|
Получил по почте письмо с угрозами и оскорблениями. Тут же сделал заявление в милицию по телефону. Перезванивают через время, просят сделать письменное заявление.Иду в РОВД и , к моему удивлению, мне дают заполнить "протокол допиту потірпилого" , что может быть только после внесения сведений в ЕРДР. Сотрудник РОВД , проводящий допрос, сообщил, что начальник следствия сказал так делать, а с утра , якобы, всё будет внесено в ЕРДР и мне сообщат письменно (номер статьи, фабула..., все дела...) . Поверил и не сфоткал данный протокол после заполнения (расписался везде, в т.ч. за ответственность за дачу ложных показаний). Как оказалось, поверил напрасно (ну нельзя мусарам верить - этому ещё в детских садах нужно деток обучать). В ЕРДР не внесли, сообщили, что нету состава преступлений. Еле выклянчил какой-то "высновок" с подписями, печатями и датой (без скандальчика при этом не обошлось). Отталкиваясь от этой даты, подал в районный суд жалобу следственному судье на бездействие следователя . Суд выиграл, но копию решения пока на руки не получил. Получу - выложу, заодно обрадую начальника следствия РОВД .
Вот текст скарги :
Слідчому судді Калінінського районного суду Донецької області
83052, м. Донецьк , пр-т Миру, 50
Тел. (0622) 94-1222
(Скаржник) *********
СКАРГА
/ на бездіяльність начальника СВ Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області , підполковника міліції ********* , у порядку ст. 303 КПК України/
17.10.2013 р. близько 16.00 години у своїй поштовій скрині за місцем прописки я знайшов поштовий конверт (додаток 3) , адресований мені , із зворотною адресою : «КОЛЕГІЯ АДВОКАТІВ , пер. Музейний, 8-Б м.Київ-01 01001». Дане поштове відправлення містило листа (додаток 2) з образами та погрозами на адресу мене та на адресу моєї мами , *** *** ***. Текст даного листа роздруковано за допомогою принтера , на зворотній стороні листа текст з образами та погрозами продубльовано. Сприймаючи ці погрози цілком серйозно та оцінюючи їх реальними, того ж дня , з цього приводу я зробив заяву спочатку за номером 102 , а пізніше, о 20.30 годині я зробив заяву до Калінінського райвідділу міліції. В Калінінському РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області , того ж вечора, з цього приводу мене було допитано у якості потерпілого з оформленням відповідного протоколу допиту потерпілого та попередженням про відповідальність про завідомо неправдиві показання, про що я розписався у цьому протоколі. Але з моїми правами, згідно із процесуальним статусом, мене ознайомлено не було , відповідної пам’ятки не вручено. На моє прохання надати мені за фактом внесення відомостей витяг з ЄРДР за моєю заявою , співробітник міліції (що здійснював допит) запевнив мене, що у термін двадцять чотири години керівництвом слідчого відділу дане кримінальне правопорушення буде класифіковано , відповідні відомості будуть внесені до ЄРДР , а копію витягу з ЄРДР мені буде надано.
Але ,ані наступного дня, ані на день подання цієї скарги, зазначеного витягу з ЄРДР мені досі не надано. Оскільки документальної відповіді про результати мого звернення (повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення) до міліції з цього приводу я так і не отримав , то 12.11.2013 р. за цим звернувся безпосередньо до Калінінського РВ міліції. В черговій частині Калінінського РВ мене повідомили , що моя заява від 17.10.2013 р. ,на думку начальника слідчого відділу РВ , не містить складу кримінального правопорушення, відомості за цією заявою до ЄРДР не вносилися а моє звернення зареєстроване в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №11248 від 17.10.2013 р. У якості документального підтвердження мені було надано Висновок , складений чомусь іноземною мовою (додаток1) , про те, що «дії невстановленої особи не підпадають під ознаки складу будь-якого злочину». Також даний «висновок», за підписом ст. лейтенанта ***** та з резолюцією начальника Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області полковника міліції ******, містить рекомендації звернутися до суду у порядку приватного обвинувачення (у відношенні до невстановленої особи/осіб) для вирішення спірних цівільно-правових питань.
Згідно із положеннями ст.2 ЗУ «Про міліцію», основними завданнями міліції ,зокрема, є :
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень;
участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Мушу зазначити , що на теперішній час я займаюся правозахисною та громадською діяльністю , пов’язаною з судовими процесами проти співробітників МВС України та прокуратури , зокрема , слідчих та прокурорів прокуратури м. Макіївки Донецької області , які вже на протязі півроку (з 14.05.2013р.) намагаються приховати кримінальні злочини ,скоєні у моєму відношенні начальником ВДАІ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області майором міліції Шевчуком О.М. у співучасті із т.в.о. інспектора ВДАІ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області Мілушевим М.Р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365 та ч.2 ст.186 КК України , вже втретє безпідставно закриваючи кримінальне провадження у їх відношенні . У кримінальному провадженні № 42013050430000068 від 14.05.2013 р. з цього приводу, я фігурую як потерпілий від протиправних дій невстановлених досі осіб, але слідчим прокуратури м. Макіївки Чекрижевим А.В. досі не пред’явлено підозри вищевказаним посадовим особам органів МВС України, суспільно небезпечні злочини залишаються не розкритими . Кожна незаконна постанова слідчого прокуратури м. Макіївки Чекрижева А.В. про закриття даного кримінального провадження (від 24.05.2013 р. ,від 30.08.2013 р., від 04.10.2013 р.) скасовувалася відповідними судовими рішеннями за моїми скаргами на незаконні дії прокуратури та провадження відновлялося . Так , слідчим прокуратури м. Макіївки Чекрижевим А.В. винесено чергову (вже третю) незаконну та безпідставну постанову про закриття даного кримінального провадження від 04.10.2013 р., яку 28.10.2103 р. було підтримано ухвалою Центрально-Міського суду м. Макіївки , яку, в свою чергу , разом із зазначеною постановою слідчого прокуратури було скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11.11.2013 р. за моєю скаргою.
За фактами порушень діючого законодавства України слідчим прокуратури м. Макіївки та неналежного здійснення контролю за додержанням законності прокурорами прокуратури м. Макіївки , при проведенні розслідування за даним кримінальним провадженням, 11.10.2013 р. мною було подано заяву до Генеральної Прокуратури України , за якою наразі триває службова перевірка.
Очевидно, що посадовим особам міліції (Шевчуку О.М. та Мілушеву М.Р.) , як в свою чергу , і слідчому та прокурорам прокуратури м. Макіївки , що їх покривають , це не до вподоби і додає чимало клопоту .
Тому , з оглядом на вищевикладене, к погрозам у вказаному листі я відношуся зі всією серйозністю та маю підстави стверджувати, що текст цього листа містить натяк на фізичну розправу (вбивство) у моєму відношенні та у відношенні до членів моєї родини, тобто завуальовану погрозу вбивством.
Зазначена адреса відправника ,«Колегія Адвокатів» , на конверті сприймається мною як натяк на мою правозахисну діяльність та є підтвердженням того факту , що той, хто надіслав мені цього листа бажає припинення з мого боку юридичного переслідування вищевказаних злочинців у погонах МВС та їхніх покровителів з прокуратури м. Макіївки.
З об'єктивної сторони цей злочин проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.
Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами. Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози
потерпілим.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом; винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.
Також вважаю , що факт надіслання мені даного листа з погрозами є перешкоджанням з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок та створює склад злочину відповідно до ст.386 КК України .
Тому вважаю факт надіслання мені листа з погрозами - кримінальними злочинами ,згідно із ст.129, ст.386 КК України , мотиви здійснення яких наявні у вищевказаних співробітників МВС України - Шевчука О.М. та Мілушева М.Р., а також у слідчого прокуратури м. Макіївки Чекрижева А.В. , прокуророрів м. Макіївки Полякова О. О. та Літовченко О. В.
Згідно із положеннями ч.1,ч.3 ст.214 КПК України , слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як вбачається, здійснення певних процесуальних дій в рамках досудового розслідування , зокрема, допит потерпілого, вже було здійснено співробітниками СВ Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області , але у внесенні відомостей за моєю заявою до ЄРДР – відмовлено.
Таким чином, не внісши отримане 17.10.2013 р. повідомлення про кримінальні злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як того вимагає ст. 214 КПК України, службовими особами Калінінського РВ ГУМВС України в Донецькій області було позбавлено мене права на повне та ефективне досудове розслідування факту погроз вбивством та перешкоджанням з'явленню потерпілого до суду, органів досудового слідства, примушування його до відмови від давання показань шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна його чи близьких родичів а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання .
Згідно ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України, така скарга може бути подана слідчому судді заявником, потерпілим, його представником, законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України , скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Оскільки з результатами розгляду мого екстреного повідомлення від 17.10.2013 р. я був ознайомлений працівниками Калінінського РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області лише 12.11.2013 р., що підтверджується відповідним висновком від 19.10.2013 р. (додаток1) , прошу рахувати встановлений ст. 304 КПК України строк , починаючи з наступного після зазначеної дати дня, а саме з 13.11.2013 р.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст. 303 КПК України,
ПРОШУ:
1. Зобов’язати начальника СВ Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області , підполковника міліції ********* відкрити кримінальне провадження за фактом здійснення мені 17.10.2013 р. невстановленими особами погроз вбивством у письмовій формі ,а також перешкоджання з'явленню потерпілого до суду, органів досудового слідства, примушування до відмови від давання показань шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням мого майна чи моїх близьких родичів а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання , відповідно до ст.129, ст.386 КК України , в порядку ст. 214 КПК України внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Додатки:
1. Копія Висновку від 19.10.2013 р. про відсутність ознак складу злочину (1 арк., 2 стор.);
2. Копія Листа з погрозами (1 арк., 2 стор.);
3. Копія поштового конверту , яким надіслано листа з погрозами (1 арк.).
Дата : 14.11.2013 р. Підпис: ________
Возможно, в этой жалобе есть ляпы и кое-что вообще можно было бы сократить. Судья справедливо подсказал, что обжаловать нужно именно бездіяльність слідчого , т.е. формально безымянного персонажа (как сказано в ст.214 УПК) и не нужно указывать его данные.
В последствии, если УД уже открыто и мы знаем фамилию следователя или прокурора, то в тексте можно это указывать, а на начальном этапе - нет.
_________________
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
|
Вход
FAQ
Поиск
