Образцы и примеры исков по статье ст. 126 ч. 1 КУоАП

ОБСУЖДЕНИЯ В ТЕМЕ НЕТ

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову судді Iндустрiального районого суду м.Днiпропетровськ
від 21 травня 2010 р. у справі за адміністративним позовом № 2а-665/10

Постановою судді Iндустрiального районого суду м.Днiпропетровськ ХХХХ В.П. від 21 травня 2010 р. у справі за адміністративним позовом № 2а-665/10 відмовлено повністю у задоволеннi позовудо інспектора Новомосковськоi роти ДПС Зайченко В.В. «про скарження постанови серії АЕ 248094 у справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2010р. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч.1 ст. 126 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 800,00 грн.
Я,П.І.Б. Позивач,вважаю що постанова, Iндустрiального районого суду м.Днiпропетровськ від 21 травня 2010 р. у справі за адміністративним позовом № 2а-665/10, винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права,неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ,що призвело до неправильного вирішення справи щодо вимог позивача.
1.Згідно п.1 ст. 11 КАСУ Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості,п.2 ст.71 КАСУ 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так у позовній заяві мною було надано до суду протокол № АЕ 347873 складений відповідачем 18.04.2010.У позовній заяві до суду першої інстанції я вказав що протокол № АЕ 347873 від 18.04.2010 складений з порушенням нормативно правових актів,і Законів України,якими повинен керуватись посадова особа при здійсненні владних повноважень,згідно ст..19 Конституції України.
Так згідно ст..25 КУпАП Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених
ст. 258 КУпАП.Але у ст..258 КУпАП відсутнє зазначення ч.1ст..122,ч1.ст.126 КУпАП.
Тому я вважаю,а суд першої інстанції не з’ясував чому і з яких підстав,що відповідач неправомірно склав один протокол з зазначенням двох правопорушень .
2. Згідно ст..256 КУпАП У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушенн, інші відомості, необхідні для вирішення справи
Так у протоколі протоколі № АЕ 347873 вказано про порушення ч.1 ст.122 КУпАП,а саме порушення швидкості,встановленої знаком 3.29,і що швидкість вимірювалась приладом «Радіс».
Згідно Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд,а у п.1 ст.10 Вимірювання та використання їх результатів 1. Результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.
Як вбачається,при вивченні, у протоколі відсутні докази того,що вимірювана швидкість належить моєму автомобілю,данні про правові підстави використання приладу «Радіс» у якості вимірювального приладу,не вказано про час і термін перевірки приладу,не зазначено про відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань
З не зрозумілих причин,суд не дослідив правові підстави допустимості доказів по правопорушенню виявленому відповідачем.
3 Крiм того вiдповiдно до п. 2.18 Методичних рекомендацiй щодо практичних дiй працiвникiв дорожньо-патрульноi служби ДАI під час документування порушень Правiл дорожнього руху допущених водiями транспортних засобiв (2008 року), якщо пiд час оформлення виявленого порушення ПДР протоколом про адмiнiстративне правопорушення працiвником ДАI допущенi механiчнi пошкодження або виявлені типографський брак, оформлення правопорушення продовжуеться на наступному за нумерацiею бланку протоколу. Тобто цiєю нормою передбачена цілісність протоколiв про адмiнiстративне правопорушення. Данi вимоги не були дотриманi iспектором Зайченко В.В. при складаннi протоколу про адмiнiстративне правопорушення (а.с.5) вiд 18.04.2010 року, тобто порушено порядок складання бланку сувороi звiтностi, а судом першоi iнстанцii не враховане це порушення.
4. Згідно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
21.2. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
Тобто,відповідач мав право перевірити договір лише у випадках визначених нормами спеціального нормативного акту,і право відповідача перевірити договір наступає лише у випадку складання протоколів щодо порушень ПДД.
Згідно ст..254 КУпАП,відповідач виявивши порушення повинен скласти ще один протокол,у якому повинен був зазначити суть правопорушення,інші обставини справи,,згідно ст..256 КУпАП.
Відповідач,діючи з порушенням вимог КУпАП і самовільно розширивши свої повноваження, щодо виявлення правопорушень і складання протоколу,своїми діями позбавив мене права гарантованого у ст..268 КУпАП.
5. Відповідач склавши протокол № АЕ 347873,порушивши НПА і ЗУ,виніс постанову
АЕ 248094,по справі про право порушення ч.1 ст.122,ч.1ст.126 КУпАП.Постанова АЕ 248094 винесенна з порушенням п.2,п.3 ст.278 Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
Відповідач порушив мої права визначені у КУпАП,а саме –не з’ясував мій матеріальний стан, обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Також в порушення норм права зазначеній у ст.251 КУпАП, Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з постанови,у описі обставин справи відсутнє зазначення підстав з яких покази приладу «Радіс» були прийняті як належні,і в порушення ст.283 КУпАП про зміст постанови,відповідач вказав не з’ясовані обставини справи
6. Так у п.24 постанови ПВСУ №14 від 23.12.2005 йдеться про недопущення судами спрощеного розгляду справ про адміністративне правопорушення-
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Я вважаю,що відповідач повинен у своїх діях враховувати ці положення постанови ПВСУ №14 ,так як відповідно змін у КУпАП,внесених ЗУ , N 586-VI відповідачу делеговано право розглядати справи про адміністративні правопорушення,згідно ст.222 КУпАП.
7.Згідно п.3 ст.2 КАСУ,суд першої інстанції повинен був перевірити,що прийняте відповідачем рішення відповідає НПА і ЗУ,обґрунтовано,неупереджено,добросовісно, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення.
8. У дванадцятому абзацi постанови суд посилаеться на п. 4.1 та 4.2 Iнсрукцii з дiяльностi пiдроздiлов дорожно-патрульноi служби Державтоiнспеекцii МВС Украiни яка була затверджена Наказом МВС 13.11.2006 №1111. Хочу звернути увагу суду на той факт що дана інструкція вратила чиннiсть 17.07.2009 на пiдставi виходу нового наказу №111 вiд 27.03.2009 . Це свідчить що суд першої інстанції неповній мірі з’ясував усі обставини прийняття відповідачем рішення по справі про адміністративне правопорушення.
9.Окрім наведеного при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інши обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП. Як видно iз протоколу (а.с.5), i я пiдтверджую цей факт зараз, я тимчасово непрацюючий, i є єдиним годувальником у родині з непостійним доходом, i сплатити штраф у розмiрi 800 гр. я не можу у зв'язку скрутного фінансового становища.
Разом з тим звертаю увагу, що адміністративне стягнення було накладене на мене без урахування характеру вчинених мною правопорушеня та майже у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно матеріалів справи обставини, які б обтяжували мою відповідальність, відсутні.
Зважаючи на викладене постанова судді Iндустрiального районого суду м.Днiпропетровськ Мороз В.П. від 21 травня 2010 р. у справі про адміністративне правопорушення № 2-а-665/10 є незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує норми матеріального та процесуального права України, а також право позивача, ХХХХХ, на справедливий розгляд безстороннім судом (п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод).
Відповідно до вищевикладеного і згідно ст., ст. 1, 9, 17, 18, 247, 251, 252, КУпАП, ст., ст. 6, 9, 185, ч. 4 ст. 187, ст., 198, ст. 202 КАС України.

ПРОШУ :

1. Скасувати постанову судді Iндустрiального районого суду м.Днiпропетровськ Мороз В.П. від 21 травня 2010 р. у справі за адміністративним позовом № 2-а-665/10 та прийняти нову постанову суду про скасування постанови серії АЕ № 248094 від 18.04.2010.
2.. Провадження по адміністративній справі 2а-665/10 – закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.
3. Звільнити від сплати державного мита, як особу , що оскаржила Постанову про адміністративне правопорушення відповідно до ст.288 КУпАП.

Додаток:

1Квитанція про надіслання поштою копії апеляційної скарги до апеляційного суду.(не знаю)
2. Копія відповідачу.


постановление суда: viewtopic.php?f=22&t=3937&p=47508#p47508

До Олександрійського міськрайонного суду
Кіровоградської області

Позивач:______________, 1956 р.н., що проживає за адресою: 28000 Кіровоградська область м. Олександрія,
вул. _______, буд. __, кв. _, засоби зв’язку відсутні
Звільнений від судового збору ч.4, ст.288 КУпАП

Відповідач: ДПС Олександрійської роти ДПС
ДАІ УМВС України в Кіровоградській області
28000 Кіровоградська область м. Олександрія, пр. Будівельників, 38
інші засоби зв’язку невідомі

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії __ за № ______ від «11 »01.20 10 року

11.01.10 року о 12 год. 12 хв., я, керуючи автомобілем __________, державний номер _________, по вул. Г. Сталінграду в місті Олександрія, був зупинений інспектором ДПС Олександрійської роти ДПС ДАІ УМВС України в Кіровоградській області __________________. Під час руху, я не порушував Правила дорожнього руху, тому запитав у інспектора ДПС _________ про причину зупинки. Відповіді на своє запитання не отримав. Відповідно до пп. «в» п.2.14 Правил дорожнього руху водій має право «знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою,... а також його прізвище та посаду». Замість пояснення причини зупинки, інспектор ДПС _________, попросив мене надати для огляду реєстраційні документи на транспортний засіб та посвідчення водія з талоном до нього. На повторне запитання про причину зупинки, інспектор ДПС, запросив пройти до патрульної машини ДПС. При пред’явленні інспектору ДПС папки з усіма реєстраційними документами, він не виявив у ній посвідчення водія. Але я зі свого боку пояснив, що воно є, але мабуть випало на підлогу у кабіні машини. Після цього мого пояснення і відмови інспектора ДПС у тому щоб я перевірив кабіну своєї машини для пред’явлення водійського посвідчення, інспектор ДПС _________ почав складати протокол серії ВА за № 076750 (додається) про адміністративне правопорушення. Але під час складання протоколу мною все ж таки було пред’явлене посвідчення водія, на що інспектор _________ навіть не звернув уваги, сказавши: що він його одразу не побачив, значить його і взагалі не має. Зазначаю, що права і обов’язки передбачені ст. 268 КпАП України і ст.63 Конституції України мені не були роз’яснені. На моє запитання, в якому адміністративному правопорушенні мене підозрюють, інспектор ДПС _________ відповів: ознайомитесь, коли будете підписувати протокол. З пояснень інспектора в протоколі щодо обставин про адміністративне порушення, я зрозумів, що мова йде про наявне в мене посвідчення водія, яке я намагався йому все ж таки показати, а порушення передбачене п. 2.1 Правил дорожнього руху, що передбачає відповідальність згідно ч.1 ст.126 КУпАП. В графі «чим порушив вимоги пункту правил дорожнього руху», але встановити який саме підпункт пункту 2.1 Правил дорожнього руху, нібито, мною був порушений – неможливо (в п.2.1 Правил дорожнього руху є пп.. «а», «б»…..«г» та «ґ»).
Жодних пояснень про те, що моє посвідчення водія просто випало із папки жодним разом не приймалося до уваги інспектором ДПС після зупинки мого транспортного засобу, і ніяких більше вимог до мене не ставив. Тому інспектор ДПС _________ сказав, що протокол він вже заповнив, а посвідчення водія я нібито йому відразу не надав, тому він в будь-який спосіб долучить необхідні йому пояснення свідків до протоколу серед водіїв зупинених транспортних засобів. Але жодних свідків при моїй зупинці не виявилося, і жодних пояснень ніхто у графі свідки не надавав.
Окремо, від викладених обставин протиправних дій інспектора ДПС _________, прошу суд звернути увагу, що ч. 1 ст.126 КУпАП передбачає: керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 «Про Правила дорожнього руху» на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; Пункт 2.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 «Про Правила дорожнього руху» водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом;
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил
ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). ( Підпункт "ґ" пункту 2.1 в редакції Постанови КМ N 16 ( 16-2005-п ) від 06.01.2005 )
Ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вiд 16.11.2008, яка регламентує права та обов’язки водія під час керування транспортним засобом: Водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування; знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи; відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян; на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам міліції та охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом; на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху. Водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів…
Зупинка транспортного засобу без причини – НЕПРАВОМІРНА! Підставою для зупинки транспортного засобу є (Згідно наказу МВС №1111 від 13.11.2006р.п.12.12.4):
- порушення ПДР водіями або пасажирами
- характер руху транспортного засобу викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка зміна напрямку або швидкісного режиму)
- відсутність номерного знака на авто або талона про ТО
- наявність ознак технічної несправності авто
- приховані номерні знаки транспортного засобу
- наявність даних, що свідчать про причетність ТЗ, водія або пасажирів до скоєння ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення
- знаходження транспортного засобу в розшуку, а також використання авто з протиправною метою
- необхідність опитування водія чи пасажирів про ДТП, свідками якого вони є або могли б бути
- необхідність залучення водія до надання допомоги іншим учасникам руху або як свідка при оформленні адміністративних матеріалів
- проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани), для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний засіб (обов’язково має бути орієнтування з якою водій має право ознайомитись)
- виконання рішень уповноважених на те державних органів або посадових осіб про обмеження чи заборону руху
п.12.12.5 Зупинення ТЗ має здійснюватись на мінімально короткий термін!
Таким чином, на мою думку, пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, можливо застосовувати у постанові про адміністративне правопорушення тільки в сукупності з доказами, які свідчать про порушення або підозру у порушенні Правил дорожнього руху або даних про проведення оперативних заходів (орієнтування на розшук, угон, тощо).
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, яку інспектор ДПС _________ призначив до розгляду на місці скоєння правопорушення 11.01.10 року о 12 год. ___ хв. (Навіть не вказавши точний час), я надав докази, які підтвердили наявність водійського посвідчення, а саме його оригінал. Копію зазначеного посвідчення інспектор ДПС відмовився долучати до матеріалів справи. Замість цього відповів: вже пізно. Чому пізно – незрозуміло? Відмовою долучити докази до матеріалів справи, знов порушені мої права передбачені ч.1 ст. 268 КУпАП України. 11.01.10 року приблизно о 12 год. 20 хв., посадовою (службовою) особою - інспектором ДПС Олександрійської роти ДПС ДАІ УМВС України в Кіровоградській області __________, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії __ № ______, з накладанням відповідальності передбаченою ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо мене.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Докази, у вигляді пояснень, мною були надані у протоколі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбачених ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Інспектором ДПС __________, у прийнятій постанові не наведено будь-якої оцінки моїм доказам, що призвело до спрощеного підходу розгляду справи про адміністративне правопорушення та ігноруванню моїх прав.
При винесені інспектором ДПС __________ рішення про адміністративне правопорушення, до постанови не долучені жодні докази по справі, через що порушено положення ст. 280 КУпАП, а саме, виконати зобов’язання з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене вважаю, що дії інспектора ДПС ______________ були незаконними. За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на інспектора ДПС.
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм права, суперечить вимогам закону, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 18, 19, 104-106, 162 КАСУ

ПРОШУ:

1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати дії інспектора ДПС __________________, при винесені постанови серії __ № ______ від « 11 » січня 2010 року, протиправними.
3. Визнати протиправною та скасувати Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії __ № ______ від « 11 » січня 2010 року.
4. Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Додатки:
1. копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ___№ ______ від «11» січня 2010 року;
2. копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ___№ ______ від « 11 » січня 2010 року;
3. копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі;
4. Копія водійського посвідчення.

«18» січня 2010 року підпис

До:
Суду Подільского района
м. Києва
Україна, Київ 04071,вул. Хорива 21
Тел. 044 - 425-65-00

Позивач:
Плоскогубець Петро Петрович
01010, м. Київ,
вул. Банкова,4 п/б
Тел.: +38-067-***-**-**
Адреса електронної пошти: ********@mail.ru

Відповідач 1:
Відділ ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві
м.Київ, вул. вул. Краківська, 24
Тел.: 044 - 552-12-22

Відповідач 2:
Коваленко Андрій Петрович,
інспектор ДПС
Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві
м.Київ, вул. вул. Краківська, 24


АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення від 04.01.2010 серії АА № *********.
Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.

04 січня 2010 року близько 16 години я, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номер АА 0001 АА, який належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС № *********, рухався по вул. Райдужній в напрямку перехрестя з вул. Микитенка. Рухаючись з дотриманням правил дорожнього руху, я здійснив поворот праворуч на вулицю Микитенка на перехресті, де встановлено світлофорне регулювання, на червоний сигнал, на рівні якого прикріплена табличка з зеленою стрілкою, що дозволяє правий поворот і не суперечить Правилам дорожньго руху з урахуванням змін до Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. N 124. Я був зупинений інспектором ДПС Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Коваленко Андрієм Петровичем. Автомобіль ДПС рухався по вул. Микитенка в напрямку вул. Райдужної та зупинився перед перехрестям в тому ж ряду, що і рухався та примусив зупинитися транспортні засоби, що рухалися позаду, порушуючи при цьому п.15.9 (д) Правил дорожнього руху України. Інспектор ДПС, не дочекавшись повної зупинки свого автомобіля, випригнув з нього, та побіг в напрямку мого автомобіля, показуючи жезлом, що я маю зупинитися. Зупинившись, я відразу запитав у інспектора,чи порушував я ПДР, інспектор відповів що ні. На моє прохання назвати причину зупинки він відповів, що йому здалося, що я проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофору, та вже побачив, що на світлофорі є табличка з зеленою стрілкою. Після чого інспектор попросив пред’явити права на керування автомобілем і техпаспорт. Хочу зазначити, що інспектор не представився та не показав мені свого посвідчення інспектора ДАЇ відповідно до ст.5 закону "Про міліцію". Я передав інспектору права на керування автомобілем і техпаспорт. Інспектор, перевіривши мої документи, попросив пред’явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Я відповів, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів я маю, проте керуючись ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,який регламентує випадки, коли Державтоінспекція МВС України здійснює контроль наявності договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс не передав інспектору ДАЇ, адже правил ПДР я не порушував. Після цього інспектор наказав мені вийти з автомобіля та пройти в автомобіль ДПС. Я відмовився виходити з автомобіля, керуючись рекомендацією Міністра МВС Ю. Луценко, для запобігання корупційних дій, не виходити з автомобіля. Інспектор забрав мої документи та пішов до свого автомобіля. Після 15 хвилинного очікування інспектор повернув мені права на керування автомобілем, техпаспорт, Протокол про адміністративне правопорушення серії АА № ********* та Постанову серії АА № ********* в справі про адміністративне порушення. Хочу зазначити, що під час розмови інспектор весь час розмовляв зі мною на підвищеному тоні, я кілька раз просив його не кричати та поважати мою честь та гідність. При написанні поясненнь по суті порушення в протоколі інспектор, на моє прохання, не зміг надати мені додаткового аркуша, і я був змушений (за поради інспектора) закінчувати пояснення на зворотньому боці аркуша протоколу, про що зауважив в протоколі.

Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, недоведеним з наступних причин:
1. Правил ПДР я не порушував.
2. Автомобіль ДАЇ зупинився з порушенням ПДР.
3. Інспектор ДАЇ Андрій Петрович Коваленко не показав мені свого посвідчення інспектора ДАЇ, чим порушив закон.
4. Інспектор ДАЇ Андрій Петрович Коваленко кричав на мене та вів себе нахабно та зухвало.
5. Інспектор вимагав пред’явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тим самим порушуючи п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючі вищевикладене вважаю, що постанова серії АА № ********* в справі про адміністративне порушення від 4 січня 2010 року винесена з порушеннями моїх прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, протиправною, незаконною та підлягає скасуванню.
Згідно ст.72 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 2,6-11,18,19,71 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:
1. Прийняти до провадження даний адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 04.01.2010р. серії АА № *********.
2. Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП звільнити мене від сплати державного мита.
3. Постанову серії АА № ******** в справі про адміністративне порушення від 4 січня 2010 року, про накладення на мене, Плоскогубця П.П. адміністративного стягнення по ст. 126 ч.1 КУпАП в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень визнати протиправною та скасувати.
4. Провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.


ДОДАТКИ:
1. Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № ********* – 1 аркуш.
2. Копія протоколу про адміністративне правопорушення від 04.01.2010
серії АА № ********* – 2 аркуши.
3. Копія постанови в справі про адміністративне порушення від 4 січня 2010 року серії АА № ********* – 1 аркуш.

«12» січня 2010 року ________________ Плоскогубець П.П. Підпис

До Гайсинського районного суду





Позивач:
ЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ
М.Гайсин вул.мояяяяяяя



Відповідач:
ВДАІ Гайсинського району УДАІ ГУМВС України в Вінницькій області
М. Гайсин вул.Південна 69



ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
„13” вересня 2009р. посадовою (службовою) особою відповідача – інспектором Рубля Олексієм Олексійовичем,
винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126частина 1 КпАП України, щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
Дана постанова є необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню.
Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом та не надані реєстраційних документів на транспортний засіб, слід вказати, що в час вказаний в протоколі я автомобілем не керував, оскільки він зламався на території АГЗС що по вул. 1-го Травня, і я знаходячись поза межами автомобіля, вирішував питання про транспортування його до місця ремонту. Інспектора Рубля Олексій Олексійович в той день я взагалі до мене не підходив і зі мною не спілкувався. Тож матеріали справи та не відповідають вимогам закону, а також підготовлені із значними порушеннями процесуальних норм, та, по суті, з прямими фальсифікаціями фактів.
Крім того дії співробітника ДАІ були б незаконними тільки внаслідок того, що до мене були б висунуті надумані звинувачення не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч, на території АГЗС. А відповідно до ст. 52-1, Закону України «Про дорожній рух» до повноважень Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належить здійснення контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 4, Закону України «Про дорожній рух» КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ своєю постановою від 10 жовтня 2001 р. N 1306 затвердив ПДР де є однозначне тлумачення термінів «дорога» та «вулиця» в п. 1.10:
автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу.
Тобто до вулично-дорожної мережі територія АГЗС, а також в’їзд і виїзд до неї, не належить, тому що в’їзд і виїзд до неї, належить до прилеглої території. Відповідно до ст. 4, Закону України «Про дорожній рух» КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ своєю постановою від 10 жовтня 2001 р. N 1306 затвердив ПДР, де є однозначне тлумачення терміну «прилегла територія» в п. 1.10:
прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Крім того протокол був складений всупереч ст.№254 КпАП в одному екземплярі, тобто ніхто й не збирався видати мені під розписку «мій» екземпляр. В протоколі вказані мої дані нібито зі слів, насправді ж дані внесені з бази даних ДАІ хоча для складання протоколу необхідно було б встановити мою особу, чого звісно не було зроблено. Не вказано всупереч ст.№256 КпАП, і це не дивно, місце вчинення уявного правопорушення, не вказані адреси свідків та невідібрані їх покази, та інші відомості необхідні для вирішення справи.
Відповідно не було затримано мій транспортний засіб. Хоча згідно ст.№265-2 КпАП: У разі наявності підстав вважати, що вчинено порушення, передбачені статтею 126-1, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування, або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, і про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того ст.№276КпАП прямо вказує, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121 - 126, частиною першою можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів, або за місцем проживання порушників. Раз інспектором Рубля Олексієм Олексійовичем не були вчинені такі дії, значить він не мав в наявності підстав вважати, що вчинено порушення, передбачені статтею 126-1. Тоді на якій підставі, даний інспектор, ще й з таким поспіхом, виніс постанову невідомо.
Слід також зазначити, що при розгляді справи інспектором Рубля Олексієм Олексійовичем, всупереч ст.№268 КпАП, були порушені мої права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, Рубля Олексій Олексійович, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, насправді якого не було, діяв всупереч ст.№279; 281 КпАП. А при винесенні постанови, діяв всупереч ст.№283; 285 КпАП.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:

Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про
адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може
бути оскаржено:

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення
адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій
посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з
особливостями, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді
справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно,
повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в
точній відповідності із законом.

23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного
підходу до судового розгляду справ про адміністративні
правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких
притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних
представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП
( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне
правопорушення у присутності особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної
особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її
сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло
клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати
всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у
тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим
статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно
навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою
адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення
інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених
останнім доводів.

Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди) як матеріальної, так і моральної). Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 10000 (десять тисяч) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Зазначену постанову у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
3. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 10000 (десять тисяч) гривень.

„22”вересня 2009р.



Додатки:
1. Копія позовної заяви;
2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на 2 (двох) аркушах.

До:
Хмельницького міськрайонного суду
29000, м. Хмельницький
вул.Театральна 54

Позивач:
Прізвище Олександр Сергійович
29025, м. Хмельницький
вул. адреса, кв. 35
Тел.: 097

Відповідач 1:
УДАІ УМВС
в Хмельницькій області
м. Хмельницький
пров. Коцюбинського 35/2

Відповідач 2:
Ковальчук Юрій Володимирович
інспектор ВО ДТП в м. Хмельницькому
м. Хмельницький
пров. Коцюбинського 35/2



АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2010 серії ВХ № 022975.
Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
24 серпня 2010 року близько 22.00 години я, керуючи автомобілем BMW 520, державний номер ВХ 2008 ВВ, який належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА № 80003,з дотриманням правил дорожнього руху рухався по вул. Чкалова. Я був зупинений інспектором по ДТП Ковальчуком Юрієм Володимировичем. Зупинившись, я відразу запитав у інспектора,чи порушував я ПДР, інспектор відповів що ні. На моє прохання назвати причину зупинки він відповів, що я можливо керую в нетверезому стані. Після чого інспектор попросив пред’явити права на керування автомобілем і техпаспорт. Я йому відповів, що документи в руки я не передам, так як боюсь неправомірних дій з боку працівників міліції і зупинка мого автомобіля безпричинна та незаконна. В мене викликало підозру, те що інспектор грубо поводився, службовий автомобіль був схований в темному провулку і вулиця на якій мене зупинили погано освітлювалась. На мою відповідь інспектор розізлився і почав шукати свідків, найшовши свідків він склав на мене протокол серії ВХ1 №022975 і виписав постанову серії ВХ № 085017. Коли я почав ознайомлюватись з протоколом і писати пояснення я помітив, що в протоколі моя адреса вказана з помилкою, через те я попросив Ковальчука Ю.В. виправити помилку. Після чого протокол для мого подальшого ознайомлення не був мені переданий. На моє прохання надати мені протокол, я почув таку фразу: “Все що ТИ хтів, ти написав. Протоколу більше я тобі не дам. Якщо хочеш, то прийди до нас в службовий автомобіль” На таку відповідь я був сильно здивований. Я одразу зателефонував по телефону довіри (0382) 70 31 31, в цей час інспектори направились до службового автомобіля. По телефону я розповів всю ситуацію, після чого інспектор приніс мені протокол і знову почав грубити. Дописавши пояснення я хотів додати до протоколу клопотання про залучення свідків та клопотання про право на захист моїх прав. Віддавши протокол інспектору Ковальчуку Ю.В., я знову почув дивну фразу: “Свої клопотання можеш залишити собі. В суді будеш долучати їх. Ти подивись який розумний, ксероксів собі наробив.” В результаті на моє прохання долучити клопотання до протоколу серії ВХ1 №022975 мені було відмовлено. Копії протоколу та постанову я не отримав. Хочу зазначити, що під час розмови інспектор весь час розмовляв зі мною на підвищеному тоні, я кілька раз просив його не кричати та поважати мою честь та гідність. Інспектором Ковальчуком Ю.В. не були зачитані мої права.
Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, недоведеним з наступних причин:
1. Правил ПДР я не порушував.
2. Інспектор ДАЇ Ковальчук Ю.В. кричав на мене та вів себе нахабно та зухвало.
3. Інспектор ДАЇ Ковальчук Ю.В. не долучив клопотання додані мною до протоколу.
4. Я виконав вимогу ст. 126 КУпАП, а саме пред'явив документи для перевірки.
5. Інспектор ДАЇ Ковальчук Ю.В. порушив:
-наказ 1111(п.6.2, п.6.25, п.6.32, п.18.4, п.18.7, п.28.1, п.28.2)
-ст. 364 Зловживання владою або службовим становищем
-ст.365 Перевищення влади або службових повноважень
-ст.356 Самоправство
-ст.268 Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
-ст. 19,ч.2 Конституції України
6. Закон Про міліцію (ст.5, ст.11 п.21)

Цю всю ситуацію бачило і чуло три свідки, які знаходились в моєму автомобілі:
1. Прізвище Д.В, м. Хмельницький, вул. адреса, 8/1, кв.2,тел.. 067
2. Прізвище В.В, м. Хмельницький, вул. адреса, 1Б, кв.1, тел.. 097
3. Прізвище В.В.,м. Хмельницький, вул. адреса, 18/2, кв.1, тел..097
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ПРОШУ:
1. Прийняти до провадження даний адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 24.08.2010р. серії ВХ № 022975.
2. Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП звільнити мене від сплати державного мита.
3. Постанову серії ВХ № 085017 в справі про адміністративне порушення від 24 серпня 2010 року, про накладення на мене, Прізвище О.С. адміністративного стягнення по ст. 126 ч.1 КУпАП в розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень визнати протиправною та скасувати.
4. Провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.
5.Витребувати маршрутний лист за 24.08.2010 Ковальчука Ю.В. та його посадову інструкцію.



ДОДАТКИ:
1. Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 800003 – 1 аркуш.
2. Копія протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2010 серії ВХ № 02297 - 1 аркуш.
3. Копія постанови в справі про адміністративне порушення від 24.08.2010 року серії ВХ № 085017 – 1 аркуш.
4.Копія клопотання про залучення свідків – 1 аркуш.
5. Копія клопотання про надання прав на захист – 1 аркуш.











3 вересня 2010 року Прізвище

_________________
Никогда не жалей о том, что сделал, если в момент сделанного ты был счастлив!

До___________________________районного суду
Харківської області

ПОЗИВАЧ: ____________________________, _______________ р.н.
Проживає за адресою: вул._________ буд.№ _____
смт.______________________________________району
Харківської області, тел.
ВІДПОВІДАЧ: Інспектор з дізнання ВДАІ з обслуговування
______________________району Харківської області
_________________________________________________,
знаходиться за адресою: вул._____________, буд. № ____
______________________району Харківської області,
засоби зв‘язку невідомі

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
(на незаконне складення постанови про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення)

02 березня 2010 року, біля 11 години, я, ____________________, в подальшому Позивач,
керуючи, на підставі довіреності, автомобілем ВАЗ 21093, держномер ____________, рухався по вулиці “_________________” в смт.______________________Харківської області.
На вимогу інспектора з дізнання ВДАІ з обслуговування ______________________району Харківської області капітаном міліції ________________________, в подальшому Відповідач, я зупинився, хоча зупинений був без причини, яку, на мою вимогу Відповідач не пояснив, у невідповідному місці, а саме на проїжджій частині вул._________________ в двох метрах після його автомобіля і в двох метрах до перехрестя вул.____________ – _____________, чим була створена аварійна ситуація, та перешкода для проїжджаючих автомобілів і порушені Відповідачем п.п.13.11.,15.3 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС», затвердженої наказом МВС України № 111 від 27.03.09р. згідно якого, при зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорожнього руху, а місце для зупинки транспортного засобу працівник ДПС повинен вказувати так, щоб після повної зупинки останній знаходився попереду патрульного автомобіля (автобуса, мотоцикла) чи поста на відстані до 20 метрів.
Відповідача цікавили документи, страховий поліс та договір обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності, так як страховий поліс був просрочений а договору у мене не було, Відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення серії АХ № 182555 від 02 березня 2010 року, щодо відсутності чинного договору обов’язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Після складання протоколу інспектор одноособово на тому ж місці виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АХ № 096685, та також постановив стягнути з мене штраф на суму 425 (чотириста двадцять п‘ять) гривень, а у разі несплати штрафу на протязі 15 діб, зобов‘язав органи державної виконавчої служби стягнути з мене подвійний розмір штрафу 850(вісімсот п‘ятдесят) гривень, чим перевищив свої права, оскільки примусовим стягненням працівник ДАІ займатися не повинен, а вказівки виконавчій службі надавати поза межами компетенції інспектора ДАІ., крім цього вважаю, що дана
Постанова незаконна, необґрунтована і підлягає скасуванню за слідуючими обставинами, -

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частина 2 цієї ж статті встановлює правило, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач порушував вимоги законодавства та примушував мене, тобто Позивача, виконувати його незаконні вимоги щодо зупинки автомобіля у невідповідному місці, та щодо надання документа, тобто договору обов’язкового страхування власників наземних транспортних засобів, який він не мав права перевіряти у моєму випадку.
Пункт 13.11.Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України, затвердженої наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 року, передбачає, що при зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорожнього руху. Згідно до пункту 15.3 місце для зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен вказувати так, щоб після повної зупинки останній знаходився попереду патрульного автомобіля (автобуса, мотоцикла) чи поста на відстані до 20 метрів .
Згідно до ст.16 Закону України “Про дорожній рух”, водій зобов‘язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом…а у випадках передбачених законодавством страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Такі випадки передбачені ст.21.2. Закону України “Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Відповідно до цієї статті, контроль за наявністю договорів обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється Державтоінспекцією МВС України :
- під час проведення державного технічного огляду;
- реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів;
- при складенні протоколів щодо порушення правил дорожнього руху та оформлені матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином скласти відносно мене, тобто Позивача, протокол про адміністративне правопорушення за не передання полісу страхування Позивач міг тільки у випадку, якщо відносно Позивача був би складений ним інший протокол – щодо порушення мною Правил дорожнього руху або оформлення дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі наведеного,керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 17 КАС України, ст.ст.287, 288, 289 КУпАП України, -
П Р О Ш У:

 Визнати неправомірними дії інспектора з дізнання ВДАІ з обслуговування ______________________району Харківської області капітана міліції _________________, щодо складання відносно Позивача ________________________протоколу серії АХ № 182555 про адміністративне правопорушення від 02 березня 2010 року.
 Скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серія АХ № 096685 від 02 березня 2010 року відносно Позивача _______________.

ДОДАТОК:
 Копії паспорта, коду ______________
 Копія довіреності на право керування автомобілем
 Копія Постанови АХ № 096685 по справі про адміністративне правопорушення від 02.03.2010 року.
 Копія протоколу № АХ 182555 про адміністративне правопорушення від 02.03.2010 року.
 Копія скарги з додатками для відповідача.


«____» травня 2010 року ___________________



До Харківського апеляційного адміністративного суду
61064, м.Харків, вул.Володарського, буд.46 корп.1

через ___________________районний суд Харківської області

Аппелянт: _________________________, ______________р.н.
Проживає за адресою: ________, вул.___________
буд.№ ________ смт.___________
_______________ району Харківської області,
тел._________, електронна пошта

Заяву про апеляційне оскарження подано до суду
21 липня 2010р.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області № 2-а-87/10 від 12.07.2010р.

12.07.2010р. по справі №2-а-87/10 постановою ________________ районного суду. відмовлено в задоволені моїх позовних вимог а саме:
 Визнанні неправомірними дії інспектора з дізнання ВДАІ з обслуговування Великобурлуцького району Харківської області капітана міліції _______________________, щодо складання відносно мене, тобто __________________ протоколу серії АХ № 182555 про адміністративне правопорушення від 02 березня 2010 року;
 Скасуванні Постанови про адміністративне правопорушення серія АХ № 096685 від 02 березня 2010 року відносно мене, тобто ____________________.

Вважаю, що дана постанова прийнята з порушенням норм процесуального і матеріального права і підлягає відміні, в зв’язку зі слідуючими обставинами:
Суд не дослідив і не надав належної правової оцінки порушенням чинного законодавства України при здійсненні владних повноважень, тобто при складенні Протоколу серії АХ №182555 від 02.03.2010 року, зі сторони інспектора з дізнання ВДАІ з обслуговування ________________ району Харківської області капітана міліції _________________________________(надалі інспектор),
а саме:
 незаконної зупинки мого автомобіля, так як у відповідності з пунктом 21 статті 11 Закону України «Про міліцію» зупинка здійснюється:
- в разі порушення правил дорожнього руху;
- наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища;
- наявні дані про те, що він використовується з протиправною метою;
я вищевказаних порушень не допускав і при розгляді справи Відповідач доказів правомірності зупинки, у відповідності до п.2 ст.71 КУпАП не надав;
 незаконної перевірки в мене документів, так як згідно пункту 2 статті 11 Закону України «Про міліцію» - інспектор має право перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію, при підозрі у вчиненні правопорушень, адже при розгляді справи Відповідач доказів правомірності перевірки у мене документів, у відповідності до п.2 ст.71 КУпАП не надав;
 факту порушень зі сторони інспектора п.15 Правил дорожнього руху (надалі ПДД), який змусив мене зупинитись у невідповідному місці, а саме на проїжджій частині дороги і в двох метрах до перехрестя, чим створив аварійну ситуацію, та перешкоду для проїжджаючих автомобілів;
 факту порушень зі сторони інспектора п.п.13.11, 15.3 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС» затвердженої Наказом МВС України №111 від 27.03.2009р. згідно якої, при зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорожнього руху;
 факту незаконної перевірки поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, адже згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а у випадках передбачених законодавством страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Такі випадки передбачені ст.21.2. Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме контроль за наявністю договорів обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється Державтоінспекцією МВС України:
- під час проведення державного технічного огляду;
- реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів;
- при складенні протоколів щодо порушення правил дорожнього руху та оформлені матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Відповідач доказів правомірності перевірки полісу не надав.

На підставі наведеного, враховуючи, що у відповідності з ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
А також у відповідності з вимогами Пленуму Верховного Суду України Від 11.06.2004р №11 «Про окремі питання що виникають при застосуванні судами ст. 276 КУпАП», згідно якого суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом, п.24 постанови ПВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» згідно якого неприпустимий спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, керуючись ст.ст.19, 55 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 9, 198, 185, 202 КАС України, ст.ст. 1, 9, 11, 71, 245, 251, 252 КУпАП, -

П Р О Ш У:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
2. Скасувати постанову судді ______________________районного суду Харківської області від 12.07.2010 р., по справі №2-а-87/10 та прийняти нову постанову суду про задоволення моїх позовних вимог.

ДОДАТОК:

1. Копія апеляційної скарги відповідачу.
2. Квитанція про сплату державного мита


«____» серпня 2010 року _____________

Стахановського міському суду
Луганської області
94005 м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького,37

Позивач:....................................

Відповідач:
ІДПС ВДАІ Костянтинівського МВУМВС
сержант міліції Шарпов Віктор Вікторович
85106 м. Костянтинівка Донецької обл.
вул. П.Ангеліної, 1
т. (06272) 4-05-95


ПОЗОВНА ЗАЯВА
(про скасування Постанови Серія АН1 № ....... по справі
про адміністративне правопорушення від ......2012 року).

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо особи. передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.

22.05.2012р. близько 11-35 рухаючісь у м. Костянтинівка на перехресті вул. Ломоносова – Мирошніченко я був зупинен інспектором ВДАІ Костянтинівського МВУМВС сержантом міліції Шарповим Віктором Вікторовичем, автомобіль якого був припаркован на газоні безпосередньо біля перехрестя, при цьому інспектор вказав місце зупинки безпосередньо на зупинці громадського транспорту, що є порушенням п. 15.9 (е) ПДР, стверджуючи в подальшій розмові, що тут немає знака, а посадковий майданчик для зупинки маршрутних транспортних засобів без знака це не зупинка. Причиною зупинки інспектор назвав перевірку документів, що не передбачено чинним законодавством, крім того є порушенням Доручення Президента України від 1.09.2012р. щодо забезпечення прийняття нормативно-правових актів, що випливають з Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень»: права працівників підрозділів міліції зупиняти транспортні засоби лише у випадках, передбачених цим Законом, з обов'язковим повідомленням водія про причину зупинення транспортного засобу, суть вчиненого правопорушення. Згідно з наказом 111 "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС" інспектор має право: 7.3. Зупиняти транспортні засоби лише в разі: порушення правил дорожнього руху водіями; відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення; перебування транспортного засобу в розшуку; наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою; необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб; виконання рішень про обмеження чи заборону руху, прийнятих уповноваженими на це державними органами; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Причин для перевірки документів, інспектор не назвав, при розгляді справи відповідач доказів правомірності зупинки, у відповідності до п.2 ст.71 КУпАП не надав;
Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а у випадках передбачених законодавством страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Такі випадки передбачені ст.21.2. Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: 21.2. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Державтоінспекцією МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
Тобто, відповідач мав право перевірити договір лише у випадках визначених нормами спеціального нормативного акту, і право відповідача перевірити договір наступає лише у випадку складання протоколів щодо порушень ПДР. Таким чином скласти відносно мене, тобто Позивача, протокол про адміністративне правопорушення за відсутність полісу страхування Позивач міг тільки у випадку, якщо відносно Позивача був би складений ним інший протокол – щодо порушення мною Правил дорожнього руху або оформлення дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином нормами Закону та КУпАП передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись лише з визначених законодавством підстав.
Відповідач доказів правомірності перевірки полісу не надав. Так як, під час зупинки транспортного засобу позивача не було складено протоколів щодо порушень правил дорожнього руху, оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод щодо його автомобіля не проводилось, то інспектор Управління Державтоінспекції не мав законних підстав вимагати пред'явити договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та виносити постанову про адміністративне правопорушення з підстав зазначених у даній постанові. Проте інспектор, порушуючі Наказ №118 МВС від 4.04.2011р.:1.1. Категорично заборонити працівникам Державтоінспекції безпідставно зупиняти транспортні засоби. 1.2. Не допускати випадків установлення керівниками підрозділів ДАІ кількісних показників щодо документування порушень правил дорожнього руху під час організації несення дорожньо-патрульної служби. 1.3. Заборонити керівникам підрозділів ДАІ здійснювати оцінювання роботи працівників Державтоінспекції за кількістю складених ними адміністративних протоколів за порушення правил дорожнього руху. 1.5. Вважати, що критеріями оцінки ефективності роботи працівників Державтоінспекції, що задіюються для нагляду за дорожнім рухом, є: 1.5.1. Для керівного складу підрозділів ДАІ МВС України – громадська думка щодо стану організації дорожнього руху та забезпечення його безпеки на території обслуговування, надання допомоги учасникам дорожнього руху. 1.5.2. Для працівників ДАІ, які безпосередньо здійснюють контроль за безпекою дорожнього руху, – стан аварійності на маршруті патрулювання, рівень і якість надання допомоги учасникам дорожнього руху, склав на мене протокол про адміністративне правопорушення сер. АН1 № ...... та постанову сер.АН1 № ...... (копії додаються), вказавши при цьому, що відповідальність передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, але ця стаття не має п.1, взагалі не має ніяких пунктів, а відповідальність згідно цієї статті наступає лише у випадках, передбачених законодавством. У моєму випадку відповідальності взагалі не передбачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Але вимоги цієї статті також не виконані. Більш того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, до нього відповідач додає постанову, тобто слід розуміти, що постанову було складено раніше за протокол, що говорить про порушення процесу розгляду справи.
Вважаю, що дана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права і підлягає відміні, в зв’язку зі слідуючими обставинами:
1.Незаконної зупинки мого автомобіля, при розгляді справи Відповідач доказів правомірності зупинки, у відповідності до п.2 ст.71 КУпАП не надав;
2.Незаконної перевірки в мене документів, так як згідно пункту 2 статті 11 Закону України «Про міліцію» - інспектор має право перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію, при підозрі у вчиненні правопорушень, адже при розгляді справи Відповідач доказів правомірності перевірки у мене документів, у відповідності до п.2 ст.71 КУпАП не надав;
3. Факту порушень зі сторони інспектора п.15 Правил дорожнього руху (надалі ПДР), який змусив мене зупинитись у невідповідному місці, а саме на зупинці громадського транспорту;
4. Факту порушень зі сторони інспектора п.п.13.11, 15.3 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС» затвердженої Наказом МВС України №111 від 27.03.2009р. згідно якої, при зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорожнього руху;
5. Факту незаконної перевірки поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, вищезазначена постанова теж викликає сумнів відповідності вимог до виконавчого документа згідно зі ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження", У виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; (у постанові зазначена лише дата її винесення, дата видачі відсутня. Найменування органу, посадової особи в постановах скорочене, має бути повним) 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; (у постанові дата протоколу про адмінпорушення відсутня) 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; (у реквізитах постанови відсутні найменування стягувача та його місце знаходження) 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону така постанова підлягає поверненню без виконання.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, яки б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за які законом встановлено адміністративну відповідальність. Відповідно до п. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Я категорично не погоджуюсь з винесеною стосовно мене постановою, вважаю, що постанова про адміністративне правопорушення сер. АН1 № ...... є незаконна, складена з грубим порушенням Законодавства України та такою, яка має бути скасована.
Для захисту від незаконних, безпідставних обвинувачень у мій бік я був вимушен звернутися до суду. Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме: від 11.06.2004 № 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення”, яка передбачає: ...3. Згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом. Враховуючи те, що постанова не відповідає вимогам закону та складена з порушенням чинного законодавства, на підставі викладеного, керуючись ст.. 251, 287, 288, 289 КУпАП та ст.. 6, 18, 104, 105, 106 КАС України

ПРОШУ:

1.Прийняти адміністративний позов до свого впровадження.
2. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, відповідача ІДПС ВДАІ Костянтинівського МВУМВС сержанта міліції Шарпова Віктора Вікторовича,
3. Оскаржувану постанову серія АН1 № ...... від .......2012 року скасувати, як незаконну, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити.

Позовну заяву викладено на двох аркушах.

Додатки:
1.Копія протоколу про адміністративне правопорушення.
2.Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення.
3.Копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача.




________________________ ___________________________

Ленінський районний суд м. Донецька
м. Донецьк, вул. Аксакова, 56,
83062,
Позивач : *****
Відповідач1: с-нт міліції Башенко Євген Володимирович ,
Інспектор ДПС РДПС ВДАІ Донецького міського управління ,
вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086 ;
тел. (062) 301-88-94 , (062)305 35 05

Адміністративний позов
про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія АН1 , № 169344 від 19.10.2012 р. (у порядку ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України).

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
Згідно із ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19.10. 2012 р. посадовою (службовою) особою відповідача ІДПС роти ДПС Донецького МУ сержантом міліції Башенко Євгеном Володимировичем складено протокол АА2 №783111 про адміністративне правопорушення п.2.1 «а» та 30.2 ПДР України та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення АН1 № 169344 передбачене ч.1 ст.126, та ч.6 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, щодо мене. Копії вищевказаних документів отримані мною лише 03.12.2012 р. за моїм письмовим зверненням до УДАІ, в зв’язку з цими обставинами, прошу суд поновити строки оскарження .
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав.
19.10.2012 року , близько 16.30 години , я рухався на своєму мопеді «Хантер» (49,9 см.куб.), що належить мені на підставі приватної власності, по вулиці Куйбишева у м. Донецьк. Напроти будинку № 74 «а» мене зупинили люди (троє) у формі співробітників ДАІ. Вони підійшли до мене та почали вимагати від мене пред’явлення документів . На моє прохання представитись та пред’явити службове посвідчення , згідно із вимогами ч.2 ст.5 ЗУ «Про міліцію», інспектор, який до мене звернувся , пробуркав щось незрозуміле , та заявив , що посвідчення пред’являти немає потреби, натомість повторив свої вимоги щодо пред’явлення мною документів. На питання про причину зупинки , суть скоєного мною правопорушення або підозру у вчиненні мною злочинів, він відповів : - Перевірка документів! У Вас на мопеді немає номерного знака!
Я пояснив інспектору , що на даний момент я не керую механічним транспортним засобом , не експлуатую свій мопед на дорогах державного значення , та з оглядом на це не зобов’язан мати реєстраційні документи, права та номерний знак на свій мопед , до того ж я не впевнен , що спілкуюсь із справжнім співробітником МВС, оскільки моя законна вимога щодо пред’явлення службового посвідчення досі не виконана, а безпідставна зупинка та незаконні вимоги з боку інспектора тільки посилюють мої сумніви.
Ці троє чоловіків у формі інспекторів ДАІ почали оказувати на мене психологічний тиск, залякуючи заходами фізичного впливу , штрафмайданчиком та штрафами з конфіскацією мого мопеда. Я не став їм заперечувати, побоюючись подальших протиправних дій та посягань на мою особисту безпеку та власне майно з боку цих людей. Інспектор ДПС с-нт Башенко Є.В. (як я потім дізнався із копії протокола) склав у моєму відношенні протокол АА2 № 783111 . При складанні даного протокола мені не було роз’яснено моїх прав ,згідно ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП , під моральним тиском декількох інспекторів я підписав протокол , а у графу «пояснення» був вимушен під диктовку с-нта Башенко Є.В. написати , що права забув дома та зобов’язуюсь зареєструвати мопед, що не відповідає дійсності та обставинам справи.
Я пояснив чоловікам у формі співробітників ДАІ, що керую мопедами вже з 2006 року, тобто я мав право це робити до введення змін у ПДР України у відношенні щодо мопедів і ніхто та ніщо не може в мене забрати чи обмежити це право.
Також я пояснив їм , що згідно із вимогами Міжнародної Віденської Конвенції , мій мопед (та мопеди взагалі) не буде вважатись механічним транспортним засобом , доки його (мопед) офіційно не прирівняють до мотоцикла, а ця процедура в Україні наразі не здійснена.
Моє усне клопотання про перенесення розгляду адміністративної справи у відношенні штрафа щодо мене не менш , ніж на три доби з метою забезпечення юридичного захисту , вищевказаний інспектор не задовольнив та невідкладно виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відразу після винесення постанови щодо штрафу у моєму відношенні, інспектор Башенко Є.В. викликав евакуатор , незважаючи на мої протести , та всупереч моєї волі, незаконно заволодів моїм мопедом та дав вказівку завантажити його на евакуатор . Після цього мопед відвезли в невідомому мені напрямку. Це все при тому, що мій мопед взагалі суттєво не заважав руху інших транспортних засобів , тобто , згідно із вимогами ст.265-2 КУпАП та ст.52-1 ЗУ «Про дорожній рух» , не повинен був евакуйовуватись на штрафмайданчик. Такі дії співробітників МВС порушують моє конституційне право володіння , користування та розпорядження своєю власністю, згідно ч.4 ст.41 Конституції України : ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
До того ж , саме власник транспортного засобу має пріоритетне право вибору куди доставляти його транспортний засіб у разі заборони експлуатації : до себе у гараж або на будь-яку стоянку , тощо. Цього права мене також було позбавлено .
Мій транспортний засіб було мені повернено лише 22.10.2012 р. за моїм зверненням до УДАІ.
Постанову про адміністративне правопорушення АН1 № 169344 у моєму відношенні було складено безпідставно, при цьому припущено істотні процесуальні порушення , а саме :
1. при винесенні постанови не враховано доказів відсутності складу адміністративних правопорушеннь , передбачених ч.1 ст.126 та ч.6 ст. 121 КУпАП , не визначено , яким саме типом транспортного засобу на момент складання протокола , на думку інспектора, керував позивач, при тому , що визначення «скутер» у ПДР України не існує ;
2. згідно з положенням ст. 252 КУпАП , орган (посадова особа) повинен оцінювати докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю;
3. с-нт Башенко Є.В. вписав при цьому декілька правопорушень , що кваліфікуються різними статтями КУпАП, в один бланк постанови. Згідно із ст.2.7 Наказу МВС №77 та ст.36 КУпАП, по кожному із встановлених правопорушень повинна бути виписана окрема постанова ;
4. згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП, п. 4.1 Інструкції, затвердженої Наказом МВС України от 26.02.2009 р. № 77, тільки працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, виносять постанови в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до своїх функціональних обов'язків ;
5. згідно із п. 11.3. Інструкції затвердженої Приказом МВС України № 77, інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із статтями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення;
6. згідно із п.15.6. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС ,затвердженої Наказом №111,протоколи про адміністративні правопорушення після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби;
7. копії протокола про адміністративне правопорушення та постанови інспектором мені вручено не було (їх я отримав в УДАІ лише за письмовим зверненням 03.12.2012 р.), а окремий протокол вилучення ТЗ взагалі не складався;
8. після прибуття евакуатора уповноважена особа Державтоінспекції ,згідно із п.4 Порядка тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 , повинна була зробити у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням:
1) дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
2) посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
3) типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;
4) найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора;
5) адреси місця зберігання транспортного засобу;
6) посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Жодної із перелічених вимог , посадовою особою Башенко Є.В. виконано не було.
Отже , на підставі того, що постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності було виписано інспектором ДПС, який склав протокол, а не інспектором адмінпрактики, тобто одна й та ж посадова особа склала протокол та притягнула мене до адміністративної відповідальності ,незважаючи на мої заперечення та наявні докази моєї невинності, такий розгляд справи не може вважатися об’єктивним та неупередженим, оскільки інспектор ДПС прямо зацікавлений у тому, щоб оштрафувати водія за любих обставин.
Таким чином , посадова особа - інспектор ДПС с-нт Башенко Є.В. вчинив наступні протиправні дії у моєму відношенні:
безпідставно пред’явив незаконні вимоги, незаконно заволодів моїм власним майном (мопедом), направив його евакуатором на арендований комерційною структурою штрафмайданчик , що по документах належить ДП МВС «Донбасс-Інформ-Ресурси» , безпідставно склав у моєму відношенні протокол про адміністративне порушення , притягнув мене до адміністративної відповідальності за правопорушення , яких я не вчиняв. До того ж процедура притягнення до адміністративної відповідальності супроводжувалась, як означено вище, цілою низкою процедурних порушень з його боку .
Мушу заявити, що з вищеозначеним підприємством ДП МВС «Донбасс-Інформ-Ресурси» договорів про відповідальне зберігання мого майна не складав та не підписував, своє майно цьому підприємству на зберігання не надавав, доставку свого мопеда на територію, орендовану цим підприємством ,не ініціював.
Вищеозначені дії співробітника міліції с-нта Башенко Є.В. мають ознаки кримінального злочину та можуть класифікуватись як незаконне заволодіння транспортним засобом , перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів , таких як протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адмінпорушення.
Слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
По суті пред’явлених с-нтом міліції Башенко Є.В. мені обвинувачень , мушу надати заперечення , наводячи наступні доводи:
1) Протоколом не встановлено тип мого транспортного засобу ,його обумовлено як «скутер», але у ПДР України такого визначення не існує . Постанова ,складена на підставі протокола , також не містить конкретики в питанні визначення типу транспортного засобу ,водій якого безпідставно притягується до адміністративної відповідальності.
2) Згідно із визначенням терміну «водій» у п.1.10.ПДР : водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; { Абзац двадцять другий пункту 1.10 в редакції Постанови КМ N 1029 від 26.09.2011 } Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ) , порушення якого мені інкримінувалося , ніяким чином не можуть відноситись до мене , оскільки , по-перше , фактично ,на момент звернення до мене інспектора Башенко Є.В. я не був водієм через відсутність в мене водійського посвідчення , а по-друге – взагалі не керую механічним транспортним засобом ,оскілки мопед не є таким за визначенням у п.1.10 ПДР : мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення мною вимог п.2.1 «а» та п.30.2 ПДР України.
3) Згідно із ст.21 ЗУ «Про дорожній рух», Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. Перелік доріг державного значення затверджено відповідною Постановою КМУ . При цьому ,вул. Куйбишнва м. Донецька в цьому переліку не значиться. Згідно із ч.3 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», державній реєстрації та обліку підлягають, зокрема, мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
4) Згідно із ст.9 Конституції України: чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України , є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) говорить наступне: «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди».
Теж саме говориться і в п.1, п.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Саме таким міжнародним договором є Міжнародна Віденська Конвенція про Дорожній Рух (далі-Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію і зобов'язана неухильно дотримуватися норм цього Документа. Згідно ст. 1 п. l),m),n),o) Конвенції, велосипед з підвісним двигуном (мопед) рекомендується прирівнювати до велосипеда. Згідно ст.1, п. о) Конвенції:
Термін "механічний транспортний засіб" означає будь який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договорюющихся Сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів.
Згідно Конвенції , (текст російською мовою розміщено за посиланням http://www.unece.org/trans/conventn/Con ... fic_RU.pdf ) , процедура прирівнювання мопедів до мотоциклів має бути обумовлена деякими підставами (пункт «m».ст.1 Конвенції) : якщо мопеди втратили характеристики велосипедів у відношенні можливостей їх використання , зокрема можливості приведеня їх до руху за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю , вагою або деяким характеристикам двигуна перебільшують встановлені ліміти…, також ця процедура повинна супроводжуватися виконанням вимог п.2.ст.54 Конвенції ,тобто повідомлення Генерального Секретаря ООН спеціальною нотою про прирівнювання мопедів до мотоциклів.
Ні однієї із перелічених вимог Віденської Конвенції про дорожній рух у відношенні щодо мопедів , Україною офіційно виконано не було, отже , враховуючи норми Конвенції , мопед в Україні не вважається механічним транспортним засобом, а з оглядом на це, на власників мопедів не поширюються вимоги п.2 ПДР України.
Згідно із додатком 6 Віденської Конвенції («НАЦИОНАЛЬНОЕ ВОДИТЕЛЬСКОЕ УДОСТОВЕРЕНИЕ»):
п.9. На основании национального законодательства в рамках категорий А, В, С, СЕ, D и DE могут вводиться следующие подкатегории транспортных средств, на управление которыми может выдаваться водительское удостоверение:
А1- мотоциклы с рабочим объемом двигателя, не превышающим 125 см3, и максимальной мощностью, не превышающей 11 кВт (легкие мотоциклы);
п.10. Помимо перечисленных выше категорий и подкатегорий, национальным законодательством могут предусматриваться и другие категории и подкатегории транспортных средств. Обозначения таких категорий и подкатегорий транспортных средств должны отличаться от используемых в Конвенции обозначений категорий и подкатегорий транспортных средств, при этом должен применяться другой шрифт.(рос.)
Тобто позначення «А1» в українському законодавстві (в контексті Конвенції) означає «мотоцикли до 125 см3…» , а не «мопеди».
5) Мопед не повинен прирівнюватись до «механічних ТЗ» також з огляду на те, що в порівнянні з мотоциклом має досить скромні технічні характеристики та не може рухатись в загальному потоці транспорту, а у п.11.14.ПДР обумовлені спеціальні обмеження щодо розташування на дорозі та виконання поворотів на мопедах . Для мотоциклів такі обмеження у ПДР відсутні.
6) На факт володіння та на право користування мопедом до набрання чинності змін у законодавстві у відношенні щодо мопедів не повинні поширюватись вимоги ,яких не було у ПДР на час придбання мопеда (я придбав до 2010 року) , бо в іншому випадку це є порушення конституційного принципа неприпустимості зворотної дії законів та інших НПА у часі, закріпленого ст.58 Конституції України.
Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти , які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (тобто санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти ,точніше кажучи, диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться.
На момент придбання мопеда я , як покупець, мав знати, що купую механічний ТЗ , та повинен отримати водійське посвідчення категорії «А1» для керування мопедом , але це неможливо з оглядом на вищесказане , до того ж суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили , яким є вищевказана Конвенція.
7) Вимоги щодо реєстрації мопедів та наявності водійського посвідчення для керування ними , які внесені у ПДР , відповідними пунктами постанови КМУ №1029 від 26.09. 2011 року суперечать ст. 22 Конституції України:
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З оглядом на це , ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах ( наприклад Постановах КМУ) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються. Саме таким нормативно-правовим актом є ПДР України , затверджені ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., саме в цьому нормативно-правовому акті (ПДР), згідно із ЗУ «Про дорожній рух» було задеклароване право громадян та людей керувати мопедом, маючи водійське посвідчення будь-якої категорії, або не маючи його взагалі .
8) Право користування власним майном (мопедом) ,згідно ст.41 Конституції України , зі вступом в дію змін до ПДР ,внесених постановою КМУ №1029 не може бути реалізовано в повному обсязі без оплатного одержання водійського посвідчення та реєстраційних документів , тому ці вимоги не повинні поширюватись особисто на мене.
Згідно статті 8. Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права . Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96: 2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно із ст. 19 Конституції , правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене вважаю, що дії посадової особи - відповідача були незаконними, штраф на мене накладено неправомірно. До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
Згідно ст. 2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
На підставі ст. 9 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку, посадова особа, що винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності знехтувала цим положенням, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст.ст. 55 Конституції України, 2, 9, 71, 104, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.288 КУпАП,
ПРОШУ:
1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Прийняти до розгляду та винести ухвалу по клопотанню позивача щодо врахування судової практики в подібних справах.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АН1 № 169344 від 19.10.2012 року за відсутністю складу правопорушення .
4. Визнати дії посадової особи : інспектора роти ДПС ВДАІ Донецького МУ с-нта міліції Башенко Є.В. , такі як : затримання мене приблизно на годину , безпідставна перевірка документів, непред’явлення на мою вимогу службового посвідчення ,психологічний тиск, складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення , незаконне заволодіння моїм транспортним засобом , направлення мого транспортного засобу евакуатором на штафмайданчик , а також винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126, ч.6 ст.121 КУпАП – протиправними.
5. Стягнути з державного бюджету , на користь позивача , судові витрати в розмірі 32.19грн.
Додатки:
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № 783111 від 19.10.2012р. (1 арк.);
2. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення АН1 № 169344 від 19.10.2012 р. (1 арк.);
3. Копія відповіді із ДМУ ВДАІ на запит № Г-337л/з від 24.10.2012 р . (1 арк.);
4. Копія позовної заяви для відповідачів з додатками (1 примірник, 10 арк.);
5. Квитанція про сплату судового збору у розмірі 32.19грн.;
6. Клопотання про врахування судової практики.

Дата 07.12. 2012 р. Підпис ___________

_________________
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

126- ч 2 оскарження штрафу-кермування з причепом який транспортує автомобіль Деу Ланос- актуально для любителів автокемпінгу.

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області

місцевий загальний суд як адміністративний суд

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72



Позивач: ОСОБА_1,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2



Відповідачі:

Старший інспектор відділу ДАІ

Бориспільського МВ ГУ МВС України в

Київській області

ОСОБА_2

місце знаходження: 08300, Київська обл.,

м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxx, 4

засоби зв’язку: невідомі



Інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ

ГУ МВС України в Запорізькій області,

ОСОБА_3,

місце знаходження:

АДРЕСА_4

засоби зв’язку: невідомі



Держава Україна

в особі Державного казначейства України,

місце знаходження:

АДРЕСА_5

засоби зв’язку: невідомі





АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

Про визнання дій інспектора ДАІ неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КпАП України та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

19 травня 2013 року, перебуваючи за кермом транспортного засобу Деу Ланос, державний номерний знак АІ XXXX ВВ, в составі з причепом Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО, я рухався автодорогою Одеса-Азовськ на відпочинок разом зі своєю сім’єю.

Проїжджаючи 556 км. автодороги Одеса-Азовськ, на контрольно-пропускному пункті ДАІ, мене зупинив інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, який запропонував мені пред’явити документи, передбачені п. 2.1. Правил дорожнього руху, зокрема посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортні засоби Деу, д.н.з. АІ XXXX ВВ, та причіп Knaus Monsum д.н.з., АІ XXXX ХО.

Після пред’явлення всіх необхідних документів, інспектор ДАІ повідомив про те, що я допустив порушення п. 2.13 правила дорожнього руху, оскільки не маю права керувати транспортним засобом Деу в составі з причепом, вага якого становить 800 кілограмів, без посвідчення водія категорії «ВЕ», або ж відмітки про наявність категорії «Е», які надають право керувати составом транспортних засобів з причепом, вагою більш як 750 кг.

В зв’язку з цим, інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 склав протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 126 КпАП України, за не виконання мною вимог п. 2.1., 2.13. ПДР України. Одночасно мені повідомив про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

19 червня 2013 року старшим інспектором відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2, був проведений розгляд справи про адміністративне правопорушення, під час якого я надав свої пояснення з приводу необґрунтованості складеного протоколу, оскільки маю посвідчення водія категорії «В», яка надає мені право керувати составом у складі транспортного засобу з причепом вагою більш ніж 750 кг., обґрунтувавши таку позицію посиланням на відповідні правові норми та належні засоби доказування, які в сукупності свідчать про правомірність моїх дій. Не зважаючи на мої пояснення та докази, які їх підтверджують, інспектор ДАІ, 19 червня 2013 року виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АА2 № ХХХХХХ), на підставі якої притягнув мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. В обґрунтування моїх не правомірних дій, інспектор в своїй постанові посилається на те, що я керував транспортним засобом Деу з причепом, повна маса якого 800 кг., без категорії «ВЕ», «Е».

Однак, я вважаю, що Постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України від 19 червня 2013 року, винесена старшим інспектором відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення - з грубим порушенням вимог актів законодавства України, що регулюють дорожній рух, встановлюють поведінку та правила учасників дорожнього руху, а також підстави, умови та порядок притягнення до адміністративної відповідальності. За відсутності самої події адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити мою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, інспектором була складена завідомо незаконна постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності. В той час як неправомірними діями інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, був незаконно затриманий мій транспортний засіб шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик евакуатором, що спричинило мені матеріальних збитків та моральної шкоди, що полягає в наступному.

1.Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В» мені було видано МРЕВ ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області в 2000 році.

Підстави та порядок видачі посвідчення водія категорії «В», регулюється Постановою «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» № 340, прийнятою Кабінетом Міністрів України ще 2 травня 1993 року.

Відповідно до п. п. 3, 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (станом на момент видачі мені в 2000 році посвідчення водія), транспортні засоби, керування якими здійснюється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів) і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми. Водіям транспортних засобів категорій В, С і D дозволяється керувати цими засобами також з причіпом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. До керування транспортними засобами категорій В, С і D з причіпами, у яких повна маса більше 750 кг, а також зчепленими автобусами допускаються водії, в посвідченні яких є відмітка категорії Е.

20 травня 2009 року Кабінетом Міністрів України були внесені зміни до п. п. 3, 5 Постанови «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 2 травня 1993 року за № 340, наступного змісту: транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми. ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів. Водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE.

Пункт 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, також зазнав відповідних змін, внесених на підставі Постанови від 26 вересня 2011 року за № 1029, наступного змісту: транспортні засоби, які належать до таких категорії В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.

Зі змісту наведених вище актів законодавства України випливає, що особам, які мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», дозволяється керувати транспортними засобами цієї категорії в составі з причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограм. В той час як для керування транспортними засобами категорії «В» в составі з причепом, вага якого перевищує 750 кілограмів, допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорії «ВЕ» або ж у посвідченні якого є відмітка категорії «Е».

Інспектори ДАІ, один з яких складав протокол про адміністративне правопорушення, а інший виносив постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КпАП України, обґрунтовували вчинення мною неправомірних дій, які порушують п. 2.13 Правил дорожнього руху, тими обставинами, що я керував составом транспортних засобів, в складі яких містився причіп, вагою більш ніж 750 кілограмів, без права керування транспортними засобами категорії «ВЕ» чи відмітки у посвідченні водія про наявність категорії «Е».

Диспозиція ч.2 ст. 126 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортним засобом, якщо вона не має права керування таким транспортним засобом.

Проте, висновки старшого інспектора відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 про мою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КпАП України, наявності його події та складу, які гуртуються на положенні п. 2.13. Правил дорожнього руху України, - не відповідають міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, а тому Постанова у справі про адміністративне правопорушення від 19 червня 2013 року підлягає скасуванню, з наступних підстав.

8 листопада 1968 року у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12 липня 1974 році.

Після проголошення незалежності України, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закону України «Про правонаступництво України». Відповідно до ст. ст. 6, 7 цього Закону, Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Таким чином, Україна підтвердила свої зобов’язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР та є обов’язковою для виконання Україною на її території.

Відповідно до п. п. «b» п. 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі мені посвідчення водія) «…договаривающиеся Стороны будут признавать любое национальное водительское удостоверение, соответствующее предписаниям Приложения 6 к настоящей Конвенции…».

«…При применении пункта 2 и подпункта "c" пункта 3 настоящей статьи: автомобиль категории B, указанной в Приложениях 6 и 7 к настоящей Конвенции, может буксировать легкий прицеп; он может также буксировать прицеп, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг, но не превышает массы автомобиля без нагрузки, если общая разрешенная максимальная масса такого состава не превышает 3500 кг…» (п. п. «а» п. 5 ст. 41 Конвенції про дорожній рух, в редакції, яка діяла на момент видачі мені посвідчення водія).

28 вересня 2004 року були прийняті поправки до Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, якими змінено текст додатку № 6 до Конвенції, що встановлює вимоги до національного посвідчення водія.

Відповідно до п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), «…«B» автомобили (за исключением транспортных средств, относящихся к категории A), разрешенная максимальная масса которых не превышает 3500 кг и число сидячих мест которых, помимо сиденья водителя, не превышает восьми; автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого не превышает 750 кг; автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг, но не превышает массы автомобиля без нагрузки, а общая разрешенная максимальная масса такого состава не превышает 3500 кг…».

Отже, положення Конвенції про дорожній рух, в редакції, що діяла як на момент видачі мені посвідчення водія, так і остання її редакція, зі змінами від 28 вересня 2004 року, яка діє на сьогоднішній день і є обов’язковою для виконання державою Україна, надають мені право, за наявності національного посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», буксувати причіп, дозволена маса якого перевищує 750 кг., але не перевищує вагу автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна вага составу в складі тягача та причепа не перевищує 3500 кг.

Оскільки вага транспортного засобу Деу Ланос, без навантаження, згідно його свідоцтва про реєстрацію, складає 1 300 кг., а причепу Knaus Monsum – 800 кг., його вага не перевищує вагу транспортного засобу, а загальна дозволена вага такого составу не перевищує 3500 кг і становить всього 2100 кг., - Віденська Конвенція про дорожній рух надає мені право керувати транспортними засобами Деу Ланос та Knaus Monsum їх у составі за наявності у мене посвідчення водія лише категорії «В», і не потребує національного водійського посвідчення категорії «ВЕ» чи відмітки про наявність категорії «Е».

При таких обставинах, п. п. 3, 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 травня 1993 року за № 340 та п. 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, в тій частині, що транспортні засоби, які належать до таких категорії В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів - не відповідає п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), оскільки національне законодавство, в супереч міжнародному договору, не включає до категорії «В» транспортний засіб з причепом дозволена маса якого перевищує 750 кг., але не перевищує вагу автомобіля без навантаження, а їх загальна дозволена максимальна вага не перевищує 3500 кг.

Крім того, п. 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, в тій частині, що категорії ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів, також суперечить вимогам п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), яким встановлено, що «… «BE» автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг и превышает массу автомобиля без нагрузки; автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг, а общая разрешенная максимальная масса такого состава превышает 3500 кг…»

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Оскільки п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), яка має статус міжнародного договору, встановлені інші правила (які включають до категорії «В» транспортний засіб з причепом дозволена маса якого перевищує 750 кг., але не перевищує вагу автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна вага такого составу не перевищує 3500 кг.), ніж ті, що передбачені п. 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, як актом національного законодавства України, - застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, на підставі п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), я маю право керувати транспортними засобами в составі автомобіля Деу Ланос та причепа Knaus Monsum, за наявності у мене посвідчення водія категорії «В».

Враховуючи те, що міжнародний договір є частиною національного законодавства України і його правилам надається перевага у застосуванні порівняно з положеннями актів національного законодавства України, суб’єкти владних повноважень, в супереч вимогам Конвенції про дорожній рух, безпідставно та незаконно дійшли висновків про неправомірність моїх дій, що порушують правила дорожнього руху, та містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КпАП України, склавши необґрунтовано протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, які суперечать вимогам міжнародного договору.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в силу ст. 19 Конституції України, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як передбачено ст. 245 КпАП України, є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як наслідок, ст. 252 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічне положення міститься в п. 2.13. Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № 77.

При таких обставинах, інспектори ДАІ, які з підстав передбачених п.3 ч.2 ст. 222 КпАП України діють від імені органу внутрішніх справ, складаючи відносно мене протокол про адміністративне правопорушення та постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України – грубо порушили вимоги вказаних вище норм Кодексу про адміністративне правопорушення України, основний принцип - принцип суворого дотримання законності, своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, що призвело до однобічного, неповного та необ’єктивного дослідження та з’ясування всіх обставин справи.

У відповідності до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи проадміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Старший інспектор відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2, з підстав передбачених п.1 ст. 247 КпАП України зобов’язаний був розпочате провадження у справі закрити в зв’язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 взагалі не розпочинати таке провадження та не складати протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, з підстав викладених вище, Постанова по справі про адміністративне правопорушення (серія АА2 № ХХХХХХ) від 19 червня 2013 року, про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України піддягає скасуванню.

2.Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, здійснив тимчасове затримання транспортного засобу – причепу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО, шляхом його доставляння для зберігання на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора, про що інспектором 19 травня 2013 року був складений протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО.

У відповідності до ст. 265-2 КпАП України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене статтею 126 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Однак, достатніх підстав вважати, що мною було вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КпАП України, інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 не мав, оскільки правила п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), дають мені законне право керувати транспортними засобами в составі автомобіля Деу Ланос та причепа Knaus Monsum, вага якого перевищує 750 кг, за наявності у мене посвідчення водія категорії «В».

Маючи право керування таким составом транспортних засобів, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, я неодноразово пояснював інспектору взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, що мої дії є правомірними та не порушують правил дорожнього руху, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КпАП України – відсутні. Про такі обставини навіть свідчить текст моїх пояснень, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, положення ст. 265-2 КпАП України передбачає тимчасове затримання транспортного засобу перш за все шляхом його блокування, і лише у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху – є підставою для доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

На мої неодноразові та наполегливі прохання інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 не проводити тимчасового затримання транспортного засобу - причепу Knaus Monsum, оскільки на місце події може під’їхати особа, яка має право керування транспортним засобом категорії «ВЕ», залишились поза увагою.

Як зазначалось, мій транспортний засіб з причепом був зупинений інспектором взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, на 556 км. автодороги Одеса-Азовськ, де знаходиться контрольно-пропускний пункт ДАІ, який обладнаний зупинкою та стоянкою, має більш ніж достатньо місця для розміщення десятка транспортних засобів та знаходиться за межами населених пунктів. Однак, не зважаючи на вказані обставини, інспектор не вжив необхідних заходів для застосування тимчасового затримання транспортного засобу саме шляхом його блокування, оскільки його розміщення жодним чином не перешкоджало дорожньому руху, а натомість без достатніх на те правових підстав та фактичних даних перешкоджання дорожньому руху розміщеного транспортного засобу, здійснив його тимчасове затримання шляхом доставляння на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора.

Наступного дня, 20 травня 2013 року транспортний засіб – причіп Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО мені був повернутий.

Проте, такі дії інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 явно суперечать вимогам ст. 265-2 КпАП України, а тому є незаконними та неправомірними, які завдали мені матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як передбачено ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За транспортування тимчасово затриманого причепу Knaus Monsum на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора, прибуття на місце події якого забезпечувалась інспектором взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, я поніс витрати у розмірі 926 грн., які сплатив 20 травня 2013 року через банківську установу ПАТ «А-Банк» на підставі квитанції № 8483.364.1.

Також, змушений був сплатити витрати за збереження тимчасового затриманого транспортного засобу - причепу Knaus Monsum на спеціальному майданчику, в розмірі 200 грн., про що свідчить квитанція ПАТ «А-Банк» від 20 травня 2013 року за № 8483.364.3.

Такі витрати були понесені мною у зв’язку із незаконним затриманням мого транспортного засобу та необхідності його повернення.

Однак, крім таких необґрунтованих витрат, у зв’язку із неправомірним та незаконним затриманням причепу, який перебував з 19 по 20 травня 2013 року на спеціальному майданчику, я зі своєю сім’єю змушений був наймати житло для проживання, чекаючи повернення причепу. Вартість понесених мною витрат на проживання у в Готелі «Євро», що знаходиться в м. Бердянськ, по вул. Xxxxxxxx, 22, становить 495 грн., що підтверджується відповідним розрахунковим документом.

Хочу звернути увагу суд на те, що грошові кошти у розмірі 1621 грн. були призначені для відпочинку на узбережжі Кримського півострову, куди я зі своєю сім’єю вирушив з міста Бориспіль транспортним засобом Деу Ланус в составі причепу Knaus Monsum, який є фактично будиночком на колесах, в якому ми планували провести відпочинок.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, неправомірними діями інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, які полягають в незаконному затриманні причепу Knaus Monsum, мені була заподіяна матеріальна шкода, розмір якої становить 1621 грн., і включає мої витрати на оплату евакуатора, зберігання причепу на спеціальному майданчику та наймання житла, яка підлягає відшкодуванню державою за рахунок коштів Державного бюджету України у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї та близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В результат вчинення інспектором взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 протиправних дій щодо затримання транспортного засобу - причепу Knaus Monsum мені були спричинені душевні страждання, переживання та постійні хвилювання за неправомірне обмеження мене у праві вільно, відповідно до закону, користуватись своїм майно, в результаті вчинення суб’єктом владних повноважень дій, які незаконно обмежили мої права. Мій час, який ми з родиною мали намір провести на відпочинку на морі, змушені були витрачати на оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, якого я не вчиняв, та затримання транспортного засобу, який за законом не потребував такого затримання. Я зі своєю родиною змушені були більше доби хвилюватись та переживати за подальше проведення відпустки, як повернути «будиночок на колесах», придбаний для відпочинку на березі морі Кримського півострову, де найняти житло серед незнайомого нам міста. В зв’язку з цим, я змушений був понести незаплановані та обтяжливі для мене витрати, щоб забрати свій транспортний засобів, які передбачались для відпочинку. В зв’язку з цим, я та моя родина були позбавлені можливості належним чином забезпечити своє проживання на період відпустки та відпочинку. Увесь час перебування на відпочинку, я змушений був відчувати знервованість, дратівливість та психологічну тривогу від тих неправомірних дій інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, які повністю змінили наші плани та задоволення від запланованого відпочинку.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, мені були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру моїх немайнових втрат, я оцінюю у сумі 2 000 грн., які підлягають відшкодуванню (компенсації) державою за рахунок коштів Державного бюджету України у повному обсязі.

________________________________________________________

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 281 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.

Таким чином, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як передбачено ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

В той час, адміністративний позов, згідно п. 4 ч.4 ст. 105 КАС України, може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

Крім того, ч.2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 19, 79, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У:

1.Визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АА2 № ХХХХХХ) від 19 червня 2013 року, складеної інспектором відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2, на підставі якої притягнено мене до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

2.Визнати неправомірними дії Інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 в частині, що стосуються тимчасового затримання транспортного засобу - причепу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО, шляхом його доставляння евакуатором для зберігання на спеціальний майданчик, в порядку ст. 265-2 КпАП.

3.Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України на мою користь завдану мені майнову шкоду (збитки), в розмірі1621 (тисячу шістсот двадцять одна) грн., яка включає витрати на оплату евакуатора, зберігання причепу на спеціальному майданчику та наймання мною житла.

4.Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України, на мою користь завдану мені моральну (немайнову) шкоду, в розмірі 2 000 (двох тисяч) грн.

ДОДАТКИ:

1.Копія позовної заяви – 3 примір.

2.Копія Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19 червня 2013 року (серія АА2 № ХХХХХХ) – 4 примір.

3.Копія Протоколу про адміністративне правопорушення від 19 травня 2013 року (серія АА2 №ХХХХХХ) – 4 примір.

4.Копія Протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19 травня 2013 року.

5.Копія квитанції ПАТ «А-Банк» від 20 травня 2013 року за № 8483.364.1. – 4 примір.

6.Копія квитанції ПАТ «А-Банк» від 20 травня 2013 року за № 8483.364.3. – 4 примір.

7.Копія квитанції Готелю «Євро» на проживання від 19 травня 2013 року за № 125 – 4 примір.

8.Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Деу Ланос, д.н.з. АІ XXXX ВВ – 4 примір.

9.Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - причепу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО – 4 примір.

10. Копія Посвідчення водія – 4 примір.

11. Копія мого паспорту громадянина України – 2 примір.

12. Платіжний документ про сплату судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 150 грн.



«__» червня 2013 року



Позивач _________________ ОСОБА_1

(підпис)
http://zakon-i-pravo.net/case/administr ... ostanovi-u

_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .