проаналізував ці звіти за декілька місяців поспіль і дуже чітко встановив те, про що навіть у самому ОБСЄ не наголошують, - переважна більшість порушень мінських домовленостей відбувається з боку так званих сепаратистів, а не з боку України. Так, українці також порушують, але в набагато меншому масштабі. До цього слід додати, що Україна є країною, на яку напали. Росія, в будь-якому разі, стоїть за цією агресією. Без російської зброї, без російських грошей, без бійців із Росії, без офіцерів російської армії, які координують численні процеси, сепаратисти взагалі не були б в змозі протистояти українській армії тим чином, як вони це зробили.

У Києві наполягають на тому, що мінські домовленості треба втілювати наступним чином - спочатку безпека, а потім політична частина угоди. У Москві наполягають на змінах до конституції і виборах. Як насправді треба трактувати "Мінськ ІІ"?

На мою думку, немає жодного сенсу проводити вибори під дулом пістолета. До тих пір, поки там будуть солдати у бойовій готовності і самопроголошені ватажки сепаратистів, які за допомогою збройного насильства контролюють ситуацію разом із новоствореними мафіозними структурами, мені важко уявити, що має сенс проводити там вибори. Я виступаю за вибори та нормальний процес децентралізації. Але для цього мають бути відповідні передумови. Сепаратисти й самі говорили, що вони хочуть виборів, що відповідають стандартам ОБСЄ. Але для цього треба вивести озброєння з Донбасу. І ці вибори потребуватимуть справжнього контролю.

А як бути із пропозицією міністрів Еро та Штайнмаєра схвалити закон про вибори та особливий статус Донбасу одразу після розведення військ у трьох пілотних зонах?

Якщо чесно, я не знаю, чому на цьому постійно наголошують. І не розумію, чого сподіваються досягти Еро, Штайнмаєр та інші за допомогою проведення виборів за нинішніх обставин. Досягти за їхньою допомогою стабілізації неможливо, якщо не вивести зброю з Донбасу. Той, хто бажає досягти миру та безпеки, відновлення та примирення, той мусить подбати про те, аби прибрати звідти зброю. Я не проти планування виборів, але усьому свій час.

Ще одна проблема, яка заважає розвитку України, - це корупція. На вашу думку, українська влада робить достатньо для боротьби з хабарництвом?

Я ніколи не вважала, що мети Євромайдану - перетворити Україну на нормальну правову державу та викорінити корупцію - можна досягти простим шляхом. Це не відбудеться, мабуть, не лише за одну парламентську каденцію, але й за одне покоління політиків, що зараз приходять до влади. Я сьогодні зустрічалася не лише із головою парламентського комітету із запобігання корупції Єгором Соболєвим, але також разом із моїми колегами по Європарламенту і Верховній Раді , з головою антикорупційного бюро Артемом Ситником. І під час цих зустрічей я побачила гарних людей, що зрозуміли - треба не лише знаходити окремих корумпованих осіб і притягати до відповідальності чи звільняти, але також робити інституції стійкими до корупції.

Як цього можна досягти?

Це тривалий процес, що потребує поступового опрацювання однієї сфери за іншою. Я сьогодні почула дуже добру новину про те, що судовий апарат залишають багато тисяч суддів, які не хочуть розкривати свої статки внаслідок судової реформи. Нові правила призвели до того, що у цій системі буде щонайменше на декілька тисяч корумпованих суддів менше. Я вважаю дуже важливим вироблення нового виборчого законодавства. Адже питання того, як боротися із корупцією серед депутатів, як створювати політичні партії, що функціонують належним чином і яким довіряють громадяни, є важливим аби впоратися із системною корупцією. Я вважаю добрим те, що Артем (Ситник, - Ред.) та його колеги за ініціативою європейців отримали гідну оплату своєї праці, аби зробити їх міцнішими проти спокуси корупції. Те, що вони розповідають, схоже на справжні боксерський бій в окремих галузях. Але ті люди, з якими я познайомилася, які намагаються змінювати цілі інституції, мені подобаються.

Корупцію іноді називають однією з причин, через яку Україна може не отримати безвізовий режим із ЄС. На вашу думку, Київ зробив усе можливе, аби отримати безвіз?

Ми у європейському парламенті схиляємося до думки, що усі вимоги були виконані. І що країна, яка ці вимоги виконала, - для неї має бути запроваджена свобода подорожей. У випадку України ця подія відбувається запізно. Погано, що українські владні установи виконували все необхідне вкрай повільно, але зараз все зроблено, і тому має бути ухвалене відповідне рішення. І в жодному разі не має бути пакетного рішення з іншими країнами: Грузією, Туреччиною чи Косово. Кожна країна має отримувати безвізовий режим, коли будуть виконані необхідні критерії.