Швейцарія: феномен чотирьох мовhttp://politiko.ua/blogpost43701Цитата:
У зв'язку з тим, що зараз, перед виборами, знову починають мусувати мовне питання, передруковую цю стару статтю про СПРАВЖНІЙ стан мов в Швейцарії.
Якщо коротко, то в Швейцарії чотири мови, але ЖОДНОЇ!!! "НАЙБІЛЬШ" ДЕРЖАВНОЇ! Якщо ти переїздиш жити з франкомовного кантону в німецькомовний, то ти маєш вивчити німецьку мову, а інакше будеш "посланий".
В Україні багато тих політичних спекулянтів, що під облудним гаслом двомовності намагаються витіснити українську мову на узбіччя державного життя, дуже часто посилаючись на мовний досвід Швейцарії, але знаючи при цьому лише про наявність чотирьох державних мов у цій країні. Сьогодні наша газета запросила на розмову про швейцарський мовний досвід і про те, що він означає реально на практиці, громадянина Швейцарії, уродженця Прикарпаття, журналіста Любомира ВИННИКА, який живе в цій країні вже понад 37 років.
Швейцарці розмовляють своїми мовами на своїх етнічних від віків теренах. Певно, що кожна мова є державною, але кожен напливовий елемент, якщо хоче прижитися в якомусь іншомовному кантоні, мусить опанувати його мову. Це, звичайно, не примус, але ця обставина ускладнює приватне життя прибульця, оскільки не кожний, наприклад, німецький швейцарець настільки потрафить говорити по-італійськи, щоб почувати себе в італійській Швейцарії добре.
Буде, звичайно, там жити, але в ізоляції. Матиме проблеми з різного роду документами, адже все ведеться по-італійськи. Як ось тепер я. Я міг би працювати тут у пресі, але через те, що не знаю італійської мови й тепер її лише опановую, для мене це наразі неможливо.
І що мені з того, що німецька мова в Швейцарії є також державною і я її так досконало знаю, що друкуюся в німецькомовній пресі?!Мовна суверенність, таким чином, є річчю досить умовною, оскільки вона базується на автохтонному праві корінного населення.Як може нормально функціонувати така мала держава, де розмовляють чотирма мовами, й кожна з них – державна?-
Причиною цього в Швейцарії уже понад 700 років є її політична структура. Коли в 1291 році три центральні швейцарські кантони Урі, Швіц і Унтервальден з'єдналися для спільної боротьби проти Габсбургів, то зробили це добровільно, як рівні з рівними.
Швейцарська прафедерація гарантувала кожному недоторканність його культури, менталітету чи самобутності.Цю ідею остаточно було закріплено в 1815 році, коли країна ухвалила конституційний статус так званої збройної нейтральності. Тому й понині кожен кантон – це держава в державі з власною конституцією, податковою системою, парламентом, поліцією тощо. Ба, навіть кожне місто чи село, тобто кожна адміністративна громада, має таку саму систему.
Турист бачить це візуально: в кожному кантоні поліція має інші мундири, трамваї чи автобуси – інші кольори, будинки прикрашають інші прапори, а під час їзди машиною дорожні знаки змінюються раптом з німецьких написів на французькі, італійські чи ретороманські. Кожен швейцарець – це потрійний громадянин: спочатку своєї гміни (громади), потім кантону і так – конфедерації. Столицею для нього є не Берн, а тільки головне місто кантону.Систему держави кантонів намагалися перейняти також інші країни, які борються з проблемами різномовності. Але, як відомо, ніде це не прийнялося. Головна причина невдачі – це правовий нігілізм. Швейцарія залишилася під цим поглядом одиноким винятком.
- Будь ласка, розкажіть детальніше про мовну мапу Швейцарії.
- Із мовами в Швейцарії справа виглядає так: німецькою розмовляє 17 кантонів, тобто 63,7% швейцарців. Чотири кантони користуються французькою мовою (20,4%), по одному – італійською (6,5%) та ретороманською (0,5%). Три кантони двомовні – з німецькою і французькою мовами.Феномен чотирьох мов доповнюється ще й феноменом численних діалектів, передусім у німецькомовних кантонах. Німецькомовний швейцарець не думає і не розмовляє класичною німецькою, тільки на швайцердойч.
Скільки німецьких кантонів, стільки й діалектів. Наприклад, кажуть, що валлісійський діалект (кантон Валліс) такий "закручений", що іноді німецькомовні швейцарці з інших кантонів змушені переходити на англійську, щоб порозумітися. Швіцертююч не має правопису чи граматики, і все ж це – рідна мова німецькомовних швейцарців.Офіційною ж мовою медіа та 17 кантонів є звичайно гохдойч, тобто мова німецька.
Але локальні радіостанції чи телебачення, як, наприклад, "Теле Цюрі", передають тільки на швіцертююч. Хто хоче прижитися в німецькій Швейцарії, мусить навчитися локальної німецької мови.Німецькомовні швейцарці неохоче переходять на німецьку, багато з них знають її заслабо, а гірські селяни часто-густо не знають взагалі.До речі, ставлення німецькомовних швейцарців до північного "брата" – німців змішане.
З одного боку, в пошані німецькі працьовитість, точність і потуга. А з другого, "малий" швейцарець противиться зарозумілості велико-німців. Північному сусідові як авторові двох світових воєн не цілком довіряють, та й територіальні зазіхання ще з цісарських часів прилучити до раиху "братній" народ – справжні паралелі до України – не забулися.
З цього погляду швіцертююч відіграє роль духовного бар'єра щодо німецькості, ним підкреслюється власна національна самобутність.Якщо 17 кантонів країни населяють Tutschschwyzer (німецькомовні швейцарці), то франкомовні громадяни живуть в Suisse romande, у Вельшлянд, у Романдії. Це все окреслення для "французької" Швейцарії. Розмовляють найчистішою французькою мовою без жодних діалектів. Тісіпо (німецькою Tessin), або Svizzera italiana, називається найбільш південний кантон країни, в якому офіційна мова – італійська. Саме в його крайній південній точці – містечку Brissago я живу вже майже рік після переїзду з дуже дорогого для прожиття Цюріха.
Тессін колись нале¬жав до герцогства Мілан, але урненські швейцарці, які живуть із північного боку, здобули його ще у XVIII ст. Таким чином, цей кантон став єдиною чужою територією, приєднаною до швейцарської конфедерації силою. З часом, однак, тессінці оцінили користь із життя в рамках Швейцарії, особливо відтоді, коли на підставі ревізії федеральної конституції 1830 року визнано за Тессіном повну народну суверенність.
Отже, Тессін – це не тільки швейцарський кантон, а також республіка.Graubunden, Bundne rland, Grischuna – це все назви кантону з найдивнішою мовою країни – ретороманською. Тільки 32 тисячі людей користуються нею. Мова гарна, дуже мелодійна й приємна для вуха. Щось подібне до італійської.
Попри те, що швейцарські купюри прикрашає також напис ретороманською мовою – Banca Naziunala Svizra, цій мові загрожує повільна смерть. Щораз менше людей розмовляють нею, всюди замінює її мова німецька. І це попри те, що швейцарська федерація докладає багато зусиль, у тому числі фінансових, щоб її рятувати. Та марно, оскільки проблема не в тому, що німецькі швейцарці навмисне мають на меті викоренити цю архаїчну культуру. Тут діють чисто економічні механізми і практичність окремих ретороманців. Знаючи мову домінантної в країні німецької більшості, легше знайти працю, а завдяки цьому й влаштувати собі гідне життя.- Але чи справді в Швейцарії панує така мовна ідилія, як про це стверджують?- На стику німецької та французької мов ситуація виглядає складніше.
Три кантони Берн, Фрібург і Валліс – двомовні. І, як всюди на світі, тут спостерігається зудар двох різних культур і менталітетів. Деколи для конфлікту не треба багато. Ось нещодавно в кантоні Валліс вирішено всі інформації для туристів подавати французькою мовою. Це викликало неминучий спротив німецькомовних валлісійців.
Мовні негаразди між франкофонами і німецькими швейцарцями в кантоні Берн у 1960-1970-х роках дійшли майже до стану громадянської війни – до бомбових замахів, доконаних войовничою організацією "Bйliers". Юраські сепаратисти вимагали відділення франкомовної частини бернського кантону під назвою Юра від Берна.
У разі відмови носилися з думкою прилучення Юри до Франції. Щоб задовольнити їхні вимоги, в країні провели народний референдум, який відбувся на користь сепаратистів, – ті отримали свій окремий кантон Юра. Варто нагадати, що юрасці, так само, як і інші етнічні групи Швейцарії, не приблукали звідкись на ці терени, а завжди були їхнім корінним населенням.
- А наскільки охоче швейцарці опановують інші державні мови своєї країни?
- Очевидним фактом є те, що, скажімо, франкофони неохоче вчаться німецької мови, хоч у школах це – обов'язок. Німецькомовні швейцарці, треба визнати, більш толерантні. їхня мова рясніє французькими виразами. Тож кажуть на хустку не "тух", а тільки "фуляр", тобто по-французьки; на пічку – не "оффен", а "шмінее", не "данке" (дякую), а тільки "мерсі" тощо. Звичайно, і тут не обходиться без аналогів типу "хахол". Tete carre (квадратні голови) називають франкофони німецьких швейцарців, а ті, своєю чергою, франкофонів – "Gurken" (огірки). Виразна різниця етнічних світоглядів бачиться під час народних референдумів: франкофони, тессінці і ретороманці кажуть переважно "ні" там, де німецькі швейцарці голосують "так".
Для українців звичним є поняття, що між рівними е більш рівні. А яка мова в Швейцарії найбільш "державна"?
- Жодна. Поняття державної мови стосується передусім кантонів. Хто, наприклад, приїжджає у франкомовний кантон, той мусить вчитися французької мови. Адже життя навколо відбувається по-французьки: всі офіційні документи французькою мовою, на роботі, в медіа і в приватних стосунках вживається французька тощо. Отже, це справа вибору – живу тут і вчуся мови автохтонів або ігнорую це і їду звідси геть.
Згідно з останніми статистичними даними, пересічний швейцарець володіє 2,6 мови.Ширше знання мов вимагається від урядовців, працівників банків, підприємців та членів уряду. Жодного парламентариста не виберуть Народні збори на члена уряду, якщо той не володіє трьома мовами країни – німецькою, французькою та італійською. Є також винятки. Офіційною мовою швейцарської дипломатії є мова французька. Якщо тессінець чи німецький швейцарець її не опанує, то не може бути дипломатом.
Чи не добрий приклад для України, дипломатичні посланці якої за кордоном ще й досі майже не користуються мовою держави, яку там мають гідно репрезентувати, – мовою українською?!Отож, якщо говорити про використання швейцарського мовного досвіду для України, то висновок напрошується не на користь тих зациклених на одній мові агітаторів, які закликають надати російській мові в Україні статус офіційної!(Текст взято з газети "Українське Слово". 2008 рік)
Вход
FAQ
Поиск
или только поплавского с зибровым и пару еще деятелей?