Під час вуличних акцій почали дедалі частіше використовувати підрозділи без жодних опізнавальних знаків. Це може бути черговою ознакою поліцейської держави, де повноваження силовиків визначає правлячий режим, а не чинні закони 2 квітня 2013 року. «Ре-во-лю-ція! – злагоджено скандують протестувальники біля Верховної Ради. – Ре-во-лю-ці-я!». Заяву народу не сприймають всерйоз. Зголоднілі нардепи оголошують обідню перерву, міліціонери теревенять між собою, бійці «Беркута» зосереджено вдивляються в далечінь. Пліч-о-пліч з правоохоронцями, котрі нудьгують, стоїть група чоловіків у чорному. Озброєні хлопці вдягнені у бронежилети, чорні «балаклави» закатані на лоб, як шапки. На формі немає жодних знаків розрізнення. Нічого, що могло би пояснити, хто це чи принаймні довести належність мілітарного формування до структури МВС.
Знайомитись хлопці не бажають. Міліціонери, що стоять поруч, з добрості пояснюють, що це «просто спецпідрозділ». Потім роздратовано радять надіслати інформаційний запит.
Державна таємниця[offtop]Як свідчить сумна статистика Transparency International, в Україні задовольняють лише 63% запитів про надання публічної інформації. Втім, і цю цифру можна сміливо ділити на два, адже за суттю справи задовольняється лише кожен другий із них.
Решта – банальні відписки. Не гребують ними й правоохоронці. На надісланий Тиждень.ua запит із приводу присутності людей у чорному на мирній акції 2 квітня та їхньої легітимності управління громадської безпеки ГУ МВС України в місті Києві відповідає просто: «Охорона громадського порядку під час проведення 02.04.2013 акції протесту біля Верховної Ради забезпечувалася працівниками Головного управління, у тому числі працівниками міліції підрозділів спеціального призначення».
Загального запитання про законність та підстави залучення до роботи працівників без знаків розрізнення правоохоронці банально не помічають.
Дані про те, який саме спецпідрозділ представляли бійці без знаків розрізнення, зображені на доданих фото, надавати відмовляються. Інформацію, що «розкриває організацію забезпечення охорони громадського порядку в місцях дислокації органів державної влади та заходів з масовою участю громадян» називають закритою, посилаючись на п. 6.1 затвердженого наказом МВС України від 14.05.2012 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі МВС України.
Питання часу Іншу думку з цього приводу мають правозахисники. Перелік службової інформації МВС не є легітимним, впевнені вони, адже документ не відповідає вимогам Закону України «Про інформацію».
Перелік службової інформації складається за умови дотримання трискладового тесту, що міститься у цьому законі, зауважує голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Однією з обов'язкових умов є аналіз потенційно службової інформації на предмет відповідності критерію публічного інтересу. Потрібно визначити, що постраждає більше: суспільний інтерес (якщо люди не матимуть змоги дістати інформацію) чи інтерес безпеки, громадського порядку тощо (у випадку, якщо інформація стане надбанням громадськості).
«В цьому випадку все очевидно! – переконана пані Матвійчук. – Скільки правопорушень було скоєно у зв’язку з тим, що певний спецпідрозділ було ідентифіковано на мирних зібраннях? І скільки ми чуємо, що того побили, цього вдарили, журналісту камеру розбили… Розуміти, хто вдарив тебе на мирній акції, можливість оскаржити ці дії, притягнути людину до відповідальності й у майбутньому запобігти таким випадкам вагоміше. Суспільний інтерес домінує».
«Сподіваюсь, це питання часу, – додає вона. – Хтось подасть до суду і скасує це та інші незаконні положення».
Нічиї люди Щоправда, зберігати таємницю силовикам вдається і без посилань на незаконний перелік.
15 квітня під час мирного зібрання біля резиденції Януковича в селі Нові Петрівці «групу осіб в однаковому чорному одязі та без будь-яких знаків розрізнення» помічають громадські спостерігачі «ОЗОН». На акції невідомі у бронежилетах співпрацюють з міліцією, «Беркутом» і відеооператорами у штатському. «Вони перешкоджали проведенню мирного зібрання, заважали вільному пересуванню учасників, оточили частину протестувальників та взяли їх у кільце, – описують поведінку «людей в чорному» спостерігачі. – Крім того, саме представники цих осіб затримали одного з активістів мирного зібрання». Представлятись хлопці відмовились.
Для отримання інформації про них група громадського спостереження надсилає інформаційні запити до МВС України, ГУМВС України в Київській області, Департаменту Державної служби охорони при МВС України, Управління Державної охорони України тощо.
У Департаменті Державної служби охорони при МВС України зазначають, що підрозділи департаменту у цих подіях участі не брали. Те саме відповідають щодо своїх військовослужбовців представники Управління держохорони.
«Службову інформацію» несподівано розголошує МВС: «До забезпечення охорони громадського порядку біля заміської резиденції «Межигір'я» 15 квітня 2013 року залучалися працівники апарату ГУМВС України в Київській області, а також НДЕКЦ (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України), Вишгородського РВ та ПМОП «Беркут» цього Головного управління».
Працівники яких підрозділів правоохоронних органів здійснювали затримання одного з активістів мирного зібрання? У відповіді зазначено: «З метою запобігання порушенням правопорядку працівники ПМОП «Беркут» локалізували зазначену особу, відвели її до службового автотранспорту…»
Жоден із правоохоронних органів фактично не підтверджує належності групи людей в чорному до своїх працівників.
Час збройних конфліктів «Таку форму можуть носити абсолютно різні люди, їх у нас дуже багато, – коментує гардероб бійців, що «засвітились» біля ВР та у «Межигір'ї», доктор юридичних наук, голова ради Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Олег Мартиненко. Перелічує ледь не всі спецпідрозділи МВС. – В тому-то й біда».
Втім, незалежно від належності до того чи іншого спецпідрозділу міністерства, працівники МВС зобов'язані мати знаки розрізнення. «З одного боку – шеврон, що засвідчує належність до МВС, з другого – шеврон спецпідрозділу», – наголошує експерт. Такий порядок регулює законодавство, використання «анонімів» є грубим порушенням Закону України «Про міліцію», наказу МВС України «Про затвердження Правил носіння форменого одягу та знаків розрізнення…», наказу МВС «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби» тощо.
Теоретично «люди в чорному» могли бути працівниками СБУ. «Спецпідрозділи там також є, – пояснює Олег Мартиненко. – «Забути» про знаки розрізнення вони можуть при проведенні спецоперацій, пов'язаних з високим ризиком для особистого складу. Можуть діяти фактично, як ніндзя! Але лише у виняткових, екстраординарних випадках. Під час збройних сутичок». У випадку ж присутності спецпідрозділу СБУ на мирному зібранні громадян (нехай і у Адміністрації президента чи біля Верховної Ради) вони також зобов'язані мати шеврони.
Невловимі месники «Необхідно, щоб співробітників поліції легко було відрізнити, включаючи особисті розпізнавальні знаки, – закріплює п. 123 Керівних принципів щодо свободи мирних зібрань БДІПЛ ОБСЄ. – На форменому одязі та (або) головних уборах працівники поліції повинні мати або носити знаки розрізнення (наприклад, таблички з ім’ям або номером), причому вони не мають права знімати або приховувати такі розпізнавальні знаки або перешкоджати іншим особам читати такі знаки під час зборів».
В Україні такою розкішшю, як «особисті розпізнавальні знаки», не можуть похвалитись навіть всім знайомі хлопці. Так, на шоломах «Беркута», пояснює Олександра Матвійчук, ззаду можна розгледіти маленький номер. «Це номер не конкретно цієї людини, а підрозділу, – уточнює вона. – Та уявіть собі ситуацію: людину б'ють, а вона каже: «Розверніться, будь ласка, я подивлюсь, що у вас там за номер».
Присутність абсолютно «невловимих» правоохоронців на мирних акціях доводить й без того абсурдну ситуацію до межі.
Країна суворого режиму «Нашим колегам, що працюють у галузі дотримання прав ув'язнених, часто повідомляють про побиття арештантів. До колонії приїжджає загін невідомих осіб у камуфляжі, і вони б'ють ув'язнених. Цей загін використовують адміністрації місць позбавлення волі для остраху. Скільки не звертались, щоб дізнатись, хто це їздить і б'є людей, не вдалося з'ясувати», – розповідає пані Матвійчук. Сьогодні «тюремна стратегія» починає працювати на київських вулицях.
Хто саме анонімно «охороняє порядок» – безпосередньо «тюремний» загін невідомої належності, працівники МВС, суворі хлопці з СБУ чи зовсім «ліві» бійці на кшталт регіональних боксерів, з'ясувати наразі не вдається.
Версій тут може бути безліч. Версія ж походження людей у чорному, причина їхньої анонімності лише одна. Тут збігаються всі думки.
«Це робиться з метою уникнення відповідальності», – переконана Олександра Матвійчук.
«Мета: щоб ми не знали, з ким стикаємося. МВС потім зможе сказати, що, мовляв, «це не наші люди». Державна охорона скаже: «Не наші». СБУ скаже: «Не наші», – зауважує Олег Мартиненко.
Отже, люди в чорному зможуть уникнути відповідальності за будь-які свої дії? Олег Мартиненко киває: «Звісно».
http://ord-02.com/rasledovaniya/item/24 ... pidrozdili
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме
