То, что Свобода (равно как и яцынюк) ручная оппозиция – не факт, а ФАКТИЩЕ!
Свобода, фронт змин и прочее ГУАНО – ферма будущих тушек…
Обидно, что это понимают 10ки тысяч граждан, а миллионы опять тупым стадом
кинутся в «объятия» предвыборно-отборной брехни!

А пока мы есть… у мусаров есть проблемы»: Как »мажор»-убийца и следствие глумятся над потерпевшими
26.02.2012 08:39
Еще одним доказательством избирательного подхода правоохранителей Украины при расследовании резонансных преступлений станет история ДТП, случившаяся в городе Первомайске Луганской области.

21 октября 2011 года в 23.35 на пересечении улиц Островского и Макаренко произошло столкновение «Шевроле Такума» под управлением Була и ВАЗ-21124 под управлением М-ва. «Шевроле» выехал за пределы проезжей части, наехал на столб и пешехода Елену Смолянюк. Она не дожила 25 минут до своего 17-летия.

Тело 11-классницы было раздавлено колесами авто на две части. Едва остался жив и сопровождавший ее парень, 18-летний Дмитрий Петренко. Они в роковой момент оказались у обочины проезжей части на центральной улице города шахтеров и машиностроителей.


Жертвы ДТП Елена и Дмитрий

Происшествие сразу приобрело широкий резонанс еще и потому, что одним из пассажиров иномарки был родственник мэра Первомайска.

За отведенные по закону 2 месяца старший следователь по ОВД отдела расследования ДТП СУ УМВДУ в Луганской области А.А. Штык дело расследовать не смог по ряду причин.

Последние сделали прокуратуру Луганской области организацией, не реагирующим на жалобы на то, что Була до 26 декабря 2011 года укрывался врачами Первомайской горбольницы, имея первоначальный диагноз «перелом фаланги мизинца левой кисти», а спустя 10 дней – ему назначен строгий постельный режим ввиду обнаружения компрессионного перелома грудного отдела позвоночника.

Подобное «увечье» не помешало «прикованному к кровати» передвигаться по коридорам и палатам лечебного стационара и покидать больницу в выходные и праздничные дни. Очевидцами этого стали родные погибшей.

Они 8 января посетили отделение нейрохирургии областной клинической больницы, в которой гр. Була, совершивший ДТП, пребывает с 3 января.

У них возникло подозрение: он помещен сюда для подтверждения того, что зафиксированный 29.11.2011г. первомайскими врачами у него эпилептический приступ - это с детских лет.

Выходит, лицо, страдающее заболеванием, категорически запрещающим профессию водителя, при поступлении на учебу в транспортный техникум, представило поддельную справку о состоянии своего здоровья?

Если эпилептик получил в 2006 году права на управление транспортными средствами, то это было незаконно, а родственники и должностные лица, способствовавшие этому, подлежат уголовному преследованию.

При таких обстоятельствах родители эпилептика не имели права передавать ему в пользование свой автомобиль по доверенности.

С октября прошлого года работа следователя была парализована, он не делал запросы в лечебные учреждения о возможности доставить и опросить подозреваемого, не провел воспроизведение обстоятельств совершения ДТП, не назначал соответствующие экспертизы.

Но опрос свидетелей проводил выборочный, уклоняясь от вызова и фиксации показаний очевидцев, которые изначально на месте ДТП согласились свидетельствовать. Не опрошенным остается и лицо, которое связывают с мэром г. Первомайска.

Техническая экспертиза подтвердила, что вина Була в совершении ДТП установлена. Из письменного ответа следователя А.А. Штыка представителю потерпевшего от 17.01.2012г. следует:

«Водитель Була, управляя технически исправным автомобилем, двигался по ул. Макаренко со скоростью 110 км/час в направлении неравнозначного нерегулируемого пересечения с улицей Островского, которая является главной дорогой, к вышеуказанному перекрестку двигался ВАЗ.

Водитель Була, грубо нарушая правила дорожного движения, не убедившись в отсутствии опасности на перекрестке, небрежно самонадеясь, что на перекрестке не будет других транспортных средств, двигаясь с большим превышением скорости, въехал на пересечение улиц Макаренко и Островского. В результате этого Була допустил столкновение правой боковой частью управляемого «Шевроле» с передней частью ВАЗа.

После столкновения «Шевроле» выехал за пределы проезжей части, где совершил наезд на опору линии электропередач».

Финал этого ответа искажает действительные обстоятельства происшествия.

Кто-то из высокопоставленных вынудил следователя указать: «В результате данного ДТП пассажир «Шевроле» Дмитрий Петренко был травмирован».

Очевидцы из числа ночных перевозчиков и компании молодежи, стоявшей у «Бистро», говорят, что парень с девушкой стояли на тротуаре у кафе «Фаворит», а «Шевроле» мчался на большой скорости со включенным на полную громкость звуковым спецсигналом.

Подобное спецсредство запрещено по закону для частных автовладельцев. Этот факт из материалов по делу удален.

Имя водителя, управлявшего «Шевроле», легко и сразу высвечивается в адресной строке различных видов соцсетей.

Всеобщему обозрению доступны следующие его статусы: «а пока мы есть…у мусаров есть проблемы» (28 июня в 22.35); «-Сынок, ты связался с плохой компанией… - Мам, я ее основал» (00.32); «Наше поколение на даче ничего не сажает, кроме…печени» (в 00.15); «Не будет счастья, купим дурь» (23.46); «Братья любят правду, братки ценят понты» (10 марта 2011 в 18.09).

Последняя запись на стене в одной из социальных сетей датирована 31 января 2011 года - когда Була представлен больным, проходящим курс лечения от тяжкого недуга.

Горожан возмутило то, как сотрудники прокуратуры области безбоязненно и бессовестно искажают обстоятельства, пытаясь представить пассажирами «Шевроле» и Дмитрия Петренко, и Елену Смолянюк.

Большую ложь можно купить лишь за большие деньги – так думают первомайцы.

Подлость и угодливость «служивых» местная громада связывает с бессилием Президента Виктора Януковича и его ближайшего окружения, которые своим невмешательством и чрезмерным доверием к местным «князькам в законе» превратили чиновников и прокурорских в касту безнаказанных и коррупционеров.

До письменного заявления лично главному надзирателю за законностью в нашем регионе Н.Г. Бескишкому с жалобами на деяния следователя сторона пострадавших обращалась в прокуратуру Луганской области.

Получила ответы: 07.12.2011 за подписью А. Горпенюка, 08.12.2011 за подписью О.В. Борисенко, 15.12.2011 за подписью М. Говорухи, 26.12.2011 за подписью А.П. Опанасюка, 30.12.2011 за подписью М. Говорухи, 16.01.2012 за подписью Д. Стороженко.

Имя «влиятельного прокурора» упомянуто в письме стороны потерпевших к министру внутренних дел Украины В.Захарченко.

В обращении говорится, что «все курирует высокий чин прокуратуры в своих интересах», «помогает всем противозаконным действиям семьи Була», «так как сын МЭРА был участником ДТП».

Сторона уведомила министра В.Захарченко: «В телестудии ИРТА был создан репортаж о ДТП, и репортеры просили дать ответы на вопросы по ДТП МЭРА г. Первомайска Бабий Б., который 2 дня скрывался от СМИ, в итоге покровители в телефонном режиме запретили репортаж пускать в эфир. В репортаже не была затронуты тайна следствия. Вот влияние МЭРА и боссов на происходящее».

Чтобы Генпрокуратура не отнеслась к обращению матери погибшей формально и традиционно не спустила ее жалобу тому, чье бездействие обжалуется, народный депутат Украины Олег Ляшко взялся лично довести до сведения высших должностных лиц государства о заинтересованности ответственных работников спустить на тормозах ход расследования ДТП. «Закон для всех один, - говорит народный депутат. - Высокопоставленным родителям надо было воспитывать детей как следует, чтобы теперь не «отмазывать» их от ответственности за трагедию. Из-за беспредела «мажоров» люди уже боятся дорогу переходить! Я очень сочувствую родственникам пострадавших ребят и со своей стороны сделаю все возможное, чтобы помочь им добиться справедливого расследования».

Бесспорно, вследствие ДТП погибла девушка и пострадал парень, а виновные в его совершении пытаются незаконно избежать заслуженного наказания.



Еще в текущем году жители Первомайска смогут убедиться, насколько сильны в Луганском регионе обладающие полномочиями коррупционеры, засидевшиеся в милиции, прокуратуре, лечебных учреждениях и органах местного самоуправления.

Стремительное получение инвалидности гр. Була, использование служебного положения в корыстных целях врачами, оформление и предоставление поддельных справок и т.п., чем не повод для приезда сотрудников Генпрокуратуры?

Автор: Валерий ЖАРОВНЫЙ, Свободный репортёр

тільки прошу, без кидання поносом і образами.

Двадцать пятое февраля теперь отмечают почти как двадцать третье. Лавина публикаций на тему «Янукович – говно», приуроченных ко второй годовщине его пребывания наверху, не оставляет выбора в оценках. Но хотя возразить особо нечего, возникает ощущение неадекватности. Ведь прошло всего два года из пяти. Будет еще третья годовщина и – страшно подумать – четвертая... О чем тогда говорить и писать?
Сегодня кажется, что Янукович был всегда. Что портреты его и Ганьки висели еще в детском саду. Но так казалось при любом предшествующем президенте. Если бы в 2010-м победила Тимошенко, два года, наверное, прошли бы в раскрытии картельных сговоров и в фирменных истериках по телевизору. Губы, сложенные трубочкой, заставили бы многих отвернуться от экрана, задавая себе все тот же риторический вопрос «Когда это кончится?»

Вторая свежесть

Жару добавил и сам Янукович, заявив в интервью лизоблюдам, что готов идти на второй срок. Эта мысль ввергает в отчаяние передовую интеллигенцию. То ли потому, что «нацикам» не везет, то ли потому, что численный перевес в стране на стороне москвофилов, но до сих пор президенту в вышиванке не удавалось отсидеть на своем посту два срока подряд (очевидно, эта зависимость должна описываться некоей формулой). Голодомор Геноцидович на перевыборах, как известно, замкнул первую пятерку фаворитов. Перший Президент Незалежної України (вообще-то, все буквы – строчные) оказался на финише вторым. Но и такой результат вряд ли утешил нашего Макарона, который не продержался и одну законную каденцию.

Между тем, юго-восточные регионы, где так вольно дышит русскоязычный человек, доказали, что их представитель способен на большее. В случае с Януковичем нельзя исключить крамольную мысль, что он даже имеет эксклюзивное право на третий срок – с учетом пропущенного президентства в 2005-09 гг...

И все же нам есть что противопоставить такой точке зрения. Проанализировав последние лет двадцать, мы увидели всю ущербность госустройства, при котором главе державы позволяется баллотироваться на один срок дважды. Норма о двух сроках, заложенная в Конституции – досадная ошибка, мешающая Украине развиваться.

Два, три и сколько угодно еще сроков могут позволить себе наши московские друзья. У них есть объединительная идея в виде Великой России, противостоящей земному шару, в особенности, гребаным пендосам. Ради такой крупной идеи можно потерпеть во главе страны человека, который из рабочего кабинета способен перемещаться только в мавзолей.

В Украине общей идеи нет, точнее она могла бы быть сформулирована грубым обывательским «Пошли в жопу, не мешайте жить». Соответственно никакой украинский президент не имеет право находиться на престоле слишком долго.

Президент Украины обычно представляет ту часть страны, которая противостоит другой ее части. Противостоит не в вопросах, разрешать ли гомосекам усыновлять детей. Для общества, которым управляет президент Украины, гораздо актуальнее вопрос, кто такой Бандера – герой нации или фашистский наймит?

Не важно, олицетворяет ли нынешний президент непроходимые Карпаты или же индустриальное Приднепровье. Он – чужд и глубоко противен избирателям своего визави. Если допустить, что восток и запад страны – равноправные и одинаково уважаемые части сообщества, избранные "от них" президенты не должны раздражать электорат соперника более пяти лет кряду. И поскольку на кандидате не написано, кого он больше любит, ограничение одним сроком сделает невозможным злоупотребления по этой части.

Доколе?

Защитники теории двух сроков, могут возразить, что пяти лет президенту недостаточно для радикальных реформ (а без реформ этой стране, как известно, не жить). Дескать, нужно разрыхлить почву, склонить общественное мнение, заручиться поддержкой, приобрести нужный опыт бла-бла. Поверить, короче, в себя.

Ну, давайте же посмотрим этим демагогам в глаза.

Во-первых, пусть назовут такого реформатора. Во-вторых, вспомним, чем обычно занимается в свой первый срок президент Украины?

Вначале он должен объявить о решительных шагах, которые поставят страну на уши и в ближайшей перспективе сделают ее ведущим государством планеты. Президент создает спецорганы по борьбе с бедностью, коррупцией и организованной преступностью.

Затем он должен поездить, сам или со своей Дусей, по заграницам, посетив Париж, Японию и другие интересные места. Когда еще такое увидишь!

Еще президент, пока над ним не начали смеяться, должен наломать дров в нескольких сферах, где он некомпетентен. Он совершает нелепые, экстравагантные поступки, которые на первых порах прощаются, но затем выводя из себя.

Параллельно президент начинает подгребать под себя власть. «Строит» Раду и КС, укрепляет гебню, прокуратуру и мусарню, перекупает и сажает оппозицию тощо.

Между тем в стране всё не то, чтобы все разваливается, но просто ни хрена, как обычно, не делается. Растут цены, задерживаются зарплаты, разворовывается мифическое нацбогатство, бандиты давят пенсионеров и врачей «лексусами». Часть населения - не та что, голосовала за президента, а та, которой все похеру при любом президенте – демонстрирует привычные жизненные стандарты.

Если же президент, упаси Боже, реформатор и новатор, его смелым идеям сопротивляется не только бюрократический аппарат, не только безликая коррупция, но и – несколько десятков миллионов живых человек населения, которые хотят, чтобы их оставили в покое.

Прорвавшись правдами и неправдами на второй срок, президент приходит "туда" уже заматеревшей сволочью. У него все схвачено, люди расставлены по местам, депутаты присмирели, да и народ, кажется, привык к мягкой диктатуре. И единственное, чего остается ждать – ножа в спину. Главу нации накрывает паранойя, он начинает менять преданных вертухаев; те обижаются, и заговор зреет уже сам собой.

Второй срок тяжело переносится и президентом и обществом. Для президента открывается эра политических убийств, международных бойкотов и такого фирменного украинского явления як «державна зрада». Возможен даже адюльтер. Отношения внутри президентского окружения завиваются в такой штопор, что лучшим выходом из ситуации являлась бы Великая французская революция.

Для украинского же населения во вторую каденцию правителя не открывается ничего нового, кроме осознания того, что этот мудак уже задолбал. Народ впадает в депрессию, будучи готовым отдаться любому проходимцу, который пообещает скорые перемены (к лучшему, понятно). Десять лет однообразного правления выведут из себя любого. В эпоху, когда ай-фоны меняются каждый квартал, избиратель вправе потребовать большего и от государства.

Если боги способны построить город за ночь, а китайцы – за месяц, добросовестный украинский президент, если уж такой найдется, в состоянии совершить нечто подобное и за пять лет. Ну, на город его, положим, не хватит. И все же пяти лет отцу нации вполне достаточно чтобы: построить электростанцию, учредить премию, поставить памятник Шевченко в Антарктиде, переписать Конституцию, устроить своих спиногразов президентами компаний, сделать жену королевой красоты, обеспечить себе комфортную старость.

А большего от него как бы и не требуется.


Джерело:http://dosye.com.ua/articles/2012-02-27/ewe-/21368/

Золота лампа "золотого" Януковича
Сергій Лещенко, УП _ Понеділок, 27 лютого 2012, 02:04



10 тисяч доларів за настільну лампу - це багато чи мало?

Напевно, багато, тому що більшість громадян цієї країни мають роками збирати цю суму - або роками віддавати кредит в такому розмірі - щоб, наприклад, придбати автомобіль "Ланос".

З іншого боку, якщо твій будинок коштує 100 мільйонів доларів, то 10 тисяч за настільну лампу - це копійки.

Зате відомо точно, коли в тебе зарплатня складає декілька тисяч доларів на місяць, навряд чи ти купуватимеш собі настільну лампу за "десятку".

Якщо, звісно, ти не маєш тіньових доходів, що дозволяють тобі жити як близькосхідному тирану. Не економити на лампі можна ще в одному випадку - якщо робиш це за гроші бюджету.

Десять тисяч доларів за настільну лампу - це правдива квінтесенція образу "Межигір'я" - цього символу непристойної корупції, який возвеличується над злиденною країною...

Минулої суботи сайт президента повідомив про зустріч Віктора Януковича з першим заступником глави Служби безпеки України Петром Шатковським.

Як зазначалося в новині, вона відбулася в резиденції Януковича "Межигір'я".

Слідом прес-служба розіслала фотографії цієї зустрічі. В око впадав інтер'єр кабінету Януковича в його резиденції. Цей стиль складно назвати вишуканим - позолота, зелена шкіра, дерев'яні панелі. Донецький кітч…



Фото прес-служби президента


З предметів у резиденції Януковича, які потрапили до кадру, детально можна було розгледіти настільну лампу президента. Знайти аналогічну у відкритих джерелах, здавалося, нереально.

Але за допомогою соціальних мереж навіть надскладні питання розв'язуються швидше.

Отже, на персональній сторінці у "Фейсбук" автор цих рядків розмістив прохання допомогти ідентифікувати президентську лампу.

Один з френдів, зареєстрований під іменем Тарас Нечай, дав правильну вказівку - оголошення про продаж лампи, аналогічної до тієї, що стоїть на столі в Януковича, було розміщено на сайті http://www.vippresent.ru.



Як виявилося, такі лампи виготовляються на замовлення в одному екземплярі з нефриту, золота та срібла. Тоді її ціна склала 300 тисяч рублів. Тобто трохи більше 10 тисяч доларів.

Очевидно, в цілях реклами оголошення про лампу не прибрали з веб-сторінки, хоча і вказали, що цей виріб "временно отсутствует".

Але цікаво, що після нашого дзвінка до цієї фірми оголошення про лампу зникло з сайту. Однак в розпорядженні редакції є аудіозапис розмови.

"Зараз вартість такої лампи 500 тисяч рублів, якщо не більше, бо я вам називаю старі ціни. Виготовити її - це понад два місяці роботи. Робота дуже складна. Верх лампи - з цільного каменя, і пластини на абажурі - теж з каменя", - сказали "Українській правді" у магазині.

Зрозуміло, що настільна лампа ціною 10 тисяч доларів не може прикрашати дешевий інтер'єр. І справді, зображені на фотографіях предмети в кабінеті президента коштують десятки тисяч доларів. Відповідно, після побаченого не виглядають аж такими нереальними легенди і про золотий санвузол "Межигір'я".

За звичкою, утримання цієї розкоші Віктор Янукович поклав на державний бюджет України.

Але історія з лампою - це лише дрібний нюанс на фоні значно масштабнішого самовикриття з боку президента Януковича.

Він власноруч зруйнував міф, який так ретельно вибудовував роками. Зробив це несвідомо, хоча у вигадану ним легенду і так мало хто вірив.

Отже, як відомо, навколо історії з прихватизацією урядової резиденції "Межигір'я" Янукович обрав тактику "я не я і хата не моя ".

На всі претензії щодо нечесного роздержавлення об'єкту президент казав - він у "Межигір'ї" володіє лише невеликим будинком і земельною ділянкою площею 1,76 гектари, яку в 2010 році він перевів у приватну власність. А все решта - не його.

Після зустрічі Януковича з Шатковським ми можемо оцінити тільки кабінет Януковича в "Межигір'ї".

Але свіжий антураж межигірського кабінету Януковича повністю відрізняється від того, що він показував журналістам півроку тому, коли запросив їх начебто на екскурсію до свого дому в "Межигір'ї" (в якому він насправді давно не мешкає).

Ось той кабінет на фото:


У неділю "Українська правда" звернулася до адміністрації президента із запитом, де ж знаходиться цей новий кабінет Януковича, в якому він тепер приймає гостей.

Замість відповіді "Українській правді", Банкова розіслала всім своїм передплатникам прес-реліз, який вразив цинізмом і зухвалістю.

"Рішення про облаштування офісного приміщення безпосередньо біля місця проживання Глави держави прийняте у зв’язку з потребою Президента оперативно працювати будь-коли, в тому числі у робочий, позаробочий час, вихідні та святкові дні тощо. Йдеться також про уникнення складностей, які виникають на дорогах Києва через рух кортежу, особливо в "час пік".

Ці офісні приміщення для роботи Президента були обладнані нещодавно. Досі Президент користувався для цих цілей кабінетом та вітальнею у своєму будинку, що, на жаль, не відповідали належному рівню організації роботи та вимогам протоколу.

Для оренди цих офісних приміщень Управління адміністративними будинками ДУСу уклало договір згідно з вимогами законодавства, строком до 2020 року з можливістю щорічної пролонгації. Згідно з договором, орендатор надає повністю облаштовані для роботи офісні кімнати. ДУС зі свого боку забезпечив орендовані приміщення спецзв’язком та канцелярськими товарами.

Орендна угода передбачає, що Президент використовує для своїх робочих зустрічей та нарад три кімнати загальною площею 128,8 квадратних метрів: кабінет, приймальню з робочим місцем для помічника та кімнату для зустрічей".

Адміністрація також поширила додаткові фото нового кабінету Януковича.




Що обурює в цій історії?

Перше. Янукович, якого держава забезпечила робочим місцем в адміністрації президента, на утримання якої бюджетом передбачено понад мільярд гривень (!), зажадав створення ще одного офісу - тепер у "Межигір'ї".

Друге. За начебто "оренду" цього офісу платиться з державної казни, в якій хронічно не вистачає грошей інвалідам, афганцям і чорнобильцям.

Третє. Це робиться начебто з метою, щоб проїзд Януковича до адміністрації президента не створював затори на вулицях. Насправді домогтися того, що вулиці не будуть перекриватися, можна лише якщо Янукович взагалі не буде виїжджати на Банкову з "Межигір'я".

Про те, що для європейських лідерів - наприклад, канцлера Німеччини - рух не перекривають, Янукович, напевно, не чув. Як і не знав про те, що вона не орендує собі окремий офіс біля дому - їх достатньо Федерального відомства канцлера.

При чому ця аргументація - "щоб не створювати незручностей" - спливає не перший раз.

Спочатку, "щоб не створювати незручностей", Янукович руками ДУС взяв у своєї фірми в оренду вертоліт. Ціна договору, яким він повісив на бюджет його утримання, склала 7 мільйонів гривень на рік. Потім за гроші бюджету почали будівництво вертолітних майданчиків у місцях президентського маршруту. Потім, "щоб не створювати незручностей", взяли у своєї ж фірми в оренду ще й літак. Тепер у своєї фірми взяли в оренду частину "Межигір'я".

Далі Державне управління справами має взяти в Януковича в оренду набір ключок для гольфу і страусів - для забезпечення президентського дозвілля.

Четверте. Створивши філіал адміністрації президента у Нових Петрівцях, Янукович збільшує бюджетні видатки не лише на оренді, але і в тому сенсі, що кожна поїздка підлеглих президента за викликом до "Межигір’я" означає додаткові витрати на пальне та амортизацію автотранспорту

Взагалі в цій історії з новим президентським кабінетом читається бажання адміністрації президента тримати свого керівника в теплій ванні межигірських розваг. На які, за нещодавнім зізнанням Януковича, йому так бракувало часу. Таким чином, число людей, з яким він спілкується, стане ще меншим, а відірваність від життя – ще більша.

П'яте. Незрозуміло, на підставі чого Державне управління справами уклало угоду про оренду цього приміщення до 2020 року, якщо президентські повноваження добігають кінця в 2015-му, а його сьогоднішній рейтинг при чесних виборах не залишає шансів на переобрання.

Шосте. Ще більш незрозуміло, чому угода про оренду будинку передбачає пролонгацію після 2020 року, якщо Конституція України забороняє балотуватися більше ніж на два терміни.

Сьоме. На жаль, адміністрація президента у своїй відповіді не повідомила, в кого саме вони "орендували" ці приміщення для Януковича.

Але ми поділимося тим, що вдалося з'ясувати в ході невеликого розслідування.

Отже, кабінет, в якому Янукович приймав Шатковського, розташований на другому поверсі у будівлі, яку нещодавно звели праворуч від центрального в'їзду в "Межигір'я".

Ось ця споруда:



Згідно з офіційними документами - зокрема, "Схемою наміру забудови земельної ділянки", ця споруда називається "Адміністративний будинок". Його зводили протягом 2010-2011 років, а належить він фірмі "Танталіт", причетність до якої Янукович так активно відкидав.

Саме ця фірма "Танталіт" володіє рештою об'єктів у "Межигір'ї" - легендарним п'ятиповерховим маєтком "Хонка", гольф-клубом, яхт-клубом, кінним манежем, підземним тиром, спа-центром, боулінг-клубом, відкритим і закритим тенісними кортами...

Тобто "Танталіт" у "Межигір'ї" володіє всім, окрім того маленького будинку, який Янукович намагався "втюхати" журналістам як свій.

Нагадаємо, що реальний власник фірми "Танталіт" губиться в офшорних сейфах. Директором цієї компанії та акціонером на 0,03% виступає такий собі Павло Литовченко – сірий кардинал родини Януковича.

Литовченко - депутат Київської обласної ради від Партії регіонів, він же має довіреність від молодшого сина Януковича (його підпис стоїть під офіційною податковою декларацією Януковича), він же останні роки працював юристом на фірмах старшого сина Януковича.

Другий засновник "Танталіт" на 99% - це австрійська фірма, яку, в свою чергу, створили австрійська брокерська компанія (директор якої зараз під слідством у Відні) та британська фірма, кінці якої сховані в Ліхтенштейні.

У минулих розслідуваннях "Українська правда" детально писала, що компанія "Танталіт" через низку підставних осіб і структур належить самому Януковичу.

Тобто свій кабінет у "Межигір'ї" Янукович орендував у своєї фірми, а честь платити за це задоволення поклав на порожній бюджет України.

Тож віднині Януковичу буде ще складніше спростовувати очевидний висновок - що саме він є справжнім господарем "Межигір’я", який заховався за фірмою "Танталіт".

Зате йому більше зовсім не потрібно приховувати, що він тримає власних виборців за ідіотів.

Ми про це і так здогадувалися - а тепер про це просто знаємо.

З другою річницею президентства Януковича, терплячі виборці України!

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/02/27/6959508/

Теперь белоголубая банда и обслуживающие их судьи и прокуроры, должны просто мечтать о справедливом суде над ними, а не о украинском варианте "арабской весны"!!!