Є вісточка від моєї коханої людини, він зараз знаходиться під слідством і «завдяки» нашій владі сильно побитий та заарештований.

«Вже майже другий тиждень я перебуваю під слідством у одній із «політичних» справ, яких наша влада сфабрикувала достатньо, щоб спробувати довести своєму електорату, що всі, хто не згоден із провладною політикою-бандити та непотріб. Але чергова «акція» влади проти свого народу виявилася провальною, як через тупість виконавців, так і через незламність справжніх Синів України.
Знаходячись тут, під конвоєм, я познайомився із іншими «терористами» і «організаторами заворушень»,-у всіх історії написані ніби однією рукою. Люди поділяються на дві групи: «бойовики з Грушевського» та «Автомайдан».
До першої групи зараховують всіх тих, кого затримали на Грушевського, Європейській площі, чи просто серед міста, далеко від центру, але із жовто-блакитною стрічкою. Серед них є журналісти, фотографи, старші люди, котрим за 60, та зовсім зелені хлопці, котрих відловлювали по одному. Жодний із цих людей на терориста не схожий.
«Автомайдан»-це всі ті, кого виймали із автівок у різних районах Києва, використовуючи класичну схему «підстава».
Наприклад історія (зі слів хлопців) з «Жовтим мікроавтобусом», який затримали на Кріпосному провулку: Людей зібрали на Європейський площі, запросили до мікроавтобуса: «поїхали, допоможемо привезти дещо на Майдан по-господарству», і завезли туди, де їх вже чекав автобус «Беркуту», бійці якого влаштували справжнє шоу-«перехват»: били збоку і ззаду іншою автівкою, стріляли по колесах, таки прострілили колесо та притиснули до паркану мікроавтобус, де викинули пасажирів на вулицю, побили, та затягнули в автобус «Беркуту», де, кажуть, їх били «по-повній», люди кричали від болю, але «Беркут» не зупинявся. Це відбувалося за 500 метрів від барикади на вул.Інститутській, звідки на допомогу хлопцям кинулося коло 20 бійців з охорони Майдану, яких теж чекала пастка-ще один взвод «Беркуту», що перекрив їм дорогу до автобусу, і погрожуючи примінити вогнепальну зброю(демонструючи її), взяв заручника-Дмитра Полтавця.
Полонених «Беркут» завіз у Маріїнський парк, де знову по-звірячому побив: хлопцям повибивали зуби, порозбивали голови, знущалися, після чого таки відвезли до Оболонського РВМВС, де здали їх представникам влади.
Хлопці кажуть, що вже не вірили, що їх залишать в живих. Серед тих бійців «Беркуту» полонені впізнали тих, хто свого часу пройшов через «коридор позору» коло Києво-Святошинського суду на Пр.Премоги 109. Більш того –«Беркутовці» самі питалися у полонених:»хто з вас був на Перемоги 109», коли били їх у Маріїнському.

Моя ситуація схожа на історії інших тих, кого тут називають «Автомайданівцями»-тітушки разом із міліціонерами із столичного ОБНОНу (усіх їх прізвища відомі то поки не розголошуються) інсценували «штучну бійку» між собою, щоб привернути до себе увагу «Автомайдану», активісти якого, як відомо, патрулювали місто, захищаючи майно Киян від підпалів ті тушок, яких звезли до Києва.
Але, не заплановано, на місці інсценування бійки з’явилися Кияни, що проїжджали по вулиці Щорса, та не побоялися зупинитися для з’ясування обставин. «Беркуту» , що чекав у засідці нічого не залишилось, як «зачистити» свідків з місця події , перетворивши їх на звинувачених і втікти із заручниками до приїзду журналістів, яких викликали люди, що проживають у будинках навколо. Кажуть, що вони навіть знали відео цієї звірячої зачистки, на якому видно, як «Беркут» нас б’є, та знищує наші автомобілі. Якби журналісти та активісти Автомайдану приїхали трошки раніше, та встигли на це побоїще-могла би пролитися кров ще більшої частини громадян, адже самі «Беркутовці» і в подальшому слідчі не приховували, що це була звичайна підстава.
Де зараз знаходиться мій автомобіль я не знаю-слідчими мене про це до сих пір не проінформовано. Свідки зачистки кажуть, що машину було розбито вщент: вікна та фари розбито, кузов потрощено, шино проколоті.
Хочу звернути на рапорти працівників «Беркуту», в яких вони одразу вказали, що на момент затримання і всіх, захоплених на Щорса (тобто в нас) були закривавлені і розбиті лиця та руки. Всі хто були затримані по «нашій» справі готові підтвердити у суді, що до моменту «загрузки» нас у автобус «Беркута» лиця у всіх нс були цілі, а руки-без жодної ознаки бійки, що було зафіксовано ще у Дарницькому райвідділку, так й зараз це можна підтвердити.
З вулиці Щорса автобус поїхав дуже швидко, очевидно втікаючи від переслідування про що також свідчили переговори «Беркутовців» між собою. В автобусі всім нам дісталося добряче, побої супроводжувалися закликами: «Де ж ваше «Слава Україні»?», «співайте «лента за лентою»!» і особистими погрозами. Хлопця, що спробував сказати, що він з Києва та до Майдану відношення не має, заткнули ударами берців по голові, і порекомендували всім: «не пи….ть! ми знаємо що ви всі зі Львова».
Десь за 15 хвилин автобус заїхав у якусь огороджену територію, де нас повикидали на засніжений асфальт, пороздягали, обшукали, розриваючи одяг, забрали особисті та цінні речі, після чого довго та сильно били, продовжуючи знущання. Мені показово намагалися ламати пальці руки берцями та кийками, частково це їм вдалося. Моєму товаришу відрізали волосся ножем та запхали до рота. Ще двох хлопцям перед моїми очима били виключно по голові зразу декілька «Беркутовців». Пізніше одного з них було госпіталізовано з численними переломами щелепи і крововиливом у мозок прямо до приміщення райвідділку. На наші прохання надати медичну допомогу нам відповідали лише побоями.
Побої продовжувалися майже півгодини, потім, очевидно вивчивши викрадені в нас документи, до катів підійшов якийсь чоловік і накричав на них: «кого ви привезли?», після чого знущання різко припинилися, нас швидко закинули до автобуса та повезли кудись. Водій автобуса з кимось перемовлялись про те, що їх переслідують далі, а пізніше про те, що «здається відірвались». На щастя (іронізую, але то справді було щастям), за місто нас не повезли, а вирішили здати до Дарницького райвідділку.
Дехто з нас за той вечір по декілька разів втрачав свідомість, але ніхто морально не зламався, ніхто на просив пощади, і це їх ще більше злило і водночас лякало.
Наголошую, що до автобусу «Беркуту» на Щорса ми всі потрапили цілими та неушкодженими, а до приміщення Дарницького РВМВСУ нас заносили жорстоко побитими та поламаними бійцями «Беркуту».
У райвідділку нас доставили, до речі, десь через півтори години після затримання на Щорса і «Беркут» навряд чи зможе пояснити чому, шлях який автобус із його швидкістю міг проїхати за 20 хвилин, відняв в них стільки часу. Медичну допомогу у райвідділку нам надавали лише через 4 години, мотивуючи тим, що швидку викликали давно, але всі швидкі зайняті «вашим Майданом».
Коли ж приїхали медики «швидкої»-їм відповіли, що незважаючи на наш критичний стан, ми будемо сидіти в кабінеті слідчого «стільки скільки треба»! Я провів там 6 годин. До одного хлопця взагалі не допустили медиків і направили без надання медичної допомоги у СІЗО.
Спершу нам «шили» «масові заворушення», але вже наступного дня, коли слідчі зрозуміли, що справа «не клеється»-у справі з’явилися «постраждалі»-міліціонери і тітушки, і справу перекваліфікували у ст..296 ч.3.
Міліція видно, що боїться, слідчі уникають коментарів, виконують можливо вказівки «з гори», та постійно «гублять» документи. Також слідчі Дарницького райвідділку декілька разів відмовили мені та адвокату у проходженні мною судмедекспертизи, а також відмовили мені у прийнятті від мене заяви про викрадення автомобіля та про визнання мене потерпілим, пізніше мені вдалося подати цю заяву вже новому слідчому.
Кажуть, привладні нас називають відкрито «полоненими» та «Бранцями режиму», а нашими долями регіонали хочуть розпорядитися для обміну на захопленні будівлі. Особисто я прошу опозиціонерів не піддаватися на провокації влади. Ця «влада» не достойна жодних переговорів та домовленостей. Регіонали вже виразно показали, як бояться народного гніву, і вказали на тих кого бояться найбільше- це «Правий сектор», Охорона Майдану, та «Автомайдан».
Хочу подякувати всім за підтримку, і особливо тим, хто не залишається вдома в цей переломний час, та не боїться провокацій влади.
Украйна-це вольовий народ, нас не поставити на коліна!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!!»
Андрій.

І особисто від себе хочу додати, що навіть ворогу та його родині я не побажала б такої участі, та таких побоїв. Не кожен може уявити, що таке побачити рідну та кохану людину побитою, у крові, без живого місця на тілі!!!
Не кожен зможе вислухати цілу купу сфальсифікованих звинувачень і розуміти, що він ледве стоїть на ногах, а йому приписують 2 місяці СІЗО и грозить від 2 до 6-ти років ув’знення! За що?????? Сміх крізь сльози….а за те що просто опинився поруч не у той час і не у тому місці. Влада, промовите ви, НІ-це безвладдя, це трагі-комедія з невідомою кількістю дій. Це страшний сон, від якого, я сподіваюсь, скоро прокинутися.
Я дуже хочу, щоб на це «послання» звернули увагу….влада, опозиція, тощо….я хочу щоб безневинні люді були на свободі, я хочу закінчення цього кошмару, хочу обіймати вдома коханого, хочу щоб всі затримані хлопці змогли вдома побачити свої родини…я хочу щоб винні були наказані, а ще я хочу подякувати Господу, що я Українка, що я можу гордитися своїм народом, своїм незламним народом!!!!!!
Слава Україні!!!!!

Махновцы подняли черное знамя над одесским «Евромайданом»
2014-01-29


Махновцы подняли черное знамя над одесским «Евромайданом»
Одесские представители революционной конфедерации анархистов-синдикалистов им. Н. Махно заявили о себе во время вчерашнего собрания активистов и сторонников «Евромайдана»: махновцы подняли черный флаг возле памятника Дюку де Ришелье, передает корреспондент ИА «Одесса-медиа».
Как отмечает наш корреспондент, позиция внеорганизационных анархистов оказалась довольно-таки неоднозначной и противоречивой для современных реалий.
«Все оппозиционные и провластные политики всегда будут стремиться к личной выгоде, а народ для них важен лишь в достижении власти. Поэтому мы считаем, что вся власть должна быть передана майданам, которые сегодня возникли по всей Украине», – рассказали молодые люди.
По их мнению, майданы должны стать единственным органом власти в стране и решать насущные проблемы населения. В частности, одесский майдан должен решать только вопросы Одессы, а более глобальные проблемы – решаться на уровне обсуждений в Интернете. Другими словами, прочие инструменты управления населением недопустимы.
«Одесская народная рада – это делегат в лице представительской демократии, которая везде пытается “пропихнуться”. По сути, делегируются наши полномочия, все наши права и жизни каким-то людям, что распоряжаются ими в течение определенного периода. Наши депутаты – не супергении, способные решать все вопросы: от астрономических до гигиенических. Мы считаем, что если делегировать полномочия – то по конкретным вопросам конкретным людям, избранным на майданах: народ должен решать проблемы самостоятельно, не отдавая львиную долю своих доходов политикам, которые ничего не делают», – пояснили они.
Кроме того, одесские махновцы уверены, что сегодня рабочие обязаны выходить на забастовки и захватывать предприятия, что позволит в дальнейшем уравнять заработную плату и установить социальную справедливость, а затем, когда население будет готово и поймет природу таких действий, – «ликвидировать собственность».
К слову, визит на одесский «Евромайдан» молодых анархистов не первый. Однако открыто заявить о своем присутствии они решили только сейчас.
«Мы сегодня поднимаем нашу символику для того, чтобы сказать: несмотря на то, что “драконовские” законы отменили, а Николай Азаров подал в отставку, война еще не закончена. Мы должны передать всю власть народу, чтобы распоряжаться своей судьбой. Тогда будет справедливость!» – говорят анархисты.
Добавим, что в Одессе сторонников революционной конфедерации анархистов-синдикалистов им. Н. Махно всего несколько десятков человек. Однако, как отметили в диалоге с корреспондентом ИА «Одесса-медиа» присутствующие на одесском «Евромайдане» молодые люди, многие опасаются заявлять о себе и своей идеологии по причине преследований со стороны СБУ и подобных структур, как это было в других украинских городах.
Фото: Алексей Лосинец
Источник: ИА «Одесса-медиа»
http://odessamedia.net/news/odessa/mahn ... omaidanom/

Трошки теплого екстремізму у холоді лютого. Матюки, галіме аматорство і знов-таки суржик, який є не проявом авторського невігластва, а суто художнім засобом зробити проблематику твору ближчою до москалів.
Картинка перед кінцевими титрами невідомо чия, але автору респект.

ТронулоТолько оно почему то не сначала,перемотайте,польско Украинская группа сняла клип и все польские каналы теле и радио одновременно его поставили.Сильно.

ТронулоТолько оно почему то не сначала,перемотайте,польско Украинская группа сняла клип и все польские каналы теле и радио одновременно его поставили.Сильно.

30.01.2014

29 січня 2014 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».

Ми занепокоєні тим, що Верховна Рада задля досягнення політичних цілей готова зруйнувати підвалини, на яких ґрунтується право, і перетворює фундаментальні основи правового порядку на предмет торгу і домовленостей. Фактично, цим законом Верховна Рада ставить українську державу в один ряд із піратами та терористами, що використовують інститут заручників як інструмент впливу на ситуацію.

Фактично цей закон визнає, що кожен, хто був затриманий під час останніх протестів, знаходиться під вартою лише для того, щоб змусити інших невизначених осіб, вчинити дії, передбачені цим законом (звільнення доріг та будівель тощо). Таким чином, законодавець і держава в цілому вчиняють дії, що становлять склад злочину, передбаченого статтею 147 Кримінального кодексу України:

«1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника - карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.»

І цей злочин відбувається організовано, з використанням правоохоронної системи країни.

Ми констатуємо, що цим законом було фактично визнано відсутність законних підстав тримання протестувальників під вартою, оскільки можливість їхнього звільнення ніяк не пов’язана з діями заарештованих. Раніше Генеральна прокуратура України також заявляла, що, у випадку виконання вимог прокуратури про звільнення зайнятих протестувальниками будівель, органи прокуратури «будуть клопотати перед судами про зміну запобіжного заходу на більш м’яку для вже арештованих осіб, та про міру запобіжного заходу не пов’язану з арештом для тих, кому її ще не обрано».

Міжнародне та національне право чітко визначає загальновизнаний принцип індивідуальної відповідальності, згідно з яким особа може відповідати лише за власні дії. Колективна відповідальність заборонена. Цей же закон фактично встановлює колективну відповідальність, оскільки звільнення одних осіб поставлено в залежність від дій чи бездіяльності інших осіб.

Крім того, що закон суперечить базовим нормам міжнародного, конституційного та кримінального права, ми констатуємо, що його прийняття відбувалося з численними порушеннями процедури прийняття законів, визначеної Регламентом Верховної Ради України. Тому він не може розглядатися як легітимне вирішення наявної суспільно-політичної кризи.

Проект закону по суті не розглядався та не обговорювався народними депутатами за встановленою законом процедурою. Він не був розданий депутатам до чи навіть під час голосування. Цього проекту не було навіть в електронному вигляді на веб-сторінці парламенту, де він з’явився лише практично через годину після голосування. Тому депутати не бачили, за що власне вони голосують. Після прийняття закону, його автор заявив, що вніс до нього зміни, але абсолютно не зрозуміло, за якою процедурою це було зроблено.

По закону, це можна було зробити лише шляхом внесення іншого проекту на заміну поданого або після прийняття його в першому читанні. Однак цього не було зроблено.

Крім того, парламент не приймав окремого рішення про прийняття закону за скороченою процедурою, що позбавило інших депутатів навіть теоретичної можливості вносити свої поправки до проекту закону. Усі ці порушення в своїй сукупності дають підстави стверджувати, що закон був прийнятий в нелегітимний антиконституційний спосіб.

Ми переконані, що прийнятий з порушеннями процедури закон, що передбачає шантаж, захоплення та утримання заручників, не тільки не призведе до мирного розв’язання кризи, але лише її загострить.

Ми ще раз підкреслюємо, що саме незаконні дії влади з масового обмеження свободи мирних зібрань, незаконні затримання, катування та жорстоке поводження із затриманими, непропорційне застосування сили та неймовірна жорстокість правоохоронних органів стали причиною ескалації насильства та вимушеного зайняття протестуючими окремих адміністративних будівель. Прийняття цього закону веде до подальшого зростання конфлікту й відповідальність за це повністю лягає на президента та парламент.

Ми закликаємо Президента України не ставати співучасником злочину за ст. 147 Кримінального кодексу України й не підписувати закон «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».

Ми переконанні, що звільнення усіх без винятку затриманих під час протестів без жодних умов, заборона працівникам міліції затримувати протестувальників у медичних закладах, мораторій на застосування насильства з боку працівників міліції та протестувальників, а також захист протестувальників від агресивних супротивників, котрих називають «тітушками», є передумовами переговорів для прийняття подальших рішень з врегулювання суспільно-політичної кризи.

Микола Козирев, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини
Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Правила:

1. Для конкурсу пародій раз на тиждень (у неділю) пропонується фотографія. Фотографію пропонує ведучий на власний розсуд, - вона може залежати від подій в Україні минулого тижня. Фотографія може бути як "політичною", так і стосуватися інших подій. Головне - потенційна кумедність фотошопів. Також фото має бути достатніх розмірів та якості, і не містити логотип сайту-джерела.

2. Мета учасників конкурсу - відфотошопити запропоновану фотографію якомога смішніше.

3. Один автор може запропонувати не більше п'яти варіантів фотошопів для участі у конкурсі. Фотошопи викладаються в коментарях до статті з оголошенням конкурсу (не треба конкурсні фотошопи розміщувати у розділі "ФОТО"!). У одному коментарі - один фотошоп.

4. Конкурс закінчується в понеділок о 24:00. У вівторок не раніше 14:00 і не пізніше 22:00 підбиваються підсумки та оголошується переможець.

5. Переможець конкурсу визначається за кількістю натискань кнопки "згоден" у коментарі з конкурсним фотошопом. Перемагає фотка, яка набирає більшу кількість голосів "згоден" (не відсоток!). За рівної кількості голосів перемагає фотка, розміщена пізніше.

6. Підсумки підбиває ведучий. За форс-мажорних обставин - адміністрація ДД.

7. Автор фотошопу-переможця автоматично призначається ведучим наступного конкурсу. Тобто, він повинен наступної неділі вранці оголосити конкурс (вивісити ці правила та фотографію для конкурсу у розділі "ІМХО").

8. Ведучий не має права брати участь у конкурсі (у тому числі виставляти фото поза конкурсом). Ніки-клони ведучому, учасникам конкурсу і голосувальникам використовувати забороняється.

Ждет нас долгая борьба... возможно и с "троицей", если они будут очередной косметикой в государстве заниматься. Тогда и их будет ждать та же участь, что и овоща.