Убило это:
Цитата:
Запитуємо, чи вiдчувають вони якiсь переваги вiд того, що мешкають за кiлька сотень метрiв вiд першої особи держави.
“Да куда там, нiхто нам не помага. Ще тiльки хуже стало, бо постiйно дороги перекривають — то Янукович кудась їде, то до нього хтось приїжджа. А ми, як тi вiвцi, стоїмо та й ждемо. Роботи нема, молодi усi до Києва поїхали. Пробували тут нашi хлопцi до Януковича на стройку устроїться, так не видержали там i тижня. Кажуть, як у концлагерi, — тєлєфони забирають, за кожним шагом дивляться, а якщо десь задалеко вiдiйшов, так охрана зразу в морду б’є. Да ше хотя б платили нормально, а то нiже среднього. Шо, у них грошей нема? Жмоти ужаснi! Ми оце якось ходили до Януковича, хотiли попросить, шоб нам оддавали то, шо у них пiсля банкетiв остається, — вони ж потом це i так собакам скормлюють. Нас, канєшно, не пустили, але сказали, що обязатєльно передадуть нашу просьбу Вiктору Федоровичу. До сiх пор ждем. Даже об’їдкiв їм жалко. Карочє, должна Юля прийти, вона ту кантору швидко прижме”, — ось такi суспiльнi настрої нинi переважають у найближчих сусiдiв глави держави.
Психология рабов, рассуждения быдла!!!!
До чего довели народ!!!
Цитата:
Односельці Януковича: "Должна Юля прийти - вона ту кантору швидко прижме!"
Пiсля того як у Нових Петрiвцях оселився Вiктор Янукович, цiна за сотку там зросла з двох до двохсот тисяч доларiв!
...Новi Петрiвцi, що за два кiлометри вiд Вишгорода, що в Київськiй областi, — село з iсторiєю. До тридцятих рокiв минулого столiття воно було вiдоме передусiм легендарним Межигiрським монастирем, заснованим ще за часiв Київської Русi. В роки українсько-польської вiйни монастир активно пiдтримував Богдана Хмельницького, а саме Межигiр’я стало головним мiсцем козацького паломництва. I представники старшини, i простi козаки вважали своїм обов’язком хоч раз у життi побувати в цьому монастирi та пiднести свої дари.
“Славних прадiдiв великих...”
1935 року компартiйнi борцi з “опiумом для народу” увесь монастирський комплекс, до якого входили п’ять церков, висадили в повiтря. I вiдтодi почалась нова iсторiя Нових Петрiвцiв. Зокрема, бiльшу частину територiї колишнього монастиря було забудовано урядовими дачами.
Сьогоднi Новi Петрiвцi бiльше вiдомi українцям завдяки своєму вiп-жителевi. Адже на мiсцi радянських держдач тут, за п’ятиметровим зеленим парканом розташувалося обiйстя нинiшнього Президента Вiктора Януковича, помпезнiсть та розмах якого, напевно, навiть не снились найзаможнiшим представникам українського гетьманату. Оселився тут Вiктор Федорович ще в час свого першого перебування на посадi прем’єра, у 2003 — 2004 роках, i вiдтодi президентський “монастир”, надiйно захований у лiсовому масивi, розрiсся до 137 гектарiв.
“Далi їхать не можна, там санаторiй!”
...Усi “чужi”, хто потрапляє до села i затримується там бiльше, нiж на пiвгодини, одразу ж опиняються пiд пильним оком спецслужб. Тут дислокується рота спецпiдроздiлу “Беркут”, мобiльнi пости якої миттєво фiксують “пiдозрiлих”. Якщо ж ви наважитесь заїхати на вулицю, що веде до президентського помешкання, як це зробили ми, то вас тут же зупинять, ретельно перевiрять документи, обшукають автiвку та вiзьмуть “на олiвець”.
“Далi їхать не можна!” — з металом у голосi повiдомили нам охоронцi. На закономiрне запитання “чому?” звично та без вагань вiдповiли: “Там санаторiй”. “А чого охорони стiльки?” — далi клеїмо дурня. “Да лiчаться тут разнi персони, — “беркутiвцi” починають дратуватися i дають зрозумiти, що розкрили нам уже й так забагато державних таємниць. — У нас сiчас буде пєрєсмєнка, i якшо не хочете, шоб вас опять шмонали, то давайте разворачiвайтєсь”.
Однак простi жителi Нових Петрiвцiв охочiше коментують своє сусiдство з елiтним “санаторiєм”. Поруч iз сiльською радою вже з шостої ранку дiє невеличкий стихiйний продуктовий ринок. Покупцiв наразi небагато, тож селяни не проти поговорити про своє життя-буття. Запитуємо, чи вiдчувають вони якiсь переваги вiд того, що мешкають за кiлька сотень метрiв вiд першої особи держави.
“Да куда там, нiхто нам не помага. Ще тiльки хуже стало, бо постiйно дороги перекривають — то Янукович кудась їде, то до нього хтось приїжджа. А ми, як тi вiвцi, стоїмо та й ждемо. Роботи нема, молодi усi до Києва поїхали. Пробували тут нашi хлопцi до Януковича на стройку устроїться, так не видержали там i тижня. Кажуть, як у концлагерi, — тєлєфони забирають, за кожним шагом дивляться, а якщо десь задалеко вiдiйшов, так охрана зразу в морду б’є. Да ше хотя б платили нормально, а то нiже среднього. Шо, у них грошей нема? Жмоти ужаснi! Ми оце якось ходили до Януковича, хотiли попросить, шоб нам оддавали то, шо у них пiсля банкетiв остається, — вони ж потом це i так собакам скормлюють. Нас, канєшно, не пустили, але сказали, що обязатєльно передадуть нашу просьбу Вiктору Федоровичу. До сiх пор ждем. Даже об’їдкiв їм жалко. Карочє, должна Юля прийти, вона ту кантору швидко прижме”, — ось такi суспiльнi настрої нинi переважають у найближчих сусiдiв глави держави.
“При Януковичу нам стало тільки хуже...”
Шевченкове джерело? Приватна власнiсть!
Але найбiльше новопетрiвцiв обурює те, що їх не пускають до Дзвiнкової кринички — джерела, вода з якого вважається цiлющою. I рiч тут не стiльки у її лiкувальних властивостях, скiльки у тому, що в Нових Петрiвцях уже давно не вистачає питної води. Наприклад, на вулицi Межигiрськiй, яка веде до чорних ворiт палацу Януковича, за словами її мешканцiв, пересохли усi криницi. Ранiше вирiшувати цю проблему хоч якось допомагало межигiрське джерело, сьогоднi ж потiчок опинився пiд самим парканом президентського царства й автоматично потрапив до категорiї “охраняємих об’єктiв”.
Вирiшуємо перевiрити, чи й справдi Президент аж так утискає своїх сусiдiв, вiдмовляючи їм навiть у склянцi води. Пiд’їжджаємо до чорних ворiт, через якi у “Межигiр’я” потрапляє “царська” обслуга, паркуємось. Нас одразу ж оточує озброєна охорона. Проходимо вже звичну процедуру — обшук авто, перевiрка документiв. Охоронцi нас розпитують, хто нам розповiв про Дзвiнкову криничку iз такою пристрастю, нiби там не потiчок, а золото Третього Рейху. Неохоче пропускають. Поки пiднiмаємось дерев’яними схiдцями до джерела, проходимо чотири кордони “фейс-контролю”. На кожному з них розглядають нашi посвiдчення i попереджають, що фотографувати можна лише джерело i в жодному разi — не паркан резиденцiї, обвiшаний рухомими вiдеокамерами. Мовляв, якщо помiтять — одразу ж “депортують”.
Крiм “беркутiвцiв”, якi зачаїлись мало не за кожним деревом, довкола нi душi. Водичку куштуємо лише у товариствi “качка” в темних окулярах, який вдає iз себе туриста.
Видається, селяни не перебiльшують: зробити кiлька ковткiв з межигiрського джерела — справдi неабияка проблема навiть для журналiстiв. I це при тому, що Дзвiнкова криниця — культурно-iсторична пам’ятка, власнiсть громади села, яка 1998 року, ще до Януковича, своїм коштом вiдреставрувала каплицю, зведену колись монахами. До речi, Дзвiнкову криницю згадував у поемi “Чернець” Тарас Шевченко, який свого часу побував у Межигiрському монастирi.
“Iде чернець дзвонковую у яр воду пити, та згадує, як то тяжко було жити в свiтi”. Цi рядки великого поета зараз звучать як зла iронiя — в Українi нинi iншi пророки.
Натомiсть сiльський голова Нових Петрiвцiв Родiон Старенький цiлком задоволений життям по сусiдству iз Президентом. Головною ж проблемою для села вiн вважає “набiги” громадських активiстiв, якi своїми протестними акцiями бiля помешкання Януковича “порушують спокiй” гаранта. Але, як похвалився голова, цю проблему вiн уже навчився вирiшувати за допомогою суду. Якщо ж суд активiстам не указ, то є “автозаки”, якi з комфортом доправлять особливо впертих у київське СIЗО.
“У нас в селi тепер порядок — тут постiйно “Беркут”, тому з кримiногенною обстановкою все о’кей. А ще з легкої руки Вiктора Федоровича вiдремонтованi 15 кiлометрiв дорiг, церква та будiвля сiльради”, — розповiдає пан Старенький. Втiм, пiд час розмови з’ясовуємо, що зроблено це аж нiяк не за особистi спонсорськi внески Президента, а за банальнi бюджетнi кошти.
Майже з гордiстю сiльський голова повiдомив нам про те, що вiдтодi, як майбутнiй Президент поселився у “Межигiр’ї”, цiни на земельнi дiлянки у Нових Петрiвцях невпинно зростають. Якщо до 2003 року вони не були вищi за двi тисячi “зелених” за сотку, то 2008-го “стрибнули” до 15 — 20 тисяч умовних одиниць. А протягом останнiх двох рокiв, коли Янукович посiв президентський трон, новопетрiвська земля стала золотою мало не у буквальному сенсi — за сотку тепер просять вiд 150 до 200 тисяч доларiв! Причому, як стверджує голова, охочих сусiдити з Президентом настiльки багато, що вiльних дiлянок пiд забудову немає.
Однак, якщо вже комусь так кортить мешкати за кiлька сотень метрiв вiд “хати” глави держави, то вiн може придбати собi один з трьох котеджiв, що нинi продають неподалiк “Межигiр’я”. Вартiсть — вiд двох до чотирьох мiльйонiв євро за особняк разом iз прилеглими тридцятьма сотками. Зважаючи на нинiшнi цiни на землю у селi — майже “халява”. Крiм того, купивши один з цих будинкiв, можна стати сусiдом не лише очiльника нинiшньої влади, а й одного з головних її опозицiонерiв Арсенiя Яценюка, який також оселився поруч. Як то кажуть, два в одному. Для далекоглядних це непоганий бонус, адже часи можуть змiнитися.
... Ось так за десять рокiв маловiдоме село Новi Петрiвцi перетворилось на такi собi Нью-Васюки — щоправда, не для пересiчних його жителiв. Бо, вийшовши iз сiльради, ми не побачили у самому селi нi вiдремонтованих з ласки Вiктора Федоровича дорiг, нi дитсадка, нi iнших благ, про якi нам розповiдав сiльський голова. Добрий асфальт тут i справдi є, але лише на тих дiлянках, якими їздить “цар”. Саме ж село бiльше схоже на гуманiзований ГУЛАГ на дев’ять тисяч душ, який пильно стереже численна охорона новiтнього феодала.
Лише Покровська церква, збудована 1903 року, виблискує свiжою фарбою. Але i вона пiд прицiлом. Адже поруч неї встановлено пам’ятник радянським воїнам, автомати яких наведенi прямо на храм. I в цьому вбачається глибока символiка цiєї мiсцевостi й наших українських реалiй.
http://expres.ua/main/2013/06/17/88885- ... ko-pryzhme