|
Апелляционная жалоба, к стати, процесс выигран!
До Апеляційного суду Донецької області
83015, м. Донецьк, Майдан Правосуддя, 1
Через Київський районний суд м. Донецька
83054, м. Донецьк, вул. Собінова, 147
*****_********_*************
На постанову судді Чудопалова С.В. Київського районного суду м. Донецька від 13.02.2013 р. у справі № 3/257/469/13 257/1479/13-п про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову судді про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (у порядку ст.294 КУпАП)
Апеляційна скарга вважається поданою у встановлений десятиденний термін , оскільки , згідно із ч.6,ч.9 ст.103 КАС, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то 26.01.2013 р., керуючи автомобілем Джилі СК 1.5 , д.н.з. ****** в м. Донецьк , на перехресті вул. Петровського та вул. Тухачевського на слизькому ,засніженому покритті,не обрав безпечну швидкість,не переконався в безпеці своїх дій та скоїв наїзд на бордюр , внаслідок чого мій автомобіль отримав механічні пошкодження, чим на думку ст.інспектора по ДТП ДАІ Довбиш Олександра Володимировича, порушено п.12.1 ПДР України (що зафіксовано протоколом *** № ******) , та мої дії підпадають під ознаки правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП.
За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 (триста сорок )гривень. Оскільки ДАІ не повертала мені вилучене водійське посвідчення без сплати штрафу, я вимушений був його сплатити.
Вважаю, що постанова Київського районного суду від 13.02.2013 р. у справі № 3/257/469/13/257/1479/13-п не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи виходячи з нижчевикладеного.
Насамперед, слід зазначити, що самі обставини події ДТП викладені у протоколі про адміністративне правопорушення *** № ****** не відповідають дійсним обставинам справи та моїм поясненням, що долучені до протоколу на окремому аркуші .
Як зазначено у моїх письмових поясненнях (додаток до протоколу), 26.01.2013 р. приблизно о 00 год. 00 хв., керуючи автомобілем Джилі СК 1.5 , д.н.з. ****** в м. Донецьк , на перехресті вул. Петровського та вул. Тухачевського , при виконанні маневру повороту , зважаючи на те, що погодні умови на той час почали різко погіршуватись, дорожнє покриття вкрилося снігом та стало слизьким (це зафіксовано протоколом), мною були виконані вимоги п.12.3 ПДР: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» та вимоги п.12.1 ПДР : «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.»
Обравши оптимальну траєкторію для виконання маневру повороту та зменшивши швидкість до двадцяти км/год , я почав здійснювати маневр повороту , але дорожнє покритя було настільки слизьким, що мою машину занесло та вдарило о бордюрний камень. Внаслідок цього механічні пошкодження отримав лише мій автомобіль. Пошкоджень автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна не було та вищевказаним протоколом не встановлено. Разом із цим протоколом встановлено стан дорожнього покриття під час скоєння ДТП , його визначено як «слизьким , засніженим». Цей факт вважаю встановленим та проти нього не заперечую.
Відразу після інциденту я зателефонував до страхової компанії ВУСО за номером «*****» ,що вказаний на страховому полісі (копія поліса в додатках), та керуючись п.2.11 ПДР звернувся до страхового агента з проханням про роз’яснення подальшіх мохї дій та процедури встановлення факту ДТП без потерпілих та пошкодження майна третіх осіб. У такому разі я звільнявся би від обов’язків повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції,вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, тощо …(згідно із п 2.10 «д», «е» ПДР) та адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів , згідно із приміткою до ст.124 КУпАП. Представник страхової компанії ,на тій підставі, що у ДТП , окрім мене немає інших учасників , запропонував викликати ДАІ та зафіксувати таким чином ДТП. Співробітники ДАІ , що прибули на місце за моїм дзвінком на номер «102» склали протокол про порушення мною п.12.1 ПДР України із зазначенням місця та часу розгляду адміністративної справи : «26.02.2013р., суд Київського р-ну» .
Але Київський районний суд м. Донецька вже 13.02.2013 р. виніс постанову , згідно із якою мене визнано винним у вчиненні правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП, та наклав на мене штраф у розмірі триста сорок гривень на підставі зібраних доказів, не врахувавши всіх обставин справи та за моєї відсутності, належним чином мене не повідомивши про час та місце проведення судового засідання. Згідно із ч.1,ч.2,ч.3 ст.33 КАС України, судові виклики і повідомлення особам , що беруть участь у справі, здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями рекомендованою кореспонденцією , кур’єром із зворотною розпискою за адресами , вказаними цими особами, тощо. Відомості про вручення мені повістки у матеріалах справи відсутні.
Таким чином я не мав доступу до справедливого правосуддя ,що є порушенням ч.1 ст.268 КУпАП, ст.55 Конституції України, та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
По суті пред’явленого мені звинувачення у скоєнні правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП , мушу надати наступні заперечення.
Згідно із ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» , учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Цій нормі закону кореспондує п 2.12 г) ПДР : власник транспортного засобу має право: на безпечні та зручні умови для руху;
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про автомобільні дороги»,
автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів;
вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів;
дорожнє покриття - укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів;
проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів;
Згідно із ч.1 ст 19 ЗУ «Про автомобільні дороги», основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є:
забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;
Відповідно до ч.1 ст. 21 цього ж ЗУ , органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів , відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;
Згідно із ст. 32 вищевказаного ЗУ , користувачі автомобільних доріг мають право на: безперервні, безпечні та зручні умови руху; отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху;
Відповідно до ст. 1 КУпАП , завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно із ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10,ст.11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Оскільки , як зазначено мною вище, зі свого боку, я виконав усі вимоги ПДР України щодо вжиття заходів для зменшення швидкості та безпечного керування транспортним засобом, та, незважаючи на це , внаслідок неналежного стану дорожнього покриття, потрапив у ДТП, вважаю відсутнім в моїх діях складу правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП, адже за інших обставин (належного стану дорожнього покриття), ДТП не сталося би.
На підтвердження цього, аналізуючи вищенаведені норми ЗУ «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», а також КУпАП, можна дійти до висновків:
1. Як учасник дорожнього руху та користувач автомобільних доріг, я, у даному випадку був позбавлений права на безпечні та зручні умови дорожнього руху, внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, вимогам безпеки руху, оскільки дорожнє покриття (укріплені верхні шари дороги) на ділянці , де сталося ДТП , не було призначено для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів , не відповідало ДСТУ 3587-97 , тобто суперечило визначенню самого терміна «автомобільна дорога» , про що , доречі, оперативної інформації я не мав;
2. Невідповідность стану автомобільних доріг, вулиць, вимогам безпеки руху має безпосередній причинний зв’язок із бездіяльністю органів місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та повинні здійснювати забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст ,зокрема ділянкою дороги у місці скоєння цього ДТП.
3. За диспозицією ст. 124 КУпАП обов'язковим елементом об'єктивної сторони правопорушення є настання реальних наслідків - пошкодження транспортних засобів або іншого майна, що знаходиться у причинному зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Як зазначено вище , факт ДТП знаходиться у причинному зв’язку з невиконанням своїх обов’язків органами місцевого самоврядування , а не порушенням мною ПДР. В моїх діях відсутні умисні та необережні винні ознаки , я не усвідомлював та не передбачав можливість настання шкідливих наслідків своїх дії, натомість цілком на законних підставах , розраховував на виконання відповідними органами місцевого самоврядування своїх обов’язків щодо забезпечення безпечних умов руху на перехресті вул. Петровського та вул. Тухачевського .
Одночасно слід зазначити, що протокол *** № ****** складено працівником Державтоінспекції з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, а саме : в порушення ч. 4 ст. 256 КУпАП, працівник ДАІ складаючи протокол, не роз'яснив мені прав, передбачених ст. 268 КУпАП , не вписав дані свідків , у протоколі наявні виправлення , а зазначена у протоколі дата розгляду справи у суді не відповідає дійсності.
Разом з тим, оскаржувана постанова суду, винесена з порушенням вимог чинного законодавства виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. В оскаржуваній постанові суд зазначив, що моя вина у вчинені правопорушення доведена зібраними по справі доказами. Однак, докази, що містяться у матеріалах справи свідчать про відсутність моєї вини.
Відповідно до ст. 251 КУпАП "доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..." Таким чином, оскаржувана постанова суперечить фактичним обставинам справи , моїм поясненням, а ґрунтується лише на протоколі, складеному, як зазначено вище, з порушеннями законодавства.
Вказане свідчить про недотримання судом першої інстанції п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Окрім порушення норм матеріального законодавства, суд, при розгляді справи, допустив істотні порушенням моїх процесуальних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд в оскаржуваній постанові зазначив, що я не з'явився в суд, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. Вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки повідомлення про слухання справи я не отримував, а в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення мене належним чином про час та місце розгляду справи, тому таке твердження суду не ґрунтується на доказах та є голослівним.
Ці порушення не є суто формальними. Такий розгляд справи позбавив мене можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КпАП України, зокрема, дати пояснення, подати докази, заявити клопотання про допит свідків,тощо.
З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. за № 14, де зазначено, що необхідно «звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Насамкінець, слід зазначити, що всупереч ст. 285 КУпАП, мені не було надіслано копію постанови суду. Про постанову я дізнався 14.02.2013 р., коли й отримав її копію в суді.
На підставі викладеного, враховуючи, що у відповідності із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством ,
а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, керуючись також ст.55 Конституції України , ст.ст. 287-289, 294 КУпАП України,ст.ст.185,186 КАС України ,
ПРОШУ:
1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду;
2. Викликати мене в суд для прийняття участі в розгляді справи;
3. Винести ухвалу за результатом розгляду мого клопотання про долучення до матеріалів справи копій подібних судових рішень з реєстру судових рішень;
4. Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення;
5. Повернути мені з держбюджету гроші в сумі триста сорок гривень, які були сплачені мною у вигляді штрафу за правопорушення ,передбачене ст.124 КУпАП;
6. Компенсувати з держбюджету усі мої документально підтверджені судові витрати, пов’язані із судовим процесом.
Додатки:
1. Копія постанови суду від 13.02.2013 р. (1 арк.);
2. Копія протоколу *** № ***** (1 арк.)
3. Копіі страхового поліса (1 арк.);
4. Копія квитанції (340 гривень) про сплату штрафу (1арк.) ;
5. Копія апеляційної скарги для суду (10 арк.).
Дата: 24.02.2013р. Підпис: _________
_________________
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
|
Вход
FAQ
Поиск
