Сообщение, не относящиеся к теме

Шахтобудівникам Донецької області держава заборговувала за поточний рік 10,5 мільйонів гривень зарплати.

Борг бюджету тільки перед «Донбасшахтобудом» складає 11,5 мільйонів, з яких шість мільйонів – заробітна плата 500 членів колективу за два місяці. А їх колеги з міста Горлівка не отримують зарплату вже п’ять місяців. Їм винні 3,9 млн грн за 2013 рік, та ще мільйон гривень – за минулий рік.

«Люди на межі втрати свідомості від голоду, тому з чотирьох повних змін в нас вже залишилося дві, і вже не в повному складі. Люди не можуть на важкій фізичній праці, на глибині більше 1000 метрів, працювати без заробітної плати», – розповів прохідник Віктор Пономаренко.

«У людей купа боргів, беруть кредити на харчування», – говорить горлівчанин Павло Ткачук.

«Після зміни шукаю підробітки, щоб сім’я голодною не сиділа, – розповів Денис Сапрунов. – Піднімаюся із забою та йду на шабашки. Проблеми на підприємстві були усі три роки, що я тут працюю. Але останнім часом стало зовсім погано».

«Дітям щодня потрібно їсти, я ж не поясню, що дядько в Держказначействі або в міністерстві не віддає зарплату, – говорить Роман Іванов, – живемо на 1800 гривень в місяць – зарплату дружини вчительки. Батьки пенсіонери купили нам картоплю і капусту – ось це ми і їмо».

Ситуацію в трудових колективах профспілкові лідери шахтобудівного комплексу називають критичною.

«Ось у мене в руці одна з телеграм, яку ми отримали 10 вересня: «На казначейські рахунки вам гроші за серпень перераховані, заберіть три мільйони», – розповідає Володимир Лащенко, голова Донецької шахтобудівної територіальної організації Укрвуглепрофспілки. – По ситуації на 15 жовтня ці гроші до нас так і не дійшли. У Держказначейства є право 3-5 днів перевіряти чи правильно нам перерахували кошти, і так само вони мають право гроші повернути назад – в казначейство столиці. Ми звертаємося до міністерства знову, шлемо телеграму: «Шанований Попович (це той, що керує там нами), гроші не прийшли»! Ось його відповідь: «Ми по 1 вересня з вами, хлопці, розрахувалися». А грошей немає. Пишемо прем’єрові, пишемо віце-прем’єрові, вже двічі в жовтні – просимо вплинути на казначейство. Немає відповіді, і зарплати немає. Причому, якщо зарплата нарахована, хоч і не отримана, на підприємство відразу лягає вантаж платежів по фондах – пенсійному і соцстрахування, і вантаж пені. І це снігова грудка. І якщо шахтарям пеню по 2012 року списали, то шахтобудівникам ні».

За словами просоюзного лідера Горлівського ШСУ №10 Володимира Скорохода, обласне казначейство відмовляється перераховувати гроші, посилаючись на те, що з Києва їх надходить недостатньо. У першу чергу гроші виділяються на погашення захищених статей.

Робітники Шахтарського шахтобудівного управління опинилися в тій же ситуації з боргами, при тому, що працюють в особливо важких умовах на шахті «Прогрес» (м. Торез). Там температура в забої 40 градусів.

Профспілкові лідери кажуть, що робітників нема кому захистити перед державою. Запевняють, що скарги в прокуратуру лише примножать кількість проблем. Так само вони не бачать сенсу позиватися до держави в суді.

У шахтобудівників складається враження, що галузь свідомо знищується. За останні 14 років число шахтобудівників в Україні скоротилося з 26 тис. до шести тисяч, включаючи підприємства недержавної форми власності. Причому, затримують зарплату тільки робітниками, які працюють на підприємствах, що належать державі.

«В програмних речах міністерства: «Ми повинні збільшити до ста мільйонів тонн вугілля в рік!», але і досі не будується жодної шахти. Підготовка для видобутку вугілля – сама невдячна, чорнова робота в шахті. Цю роботу роблять шахтобудівники і вони сьогодні опинилися біля розбитого корита. Ми намагаємося не довести людей до якихось неповоротних моментів... Поки люди нам довіряють, але... Вони зараз в такому відчаї, що готові повторити страйк, який був 2005 року. Тоді люди відмовилися підніматися на поверхню із забою. Зараз вони готові на будь-яку форму протесту – або знову сидіти в шахті, або йти на Київ», – заявив Володимир Лащенко, повідомляє Тиждень.