Образцы и примеры исков по статье ст. 122 ч. 2 КУоАП

ОБСУЖДЕНИЯ В ТЕМЕ НЕТ

Позовна заява

Постановою Інспектора ДПС роти ВДАІ м. мл.сержанта Овсяникова С.В. від 20.07.2010 року серії АН №662506 мене притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за порушення пункту 16.2 Правил дорожнього руху (далі ПДД), яке на думку вказаного вище працівника ДАІ, я вчинив у м. Харцизьк по вул..Шалімова на перехресті з вул.. Советська.
Я вважаю вказану постанову незаконною, винесеною з істотним порушенням закону та моїх прав.
Я рухався на автомобілі «ВАЗ 2107» д/н ВА 1511 АС у напрямку вулиці Советська від вул.. Шалимова. Інспектор ДПС Овсяникова С.В. зупинив мене на вул.. Советська 20 липня 2010р. приблизно в17 год. 45 хв. і повідомив мене, що я на нерегульованому пішохідному переході не надав пішоходу переваги у русі. Я з інспектором ДАІ не погодився, і пояснив йому, що рухався по вул..Шалимова , перед нерегульованим пішохідним переходом зменшив швидкість та переконавшись, що пішоходи, яким може бути створена загроза або небезпека, відсутні, продовжив рух.Згідно с правил дорожнього руху Знак 5.35.1 встановлюється з правого боку від дороги на ближнього кордону переходу. У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Між тим, п.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу.
П.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не снувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, передіченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Відразу після цього мене інспектор і зупинив
Але незважаючи на це інспектор ДПС, не маючи достовірних даних про порушення мною Правил дорожнього руху, почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Коли мені були роз’яснені мої права, передбачені ст..268 КУпАП і про що я розписався у протоколі, я заявив письмове клопотання про надання мені можливості скористатися правовою допомогою адвоката, право на що мені гарантоване ст.. 268 КУпАП та ст..59 Конституції України. Таке клопотання я заявив у зв’язку з тим, що інспектор ДПС після складання протоколу почав складати постанову про накладення на мене адміністративного стягнення без розгляду справи.

Також я попрохав Інспектора ДПС вписати у графу свідки особу, яка була у моєму автомобілі, та згідно ст. 272 КУпАП є свідком у даній справі, про наявність якого сказав інспектору ДПС. Однак Інспектор ДПС відмовився це зробити, мотивуючи тим, що в нього достатньо доказів для винесення рішення по справі.Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме: Іванов Данило Юрьйович, м.Харцизьк с.Гірне., вул. Спортивна 27, та Іванова Жанна Семенівна, м.Харцизьк вул.Ніколенко 5/ 45 , посилаючись на те, що вони ніби-то є заінтересованими особами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Очевидно, що безпосередній очевидець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.


Однак в протоколі також відсутні відомості про особу, якій я нібито не надав перевагу у русі на нерегульованому пішохідному переході, яка, згідно ст. 269 КУпАП є потерпілою у даній справі.
Згідно п.5 ст.278 та 279 КУпАП, при підготовці справи до розгляду та під час розгляду справи особа, яка уповноважена розглядати справу та виносити постанову, повинна вирішити клопотання особи, яка притягується до відповідальності, дослідити докази.
Аналогічні зобов’язання на інспектора ДАІ покладені згідно п. 2.11.5 та 2.12 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 р. №77 (далі – Інструкція).
У порушення п.5 ст.278, ст..280 КУпАП та вимог відомчої Інструкції МВС, Інспектор ДПС Затхей С.С. моє клопотання взагалі не розглянув, хоча повинен був розглянути та задовольнити, оскільки право на захист є гарантованим Конституцією, а обов’язок дослідити всі обставини у справі, дослідити усі докази, до яких належать і пояснення свідка згідно ст.272 КУпАП, покладено на інспектора ДАІ згідно ст.. 279 КУпАП та п. 2.12 Інструкції.

Зміст постанови не відповідає вимогам ст..283 КУпАП та п. 2.16 Інструкції – у постанові не вказані відомості про особу, яка притягається до відповідальності. Відповідно, при накладення стягнення моя особа врахована не була. Зважаючи на те за вчинення інкримінованого мені адміністративного правопорушення передбачене покарання, мінімальний та максимальний розмір якого відрізняється, відповідності до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Інспектор ДПС Затхей С.С. не дослідив всі обставини
У постанові не вказані докази, які Інспектор ДПС Затхей С.С. . дослідив при накладенні на мене стягнення та на підставі яких визнав мене винним у вчиненні правопорушення. Питання наявності у моїх діях вини взагалі не розглянуто і про його вирішення не вказано у постанові. У постанові не вказані мої заперечення та їх оцінка інспектором ДАІ , не досліджені та не оцінені пояснення свідка, про допит якого я наполягав.

Інспектор ДПС Овсяникова С.В. зупинивши мій автомобіль о 17год. 45 хв., протокол про адміністративне правопорушення почав складати о 17 год 50 хв, а вже о 18год.00 хв. виніс Постанову про адміністративне правопорушення, про що вказано у протоколі. Тобто, інспектор відверто знехтував своїм обов’язком повністю до докладно вивчити матеріали справи (ст.272 КУпАП)
У протоколі про адміністративне правопорушення Інспектор ДПС Овсяникова С.В. не зазначив, що мається відео фіксація. Аля ця відео фіксація не досліджувалася при накладенні на мене стягнення, що свідчить про необ’єктивність та неповноту розгляду справи. Я стверджую, що фактичну справу ніхто не розглядав. У протоколі не вказано назву, модель серійний номер технічного запису, на який зі слів інспектора ДПС, здійснювалася відео фіксація. Документів на відеокамеру інспектор ДПС відмовився показати. Сертифікат та документ про повірку у інспектора ДПС були відсутні. Таким чином, застосування такої відеокамери Інспектор ДПС Овсяникова С.В. ,було неправомірним. (Згідно п.18.10 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС «Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється … Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув»)
У постанові про накладення на мене стягнення Інспектор Овсяникова С.В. . на відео фіксацію як доказ скоєння мною правопорушення не посилався, що свідчить про відсутність такого доказу.

На підставі зазначеного, у зв’язку з тим, що я Правила дорожнього руху не порушував, керуючись ст..ст. 247, 268, 287-289 КУпАП, прошу:

Скасувати постанову Інспектора ДПС Овсяникова С.В. . від 20.07.2010 р. серії АН №662506 та провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю у моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додатки
1. Копія Позивної заяви на 4 арк.
2.Протокол АН1 №179568 (Оригінал для суду та копія для відповідача)
3.Постанова АН № 662506 (Оригінал для суду та копія для відповідача)



Заява подається до суду за місцем проживання відповідно до ч.2 ст.19 Кодекса адмністративного судочинства України та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року.
Відповідно до ст.. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита

26.07.2010 р.
Підпис: __________________

До Миргородського міськрайонного суду


Позивач:



Відповідач:
1. ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області
2. ІДПС взводу із супроводження в Полтавській області
Макуха Андрій Миколайович
36008
м.Полтава
вул.Фрунзе, буд.164
тел..(0532) 590-725



УТОЧНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
(у справі за адміністративним позовом)
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
9 червня 2010р. посадовою (службовою) особою відповідача – ІДПС взводу із супроводження в Полтавській області Макуха Андрієм Миколайовичем винесено постанову Серія ВІ №083939 (надалі - постанова) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
9.06.2010р., приблизно о 20год. 30хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д/н , по дорозі від с.Затон до смт. Велика Багачка, виконав обгін вантажного автомобіля ДАФ 95 д/н АЕ 1071 ЕС, що рухався зі швидкістю 15-20 км/год. А через приблизно 100м був зупинений інспектором ДПС Макуха Андрієм Миколайовичем.
Після моєї зупинки, інспектор зупинив слідуючий за мною на деякій відстані транспортний засіб який я обігнав та запроси водія до службового автомобіля.
Інший ІДПС, підійшовши до мене, попросив надати документи на право управління автомобілем. Після того, як я передав документи, той повідомив, що зупинив мене за порушення правил обгону „на дорозі з обмеженою оглядовостю”.
На моє зауваження про те, що я виконав обгін поодинокого транспортного засобу що рухався зі швидкістю менше 30км/год не звернув уваги, а лише відповів що йому дозволено бо він не місцевий.
ІДПС Макуха Андрій Миколайович пояснив мені, що мій транспортний засіб перетнув суцільну лінію розмітки „на дорозі з обмеженою оглядовостю”.

Забороняючого знака, встановленого безпосередньо перед цією ділянкою дороги 3.25 „Обгін заборонено”, на даній ділянці відсутній.

Згідно Національного стандарту України
Знаки 3.25 і 3.27 повинні застосовуватись на дорогах з однією смугою для руху в одному напрямку, якщо залежно від інтенсивності руху, ширини, стану проїзної частини створюється підвищена небезпека зустрічних зіткнень, при цьому знаки належить застосовувати з однією із табличок 7.4.4-7.4.7, а також разом з розміткою 1.1 згідно ДСТУ 2587.
Згідно ПДР України „загальні положення”:
1. Обмежена оглядовість – видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами.
2. Оглядовість – об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія.
3. Обгін – випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Не зрозуміло звідки ІДПС Макуха Андрій Миколайович вирішив, що даний відрізок дороги являється „дорогою з обмеженою оглядовостю”.

Згідно Додатку до ПДР України „Дорожня розмітка”:
1. Вузька суцільна лінія 1.1 – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;
2. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Таким чином, згідно ПДР України, за умов забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію (суцільну лінію 1.1) для обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30км/год.

Не зважаючи на мої заперечення, ІДПС Макуха Андрій Миколайович забрав мої документи та запросив у свій автомобіль для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення.
На той час водія вантажного автомобіля вже не було. Але його дані були вписані в рядку „свідки чи потерпілі” протоколу про адмін.порушення Серія ВІ 179834 (надалі – протокол). Окрім цієї інформації протокол був зовсім незаповненим. Такий же пустий протокол дали мені для надання пояснення по суті порушення.
Згодом я отримав постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, свої документи і побажання щасливої дороги.
Від'їхавши приблизно 20км від місця зупинки та трохи отямившись від пригоди я зателефонував знайомому та розповів про дану ситуацію. Той повідомив, що підпис незаповненого протоколу є протиправним та незаконним. А те, що ІДПС не надав копії потоколу взагалі суперечить ст.254 КУпАП в якій говориться, що „Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його
оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності”.
Також про це говориться в Наказі №77 від 26.02.2009 Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
А саме п.4.1:
„У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП ( 80732-10 ) складає протокол про адміністративне правопорушення (додаток 5) ( za374-09 ), копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 268 КУпАП.

Таким чином мені довелося повертатись за протоколом. Заявивши про вимогу надати копію інспектори, побоючись що я буду оскаржувати постанову, почали навмисно тягнути час щоб якнайзручніше для себе скласти протокол. Про що свідчить допис „пояснення свідка” в рядку „До протоколу додаються”, який не помістився. І якого не може бути, бо за той короткий час, що водій вантажного автомобіля перебував в службовому авто ДПС скласти не можливо.

Повертаючи мені протокол інспектор заявив, що якби я надав хабара в розмірі 100грн. (сто гривень), то не було б і постанови. А це, на мою думку, свідчить про те, що метою даних інспекторів було не „Нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки” (наказ 27.03.2009 №111 Ю.В.Луценко), а власна нажива за рахунок водіїв, які не мають змоги захистити свої інтереси правовими методами.

Також слід зауважити, що відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (Наказ Міністерства освіти і науки України №273 від 04.05.2005 С.Г.Нікулеско):
2.2. Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, яка вчинила правопорушення, щодо якої він складений.
Про це йдеться і в Наказі МВС України №77 від 26.02.2009 Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
11.17. Записи в протоколах про адміністративні правопорушення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, журналах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. За фактами виправлення, підчисток тощо керівництвом підрозділів Державтоінспекції МВС у п'ятиденний термін проводяться службові перевірки.
Як видно з копії протоколу не витримано жодного з наведених вимог.

Також слід звернути увагу, що зупинка була здійснена на дорозі перед смт. Велика Багачка (перед знаком населеного пункту), а в протоколі вказана вул. Жовтнева.
По-перше без привязки до місцевості (не вказано № будинку, тощо) – не можливо взагалі визначити місце нібито скоєного правопорушення.
А по-друге вулиця Жовтнева знаходиться в іншій стороні смт.Велика Багачка і вона не є дорогою з обмеженою оглядовістю, а тим паче на ній відсутня суцільна лінія 1.1.

В постанові, не зважаючи на нерозбірливий почерк, в рядку „До постанови додаються” взагалі вказаний невідомий протокол. Тобто постанова винесена на підставі протоколу, який ніяким чином не відноситься до справи.
А, відповідно до Наказу МВС України №77 від 26.02.2009 Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
11.1. Бланки протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами є документами суворого обліку.

Також в постанові не витримано норм заповнення рядків. Наприклад, сума штрафу написана цифрами, а, згідно вимоги під рядком, має бути вказана і словами.

При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Так у ст.254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, „правопорушення” не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з урахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).

Також на порушення ст..256 КпАП при складанні протоколу не були роз’яснені мої права та обов’язки передбачені статтею 268 КпАП та ст.63 Конституції України.

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:

Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення
адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій
посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з
особливостями, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло
клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.

Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди як матеріальної, так і моральної
Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області має відшкодувати моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 1000 грн. (одна тисяча гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення.
2. Викликати у судове засідання по справі свідка Бельман Вадима Всеволодовича, 18.05.1971р.н., м.Дніпропетровськ, пров.Кремського, 27.
3. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
4. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області 1000 грн. (одна тисяча гривень).




22 червня 2010р. / / ________

(Підпис)

До заяви додаються:
1. Копія позовної заяви;
2. Копія протоколу ВІ№179834 від 9.06.2010 про адміністративне правопорушення.
3. Копія постанови ВІ№083939 від 9.06.2010 по справі про адміністративне правопорушення.

тема - ТИХОХОД
Решение суда пока ещё не получил
Никакого налога не платил-ни копейки
Отправлял заказным с уведомлением о доставке и описью
Всё дело обошлось мне примерно 40 грн. и протяженностью в один год.
__________________________________________________ ________________


Адміністративний позов
про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серія АК № 064118 від 15.09.2009 року

Звільнено від сплати державного мита відповідно до ст.288 КпАП України.

15.09.2009 року стосовно мене було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АК № 064118 за порушення передбачене ч.2, ст.122 Закон України „Про внесення змін та доповнень до КУпАП “ від 24.09.2008 року.
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з пору- шенням норм права, є незаконною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з нас- тупних підстав.
15.09.2009р. під час керування транспортним засобом ВАЗ 2101, державний номер 1111111, в напрямку з Сімферополя до Красноперекопська мене, Степана, було зупинено інспектором ДАІ Василем , який звинуватив мене, начеб то, в порушенні правил обгону п.14.6 Правил дорожнього руху України.

Я стверджую, що не порушував жодних правил обгону, так як, в даному
випадку, мною було здійснено маневр обгону попутного поодинокого транс-портного засобу, яким був вантажний автомобіль ЗИЛ 130 і який рухався із швидкістю менше 30 км/год згідно і за умови виконання п.п.14.1.-14.6. розділу 14 «Обгін» та гл.1 «Горизонтальна розмітка», р.34 « Дорожна розмітка » Правил дорожнього руху від 01. 01. 2002року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 876 від 01.10.2008 року де зазначено:
«Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, доз-воляється перетинати лінію 1.1 для об’їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об’їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год»;

і без порушення
п.3.25 розділу 33 Постанови № 1306 від 10 жовтня 2001р. Кабінету міністрів України „Про Правила дорожнього руху”, де зазначено: «3.25 “Обгін заборонено”. Забороняється обгін усіх
транспортних засобів (крім поодиноких *, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год).
_______________
* Поодинокими вважаються одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також букси-
руючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим».

Ствердженя інспектора ДАЇ Василя про здійснення обгону на перехресті вважаю неправомірними, так як на даному участку не було знаку, який свідчив про наявність перехрестя, а був лише грунтовий виїзд з лівої сторони з прилеглої території, а це, згідно п.1.10, розділ 1 Постанови КМУ від 10 жовтня 2001 р. N 1306 «Про Правила дорожнього руху» не являється перехрестям:

перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;

Інспектор ДАІ Василь не продемонстрував мені ні яких доказів, які б встановлювали протилежне моєму поясненню даному тут.
При складанні протоколу інспектор ДАІ Василь, використовуючи своє службове положення, змусив мене підписати протокол, натякнувши, що інакше накладе на мене максимальну величину штрафу і доправить мене до відділу ДАІ для подальшого оформлення адмін.порушення. Цим самим він не дав мені можливості скористатись правами даними мені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, головною суттю яких є те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, і т.д.
Побоючись протиправних дій з боку інспектора ДАІ, та перебуваючи під впливом загально-суспільної думки, яку створюють засоби масової інформаії України, бо саме з джерел засобів масової інформації регулярно лунають скандальні події про протиправні дії працівників органів влади, я змушений був написати пояснення, які вимагав від мене інспектор ДАІ Василь і підписати протокол.
Недобросовістні співробітники міліції стверджують, що підпис громадянина під протоколом і є визнання ним своєй провини. Очевидно, що саме таким підходом у складанні протоколу про адміністративне порушення АК №063700 від 15.09.2009 року керувався інспектор ДАІ Василь, розуміючи, що законних доказів моєї псевдопровини він не має.
Адже згідно з ст. 251 КУпАП, а саме по КУпАП складався протокол АК №063700 від 15.09.2009 року:
«Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.»

протокол є лише одною з складових частин доказів, а не виключною декларацією вини громадянина.
Вважаю, що в даній категорії справ, т.т. порушень правил дорожнього руху, складання протоколу без залучення свідків, потерпілих, показів технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису сильно спотворює істинні обставини справи, що повністю виключає додержання ст.245 КУпАП, дає необмежані можливості в перевищені своїх повноважень інспекторам ДАІ та є грубим порушенням закону.
Визнання провини громадянина лише за його пудписом і поясненнями в протоколі, отриманими незаконним способом, являє собою не що інше як повернення до сталінсько-беріївських методів дізнання, що характерно для держави з тоталітарним політичним устроєм.
Згідно з ст.1 Конституції України :
«Україна є демократична , правова держава.»
Я вважаю свій підпис і пояснееня в протоколі про адміністративне порушення АК №063700 такими, що отримані незаконним способом, так як є написані під тиском особи, яка була при виконанні службових обов’язків та одночасно була наділена владними повноваженнями.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України пояснення та підпис, отримані незаконним способом, до уваги братися не можуть.

Також інспектор ДАІ Василь не вніс до протоколу наявність свідка вигаданого правопорушення Мусю, яка може підтвердити все вищеописане, з тих причин, що, з його слів, пасажири авто-мобіля не можуть бути свідками в даній справі, чим порушив ст.-ст. 251, 256, 272 КУпАП, п.1.12 Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009р. І на сам кінець відмовився мені видати копію протоколу, а дав лише копію постанови (додається), яка є повністю нечитабельною, тим самим грубо порушивши п.1.12 Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009р.
Згідно Наказу № 77 від 22.02.2009 «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» п. 11.17. Записи в протоколах про адміністративні правопорушення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, журналах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання праців-ника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами.
Як видно з копії протоколу АК № 063700, він не відповідає вищезгаданій інструкції, тож заповнений з порушеннями. А саме: весь протокол складений біглим, нерозбірливим почерком; в строчці «Гр-ну роз’яснено його права ...» інспектор Василь роз’яснює права якомусь громадянину на прізвище Капут С.В.(инспектор тут реально вписал какую то другую фамилию - примечание авт.) і т.д.
Цей факт з однієї сторони ставить під сумнів складений протокол, як правомірний, з іншої говорить про вкрай низьку кваліфікацію інспектора ДПС Василя. Виходячи з вищевказаного випливає, що інспектор не знає Правил дорожнього руху та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а його дії визначаються ст. 186 КУпАП «Самоуправство».
Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278,
279, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про
адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне
з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку
розгляду справи. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини,
яки б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за які законом встанов-
лено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протип-равність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 № 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

23.12.2005 № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транс-порту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка перед-бачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнору-
вання прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних
представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Очевидно, що співробітником ДАІ Василем складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуаль-ними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адмініст-ративне правопорушення.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження пра-вових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміні-стративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.



На підставі викладеного, а також керуючись ст.ст. 3, 268,287, 288,289 КУпАП,
та ст.ст. 6,18,104,105,106 КАС України

ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, свідка,
посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Оскаржувану постанову серія АК №064118 від 15.09.2009 року скасувати, як таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутності у моїх діях складу правопо-рушення.

http://i8.fastpic.ru/big/2010/0719/0f/4 ... 256b0f.png

http://i8.fastpic.ru/big/2010/0719/92/5 ... ad8892.png

Відповідач 1:
ВДАІ України у м.Горлiвка
ДПС ДАІ ГУМВС України у Донецькiй області
84601, м.Горлiвка, вул. Iнтернаціональна 76-а
Тел. (06242) 7-68-57

Відповідач 2:
IДПС Лук`янчук Павло Олександрович
ВДАІ України у м.Горлiвка
ДПС ДАІ ГУМВС України у Донецькiй області
84601, м.Горлiвка, вул. Iнтернаціональна 76-а
Тел. (06242) 7-68-57



ПОЗОВНА ЗАЯВА
(про скасування Постанови Серія АН №502373 по справі
про адміністративне правопорушення від 25 червня 2010 року)
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
25 червня 2010р. о 8:10 рухаючись на автомобілі ВАЗ 21 держ.номер АН8888ВВ після проїзду перехрестя перетинів вул.Інтернаціональної і вул. Горлiвськiй Дивiзii був зупинений інспектором ДПС Лук'янчуком Павлом Олександровичем за нібито порушення мною ПДР.
О 8:30 посадовою (службовою) особою відповідача – ІДПС ВДАІ України у м. Горлiвка Лук`янчуком Павлом Олександровичем винесено постанову Серія АН №502373 (надалі - постанова) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 щодо мене, унаслідок нiбито порушення мною п. 8.8 ПДР України, з комінтарем, проїхав перехрестя на заборонений сигнал регулювальника (груди).
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
На місці нібито порушення, я рухався з дотриманням вимог правил дорожнього руху та на заборонений сигнал регулювальника не проїжджав. Рухаючись по вул. Горлiвськiй Дивiзiї та під’їжджаючи до перехрестя з вул. Інтернаціональною для мого напрямку руху регулювальник подавав сигнал, що дозволяє мені рух праворуч, а саме:
ПДР п.8.8. Сигнали регулювальника. б) права рука витягнута вперед:
з лівого боку — дозволено рух нерейковим транспортним засобам — у всіх напрямках;
куди я і збирався повернути, але в момент початку перетину перехрестя, знаходячись вже безпосередньо на самому перехресті, проїхавши знак що зазначує перехрестя - 2.1 «Дати дорогу», (схема, супутниковi знимки, фотографії місцевості – у додатках) регулювальником був подан сигнал:
ПДР п.8.8. в) рука піднята вгору: рух усіх транспортних засобів заборонено в усіх напрямках;
пiсля чого, був подан сигнал:
ПДР п.8.8. а) руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми: з боку грудей і спини — рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено;

Проте в цей самий момент я вже знаходився безпосередньо на самому перехресті і згiдно Правилам дорожнього руху п. 8.11., п.16.8. повинен був його звільнити:
ПДР п.1.10. перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.

ПДР п.8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

ПДР п.16.8. Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до п. 16.5. ПДР у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя.
Також вдавшись би до різкого гальмування, я б створив аварійну обстановку і до того ж ще б порушив наступні б пункти ПДР :
ПДР п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
ПДР п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

Завершуючи свій маневр, аварійної обстановки створено не було, перешкод іншим автомобілям і пішоходам своїми діями не створював, мій рух не викликав небезпеки дорожньому руху. Що підтверджує відсутність будь-яких ще записів в протоколі окрім нiбито порушення мною пункту ПДР 8.8..
До того ж, як видно на схемі, супутникових знимках, фотокопіях місцевості можна побачити, що на цьому перехресті поворот праворуч (куди я і рухався) починається заздалегідь і входить вже в зону самого перехрестя.
Мої заперечення стосовно того, що я не вчиняв дій, які порушували б Правила дорожнього руху, а навпаки виконував ПДР, зокрема п. 8.11, 16.8 були повністю проігноровані. Так само хочу відмітити, що зі мною в автомобілі знаходилася моя дружина .......овна, що проживає за адресою м.Горлiвка, вул, , яка бачила те, що відбувалось, однак ІДПС Лук`янчук Павло Олександрович відмовився вислухати її пояснення і не надав їй можливості в протоколі надати письмово пояснення свiдка.
Працівник ДПС Лук`янчук Павло Олександрович грубо порушив мої права надані мені в 268 ст. Куап, також порушено норми права, викладені у статтях 19 Конституції України та статтях 22, 33, 34, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має великий перелік прав, зокрема право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, працівник ДПС складав протокол та постанову одночасно, і лише після завершення складення цих документів надав мені можливість внести до протоколу свої пояснення.
Так, відповідно до статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Таким чином, розгляд справи (а тим більше прийняття постанови за результатами розгляду справи) міг починатися виключно після складення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.
З протоколом та постановою, складеною ІДПС Лук`янчуком Павлом Олександровичем, серія АН1№010780 вiд 25.06.2010р. (надалі - протокол) про адміністративне правопорушення, я не погоджуюся, оскільки в моїх діях під час керування транспортним засобом не було допущено порушень Правил дорожнього руху, про що було повідомлено інспектору ДПС, а також зазначено у протоколi. Натомість, не реагуючи на мої пояснення, ним була винесена постанова серія АН№502373 від 25.06.2010р. про притягнення мене до адміністративної відповідальності з наступним накладенням штрафу у розмірі 425 грн. З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
Маю зазначити, що відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи
засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Але як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, до нього додається тільки постанова по справі про адміністративне правопорушення. Отже маємо прийти до висновку, що доказів, які б мали доказувати нібито мою вину, не має
і бути не може.
Під час складання протоколу та винесені постанови, інспектор не надав мені жодного доказу який би підтверджував його обвинувачення мене в порушенні ПДР. Згідно п.1.6 розпорядженню МВС №466 від 21.03.09 інспекторам ДАІ забороняється складати на водія протокол про адміністративне правопорушення без доведення його вини чи достатніх доказів порушення ним ПДР.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою. Ст..288 КпАП прямо передбачає:
Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне Правопорушення може бути оскаржено: 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з
особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів. За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно,повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її вточній відповідності із законом.
23.12.2005.1 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
Вважаю дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимоги статей ст. 7, ч. 1 ст. 9, 23, 33, 245, 247, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є скоєння адміністративного правопорушення, а підставою для закриття провадження є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

1. Відкрити провадження у справі за даною позовною заявою та призначити
справу до розгляду.
2. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
3. Визнати незаконними дії інспектора ДПС сержанта Лук`янчука Павла Олександровича по притягненню мене до адміністративної відповідальності;
4. Заслухати свідка по справі.
5. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.



____________________ 2010р. ___________________
(Підпис)

До заяви додаються:
1. Копія позовної заяви – 3 прим.
2. Схема, супутниковi знимки, фотокопії місцевості.
3. Копія протоколу АН1№010780 від 25.06.2010 про адміністративне правопорушення.
4. Копія постанови АН№502373 від 25.06.2010 по справі про адміністративне правопорушення.

До:
Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя
69095, м.Запоріжжя, вул. Дзержинського, 6, г

Позивач:
ХХХХХХХ ННННННН ННННННН
69095, м. Запоріжжя,
просп. ХХХХХХХХХ 33, кв. 33
Тел.: +38-050-333-33-33
Адреса електронної пошти: [email protected]

Відповідач 1:
УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області
69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-А
Тел.: (061) 233-22-06, 233-02-29

Відповідач 2:
ХХХХХХХХХХХ,
капітан міліції, інспектор ДПС
міжрайонного відділу №2 при УДАІ ГУМВС України в Запорізькій обл.
69095, Запоріжжя,
Жовтневий район,
вул. Перемоги 96
Тел.: (061) 32-02-29

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ (СКАРГА)
Щодо оскарження правового акту індивідуальної дії
суб’єкта владних повноважень у правах
про притягнення до адміністративної відповідальності


26 липня 2010р. відповідачем – командиром взводу супроводження Плечун Віктором Андрійовичем винесено постанову АР № 218020, на підставі протоколу про адміністративне порушення, що складений інспектором ДПС взводу супроводження прапорщиком Костецьким Олександром Вікторовичем, АР1 № 003008, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) щодо мене, а саме, що я рухався безпідставно в лівій смузі, при наявності вільної правої смуги, по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав:
1. Рухаючись з перехрестя вул. Перемоги у напрямку вул.. Героїв Сталінграду по вулиці Яценко, оглядовість та видимість у напрямку руху дозволили мені заздалегідь побачити перешкоду для руху по правій смузі руху автотранспорту, у вигляді вибоїн. Стан правої смуги руху був незадовільний, дорожнє покриття вкрите вибоїнами, заглибленими каналізаційними люками, крім цього на поверхні дороги масово знаходиться мілкий гравій, що вилітає з під коліс при русі автомобіля.
2. Враховуючи, що я рухався по вул. Яценко у напрямку вул. Героїв Сталінграду з метою повороту ліворуч на повороті за автомобільною заправкою «Сім» до будівлі по проспекту Леніна 117. Я оцінивши дорожні умови, а саме наявність незадовільного дорожнього покриття, рухався по лівій смузі з наміром виконати поворот з вул. Яценко на проспект Леніна 117.
3. Згідно з Правилами дорожнього руху України, а саме згідно з пунктом 11.5 «на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч…», я діяв законно, їдучи в лівій смузі, готуючись до повороту ліворуч, так як оглядовість та видимість напрямку руху заздалегідь дали мені можливість побачити перешкоду для руху по правій смузі дороги.
4. Згідно з Правилами дорожнього руху України, а саме згідно пункту 10.4.: «Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку», я законно завчасно тримався відповідного крайнього положення на проїзній частині, готуючись до повороту ліворуч.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними і непрофесійними.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, зазначеного у постанові.
Також прошу звернути увагу:
1. На моє прохання подивитися службове посвідчення інспектора ДПС взводу супроводження прапорщика Костецького Олександра Вікторовича, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про міліцію», інспектор не зміг його показати, адже посвідчення при ньому не було. Відійшовши до службового автомобілю, інспектор повернувся за 5-7 хв. з посвідченням.
2. Службовий автомобіль ДПС Volkswagen Passat, д/н 1051 стояв на краю проїзної частини правої смуги дороги, на відстані приблизно 5 м. до повороту праворуч, до проспекту Леніна 117, чим заважав руху інших транспортних засобів. І це є порушення пункту 15.9 п.и) Правил дорожнього руху України, згідно з яким «Остановка запрещается: и) ближе 10 м. от выездов с примыкающих территорий и непосредственно в месте выезда.
3. Відеофіксація порушень проводилася побутовою цифровою камерою, відео з якої і було пред’явлено мені, як доказ мого неіснуючого правопорушення. Цифрова камера була встановлена в салоні автомобіля ДПС, який розташовувався з порушенням Правид дорожнього руху України. Окремо звертаю увагу, що працівником ДПС не було пояснено мені, чи має він належну кваліфікацію для користування складною цифровою технікою. Мені також не було пояснено, чи сертифікований даний технічний засіб для використання в Україні та в органах МВС України зокрема. Тобто не були вказані законодавчі підстави застосування техніки по-перше, та саме цього приладу, по-друге. Відтак, в мене немає відомостей щодо законності ввезення даного на територію України, та більше того, мені не відомо, яким чином використовується даний прилад працівниками ДПС та яким чином матеріали, що не підлягають розголошенню – матеріли щодо мене (наявні у технічному приладі, найменування якого, доречі з невідомих причин мені, не було повідомлено під час складання протоколу та винесення постанови) та, ймовірно, інших громадян використовуються, зберігаються та знищуються в органах ДПС.
4. Відповідач не надав обґрунтування суми штрафу ні у Постанові, ні мені особисто в усній формі. Прошу звернути увагу, що максимальна сума штрафу за правопорушення , передбачені ч.2 ст. 122 КУпАП, складає 510 грн., а мінімальна сума – 425 грн. При цьому відповідач без обґрунтувань виписав мені штраф у розмірі саме 450грн.
Відповідно до вимог ст.. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 258, 283, 287-289, 292 Кодексу України про адміністративні правопорушення , ст. 2, 17, 18, 19, 99, 100, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України.




ПРОШУ:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. 2.Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
3. Визнати незаконними дії відповідача, а саме командиру взводу супроводження Плечун Віктора Андрійовича по складанню постанови та притягнення мене до адміністративної відповідальності – неправомірними.
4. Зазначену постанову АР № 218020 від 26.07.10 року у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, асправу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.


Дата підписання


Додатки:
1. Адміністративний позов (скарга). На трьох аркушах.
2. Копія ксерокопії з оригіналу протоколу та копія постанови про адміністративне правопорушення. На 2х аркушах.
3. Диск CD-R з файлами фотографії, із зазначенням місця стоянки автомобіля ДПС задля фіксації правопорушень, стосовно автошляху та фотографії дорожнього покриття.

До Октябрського суду м.Полтава

Позивач:
*******************

Відповідач:
ВДАІ ІДПС Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України м.Полтава
прк. ****************


ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
13.02.2010р. посадовою (службовою) особою відповідача – **********, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.2 щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

13.02.2010р о 12 годині 30 хвилин керуючи автомобілем Шевроле ВI ****ВС на 391км по а/д Київ Харків в населеному пунктi Чутове, виконував об’їзд вантажного автомобіля, який був припаркований на дорозі, а через приблизно 300 метрів був зупинений інспектором ДПС ***********. ІДПС попросив надати документи на право управління автомобілем. Після того, як я передав документи, той повідомив, що зупинив мене за порушення правил обгону «на ділянці з обмеженою оглядністю». На моє зауваження про те, що я виконував не обгін, а об’їзд не звернув уваги. ІДПС ********** пояснив мені, що мій транспортній засіб перетнув суцільну лінію розмітки «на ділянці з обмеженою оглядністю». Хоча станом на 12годину 30 хвилин 13.02.2010р, у зв’язку з погодними умовами, розгледіти на засніженому дорожньому полотні розмітку було неможливо. Заборонного знака, установленого безпосередньо перед цією ділянкою дороги 3.25 «Обгін заборонено» на даній ділянці відсутній.
Згідно Національного Стандарту України:
Знаки 3.25 і 3.27 повинні застосовуватись на дорогах з однією смугою для руху в одному напрямку, якщо залежно від інтенсивності руху, ширини, стану проїзної частини створюється підвищена небезпека зустрічних зіткнень, при цьому знаки належить застосовувати з однією з табличок 7.4.4—7.4.7, а також разом з розміткою 1.1 згідно ДСТУ 2587.
Згідно ПДД України «загальні положення» :
1. Обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами;
2. Оглядовість - об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія;
3. Обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху;
Не зрозуміло звідки ІДПС ********* вирішив, що даний відрізок дороги являється «ділянкою з обмеженою оглядністю.




Згідно додатку до ПДД України «Дорожня розмітка»:
1. Вузька суцільна лінія 1.1 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;
2. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Таким чином згідно ПДД України об’їзд нерухомого транспортного засобу не вважається обгоном. І за умов забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію (суцільну лінію 1.1) для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію.

На моє прохання залучити в якості свідка водія вантажного автомобіля, якого по вигляду інспектора **************, я начебто обігнав, інспектор відмовив. Забрав мої документи у свій автомобіль для складання протоколу в справі про адмін. порушення. Після чого приніс протокол про адмін. порушення серія ВІ ****** і постанову під номером ******. В якості свідка інспектора була невідома особа, що знаходилась в службовому автомобілі ІДПС. З мого боку, в моєму автомобілі, знаходилось три особи, зазначені в протоколі як свідки. Вказані свідки при необхідності можуть бути викликані в судове засідання та дати пояснення про обставини даної події.
При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Так у ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

Ст..288 КпАП прямо передбачає:

Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розглядісправи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

23.12.2005.1 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне равопорушення у присутності особи, яка притягається доадміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.



„___” _________ 2010__р.

(Підпис)

Додатки:
1. Копія позовної заяви;
2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на ___ аркушах.

Иск выиграл. Очень рад. Писал его на основании статей ДК, а также реального иска по другому нарушению.
До Кременчуцького районного суду
м.Кременчука Полтавської області

Позивач: водій автомобіля

Відповідачі: 1. Інспектор ДПС батальйону ДПС
По обслуговуванню м.Кременчука
ДАІ УМВС України в Полтавській області
Остапенко Олександр Володимирович
39611, м.Кременчук, вул. 40 Років ДАІ, буд. 3
тел. (536) 77-53-52
адреса електронної пошти невідома

2. батальйон ДПС
По обслуговуванню м.Кременчука
ДАІ УМВС України в Полтавській області
39611, м.Кременчук, вул. 40 Років ДАІ, буд. 3
тел. (536) 77-53-52
адреса електронної пошти невідома

ПОЗОВНА ЗАЯВА
Про скасування постанови в справі про адміністративне порушення

Я, водій автомобіля, є власником автомобіля «ВАЗ-210930» 2006 року випуску, державний номерний знак ________, (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ___________, видане Кременчуцьким МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України в Полтавській області від ___________ 2006 року).
17.05.2010 року, я, водій автомобіля, о 15 год. 00 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-210930» державний номерний знак _______, рухався по вул. Московській в м.Кременчук. Після чого, під’їжджаючи до перехрестя вул.Московська- вул.Київська, побачив світлофор з увімкненим червоним сигналом світлофора, зупинився на лівій крайній смузі руху для пропуску інших учасників дорожнього руху. Дочекавшись зеленого основного сигналу світлофора, керуючись п.16.6 та визначенням поняття «дати дорогу» п.1.10 Правил дорожнього руху України, взявши до уваги дорожню обстановку здійснив поворот ліворуч.
Після проїзду мною зазначеного перехрестя через деяку відстань, мене зупинив працівник ДАІ. Як пізніше було встановлено, це інспектор ДПС м.Кременчук лейтенант міліції Остапенко Олександр Володимирович, який після перевірки документів, повідомив мені, що я нібито порушив п.16.6 Правил дорожнього руху України, які передбачають проїзд регульованого перехрестя.
Цього ж дня, 17.05.2010 о 15 год. 10 хв., інспектор ДПС м.Кременчук лейтенант міліції Остапенко Олександр Володимирович склав відносно мене протокол про адміністративне правопорушення _______.
Одразу після складання зазначеного протоколу, інспектор ДПС м.Кременчук лейтенант міліції Остапенко Олександр Володимирович, виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення __________ від 17.05.2010року, в якій зазначив, що водій автомобіля ____________________________, 17.05.10р. о 15 год. 01хв. в м.Кременчук на перех. вул.Московська- вул.Київська керуючи ав-ем ВАЗ д.н. _______ повертаючи ліворуч не надав переваги в русі т/з який рухався в зустрічному напрямку при зеленому основному сигналі світлофору чим порушив вимоги п.16.6 Правил дорожнього руху України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУПАП та керуючись положеннями ст. 14-1, ч.5,6 ст.258 та ст..283 КУПАП, постановив: притягнути мене, водій автомобіля_____ народження, до адміністративної відповідальності і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 00коп.
Я звертав увагу інспектора на те, що згідно п.16.6 ПДД Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного
засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху «Дати дорогу» це - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Отже, прямим наслідком порушення п.16.6 Правил дорожнього руху є зміна учасниками дорожнього руху, які мають перевагу, напрямку руху або швидкості. Без цього факту про порушення п.16.6 ПДД не може йти мова взагалі, оскільки в правилах дорожнього руху немає чіткого визначення відстані, на якій повинен знаходитись транспортний засіб, що має перевагу, щоб водій, який не має переваги в русі, був зобов’язаний виконати вимоги п.16.6 та дати дорогу іншим учасникам руху. З огляду на це водій повинен на власний розсуд приймати рішення про виконання вимоги «Дати дорогу» , враховуючи дорожну обстановку та дорожні умови,що мною, водій автомобіля, і було зроблено.
Слід також зазначити , що водій транспортного засобу, якому я , нібито, не надав переваги в русі, є або потерпілим, якщо йому спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КУПАП, або свідком (оскільки йому відомо про вказані обставини), у відповідності до ст.272 КУПАП. Між тим, якщо свідки або потерпілі є, то їх дані повинні бути вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі ________ такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч2.ст. 122 КУПАП, так і невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КУПАП.
Я категорично не погоджуюсь з винесеною стосовно мене постановою, вважаю її незаконною та такою, що має бути скасована.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Крім того, відповідно до п.2.1. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом №185 МВС України від 22.02.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.03.2001 року за № 272/5463: «при вчиненні громадянами правопорушення, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, згідно зі статтями 254, 255 КУПАП складають протокол про адміністративне правопорушення».
Відповідно до ч.2 ст. 254 КУПАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складаєть у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того відповідно до ч.4 ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.
Але при складанні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором ДПС м.Кременчук лейтенантом міліції Остапенко Олександр Володимировичем мені не були роз’яснені права та обов’язки, передбачені статтею 268 КУПАП. Вважаю, що інспектор ДПС м.Кременчук лейтенант міліції Остапенко Олександр Володимирович, грубо порушив вимоги ст.. 19 Конституції України, ст..ст.254,268 КУПАП.
При винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення _________ від 17.05.2010 року, інспектор ДПС м.Кременчук лейтенант міліції Остапенко Олександр Володимирович керувався положеннями ст. 14-1, ч.5,6 ст.258 та ст..283 Кодексу України про адміністративні правопорушення..
Ст. 14-1 КУПАП визначена відповідальність власників (співвласників) транспортних засобів, за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото-і кінозйомки, відеозапису.
Але про так зване порушення мене повідомив інспектор ДПС м.Кременчук лейтенант міліції Остапенко Олександр Володимирович , в усній формі, при цьому про фіксацію правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою відеозаписуючого пристрою мене було повідомлено лише після складання протоколу __________.
Між тим ст.. 14-1 КУПАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-, або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.
Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним вважається такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.
Відеозаписуючий пристрій, (модель якого мені не відома, оскільки на моє прохання до інспектора ДПС м.Кременчук лейтенанта міліції Остапенко Олександра Володимировича показати документи в яких вказано модель і номер приладу, а також для встановлення факту належності даного пристрою підрозділам ДПС, отримав відмову) не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, та керується ним безпосередньо або через комп’ютер.
Крім того із представленого мені для перегляду на вбудованому екрані пристрою відео неможливо достовірно ідентифікувати нібито скоєне мною адміністративне правопорушення, а саме зміну швидкості або напрямку руху зустрічного транспортного засобу яка є логічним наслідком порушення п.16.6 Правил дорожнього руху та поняття «Дати дорогу» п.1.10 цих самих правил, оскільки огляду заважає легковий автомобіль-універсал, що в цей час знаходився попереду службового автомобіля ДПС.
За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону.
З огляду ст..55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З огляду ст..14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, у разі порушення з його боку чинного законодавства.
З огляду ст.18 КАС України, місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст..19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскаржень правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебуванням, знаходження) позивача.
З огляду до ст..71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що правопорушення я не вчиняв, а також те, що протокол ________ про адміністративне правопорушення складений з грубими порушеннями норм передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, постанова в справі про адміністративне правопорушення _________ від 17.05.2010 року відносно мене, водій автомобіля має бути скасована.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 122, 255, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст..ст. 17,19, 162 Кодексу адміністративного судочинства, Законом України «Про дорожні рух» від 30.06.1993року,-
ПРОШУ:
1. Скасувати постанову ___________ від 17.05.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, якою мене, водій автомобіля було визнано винним у вчиненні правопорушення за ч.2. ст..122 КУПАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 450 (чотириста п’ятдесят) грн.
2. Справу про адміністративне правопорушення відносно мене, водій автомобіля, закрити.

Додаток:
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення ________.
2. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення _________.
3. Копія технічного паспорту та посвідчення водія.
4. Копія аркушів паспорту.
5. Копія позовної заяви та поданих до неї документів для відповідачів.


«_____» ______________2010 року _________________ водій автомобіля.

Тернопільський міськрайонний суд
Вул.Котляревського,34
М.Тернопіль
46000

Позивач:------------------
Вул.---------------
М.Тернопіль
46000

Відповідач:Тернопільський міський відділ ДАІ
Прапорщик міліції Завалівський М.Р.
Вул.Бережанська,65
М.Тернопіль
46000


АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
На постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 102757
Від 23,03,2010 року.


Постановою інспектора ДСП ВДАІ м.Тернопіль Завалівського М.Р. (надалі по тексту інспектор) серія ВО № 102757 по справі про адміністративне правопорушення від 23 березня 2010 року мене було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.
Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення ,я, 23.03.2010 року в 17.00 год . керуючи автомобілем в м.Тернопіль по вул.Микулинецькій рухався
По крайній лівій смузі при вільній правій , чим порушив п. п. 11.2. та 11.5 ПДР України.
Вважаю дану постанову необгрунтованою , такою що не відповідає нормам КупАП та винесеною з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень.
Також під час винесення постанови не дотримано вимоги статтей 245,276,280 КУпАП,
Відповідно до яких ,завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне , всебічне,повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Таким чином вважаю постанову інспектора незаконною та такою,що відповідає скасуванню з наступних підстав:
1. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини ,які б свідчили,що в моїх діях є ознаки проступку,за який законом встановлено адміністративну відполвідальність.Так, у ст. 254 КупАП зазначено , що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було( не було пред’явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином , як того вимагає чинне законодавство , з врахування допущених правопорушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини), і за таких обставин відповідно до п. 1 ст.247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

2. КупАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту ,як протоколу про адміністративне правопорушення ,так і рішення , що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.255 КупАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.3 та ч. 4 ст.122 КупАП . Але інспектор поза межі своєї компетенції склав протокол серія ВО № 102757 від 23.03.2010 року.про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КупАП.
3. Також прошу звернути увагу на наступні обставини ,котрі не були взяті до уваги працівниками ДАІ при винесенні оскаржувальної постанови.А саме : я дійсно керував транспортним засобом 23 березня 2010 року по віл.Микулинецькій біля 17 год. Рух здійснював по правій крайній полосі.Помітивши перед собою дорожнє покриття з великими вибоїнами та переконавшись у відсутності машин, для уникнення ушкоджень автомобіля та уникнення виникнення аварійної ситуації , я змушений був об’їхати дані вибоїни переїхавши на ліву крайню полосу руху.Об’їхавши вибоїни,я продовжив рух по правій крайній полосі, після чого мене було зупинено працівниками ДАІ та було звинувачено у вчиненні адміністративного правопорушення.
Мої зауваження стосовно даної ситуації інспектор ДАІ проігнорував.Таким чином, інспектор до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВО № 112224 від 23.03.2010 року та постанови по справі про адміністративне правопорушення ВО № 102757 від 23.03.2010 року , вніс зафіксованих належним чином відомостей, про порушення правил дорожнього руху, як того вимагає чинне законодавство(п. п. 7.5.6. 12.12.1 . 12.9 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України) ,
Свої необгрунтовані припущення, що свідчить про упереджене ставлення інспектора при винесенні даної постанови.
Окрім цього, коли я спробував внести в протокол свої зауваження щодо незгоди з діями міліціонера та попросив дати мені чистого аркуша паперу для пояснень, інспектор відмовив мені в моєму проханні, так як і в проханні показати своє службове посвідчення та ро’яснити мені мої права та обов’язки відповідно до статті 63 Конституції України,ст.268 КупАП та ч. 2 ст. 130 КупАК , але водночас наполіг щоб я поставив свій підпис , що я ознайомлений з ними.
Разом з цим , відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протирпавність рішень,дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача,якщо він не заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене вважаю, що постанова серії ВО № 102757 по справі про адміністративне правопорушення від 23.03.2010 року винесена з порушенням моїх прав та чинного законодавства, є необгрунтованою , незаконною та підлягає визнанню її не дійсною.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 7,276, 287, 288, 289 .п3 ст. 293 кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 6 -11, 18 ,19, 71, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України.





ПРОШУ :

1.Прийняти даний адміністративний позов до провадження.
2.Скасувати постанову ( серія ВО № 102757 ) ВДАІ м. Тернопіль від 23.03.2010 р.,винесену інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ м. Тернопіль Завалівським М.Р. по справі про адміністративне правопорушення , якою на -------------. було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 гривень.

Додаток:
2 Копія постанови по справі про адміністративне порушення ВО № 102757 від 23.03.2010 р. – 1 арк.,
3 Копія протоколу про адміністративне правопорушення ВО № 112224 від 23.03.2010 р. – 1 арк.
4 Копія адміністративного позову для відповідача та доданих до неї документів.




Березня 2010 ----__-----___---

п.с. Суд виграв)

ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст.288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.

Постановою інспектора ДСП ВДАІ м.Тернопіль Завалівського М.Р. (надалі по тексту інспектор) серія ВО № 102757 по справі про адміністративне правопорушення від 23 березня 2010 року мене було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.
Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення ,я, 23.03.2010 року в 17.00 год . керуючи автомобілем в м.Тернопіль по вул.Микулинецькій рухався
По крайній лівій смузі при вільній правій , чим порушив п. п. 11.2. та 11.5 ПДР України.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
1. Невідповідність нормам законодавства України:
Відповідно до п.11.5. ПДР - «На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).»
В даному пункті сказано лише про розташування транспортних засобів, і жодного посилання щодо заборони руху по крайній лівій смузі. Таким чином порушити пункт 11.5 ПДР неможливо, оскільки в ньому відсутня пряма заборона на вчинення будь яких дій.
2. Також, згідно з пунктом 10.4 «Правил дорожнього руху»: “Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку…“.
При цьому не вказано за якої саме відстані до повороту потрібно займати відповідне крайнє положення, тобто водій виконує маневр керуючись власним розсудом, в залежності від дорожніх умов, інтенсивності руху, та ін., при цьому не створюючи перешкод іншим транспортним засобам.
Тобто якби я рухався в правому ряді, інспектор ДПС міг би скласти постанову за буцімто не завчасно зайняте відповідне крайнє положення. Це ще раз підтвержджує те що пункт правил 11.5 не містить прямих заборон, так як пункти правил не можуть суперечити один одному.
3. Крім того пункт 1.8 Распоряжения №466 МВД України від 21.05.2009 гласить:
1.8. Не допускати випадки документування порушень ПДР, якщо порушення скоєне внаслідок неналежного утримання дорожнього покриття (виїзд на зустрічну смугу для обїзду перешкод, ям тощо).
Згідно з ДСТУ 3587–97 :
“3.1.2 Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів;…
3.1.3 Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів;…”
4. Порушення процесуальних норм КУпАП
Я не погоджуюсь із застосуванням до мене адміністративного стягнення, але також не можу не вказати на порушення процесуального характеру, які теж мали місце при розгляді адміністративної справи.
Статтею 268 КУпАП України, передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: “..заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката..“
При розгляді справи інспектором ДПС мої пояснення не розглядалися і не бралися до уваги, також порушено моє право на використання юридичної допомоги. Мною було заявлено клопотання про надання правової допомоги, про що було відмічено в поясненнях до протоколу. Але інспектор ДПС відмовився його навіть додати до матеріалів справи і відразу виніс постанову, чим грубо порушив мої права. Такі дії інспектора є грубим порушенням вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічності, повноти і об'єктивності розгляду справи. Цим також порушено вимоги ч. 2 ст. 279 КУпАП щодо дослідження доказів при розгляді справи. Тобто я не мав змоги повноцінно захищати свої права. Як наслідок, необхідність відстоювати свої права в судовому порядку.
Відповідно до статті 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно статті 246 КУпАП України, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Також не зрозумілий мені розмір накладеного штрафу, адже інспектору ВДАІ не були відомі ні сума мого доходу, ні наявність дітей.
Враховуючи вище викладене, співробітником ДПС не правомірно звинувачено мене в порушенні п.11.5 ПДР - оскільки він (п.11.5) прямо не забороняє рухатися в крайній лівій смузі, а лише визначає порядок розташування транспортних засобів на дорозі. По-друге, звинувачуючи мене в порушенні ПДР, інспектор грубо порушує мої права на захист.
Таким чином, вчиняючи дії щодо внесення неправдивих відомостей в постанову по справі про адміністративне правопорушення в частині статті, яка передбачає відповідальність і нехтування процесом розгляду справи – спричинило необхідність звернення до суду за захистом своїх прав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 289 КУпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита (ст. 288 цього Кодексу).
Пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП України, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
П. 1 ч. 3 ст. 105 цього Кодексу передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:
Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про
адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може
бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення
адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій
посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
23.12.2005N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного
підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних
представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП
( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло
клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення
інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
1.Взяти даний позов до свого провадження та звільнити мене від сплати судового збору відповідно ст. 288 КУпАП.
2.Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
3.Визнати дії інспектора взводу ДПС **************************** неправомірними
4.Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

.....................................................Адміністративний позов
......................................про скасування постанови по справі про адміністративне
...............................................правопорушення СВ№ 000000 від 30.09.2009р.

.....30 вересня 2009 року, керуючи належним мені легковим автомобілем ВАЗ 210416, державний номер СВ ХХХХ АІ, я рухався по вулиці Кільцева у бік перехрестя вулиць Кільцева-Шевченка, та здійснив поворот ліворуч на вул. Шевченка. Проїхавши по вулиці Шевченка метрів 150, зненацька був зупинений інспектором ДПС ВДАІ Чернігівського району Бригинцем Сергієм Васильовичем, який раптово з’явився на узбіччі дороги із-за залізобетонного стовба, а службове авто інспектора було припарковано приблизно в 7-8 метрах від дороги під кронами дерев та кущів зелених насаджень. Інспектор повідомив мені, що нібито я порушив правила проїзду перехресть правил дорожнього руху України п.16.3, а саме «не виконав вимог дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінії)». Я виразив незгоду з інспектором, та посилаючись на Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 він 10 жовтня 2001року ( надалі - Правила дорожнього руху), пояснив свої дії, та посилаючись на розпорядження Міністерства внутрішніх справ України № 466 від 21 травня 2009 року (надалі – розпорядження МВС №466), безпідставність та протиправність претензій інспектора, та попросив не затримувати мене, зважаючи на те, що я направлявся на кладовище, для прийняття участі в процедурі поховання моєї померлої родички, однак інспектор проігнорував мою просьбу та затримав мене на 40 хв. на протязі яких він складав протокол про адміністративне правопорушення серії СВ №012980, та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СВ №011857 у зв’язку з нібито вчиненим мною правопорушенням.
......Вважаю зазначену вище постанову незаконною, а дії інспектора – грубим порушенням нормативно правових актів та чинного законодавства, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які призвели до порушення моїх конституційних прав та свобод, та до моральних збитків пов’язаних з втратою часу, та нервуванням в тяжкі для мене годину, з наступних підстав.
.....Згідно Правил дорожнього руху п.8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія)…», водій зобов’язаний зупинити т/з перед дорожньою розміткою 1.12, однак п.8.11 Правил дорожнього руху говорить про можливість ситуації коли це виконати неможливо - «Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.», хочу зауважити, що законодавець не вказує причини, чому водій не може спинити т/з однак говорить, про те, що така ситуація можлива. П. 12.9 (г) Правил дорожнього руху вказує на заборону екстреного гальмування – « Водієві забороняється:
................г) різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).
......Тому згідно п.8.11, водієві дозволяється рухатися далі, однак за умови забезпечення безпеки руху. Тоді, що робити, якщо забороняюче світло світлофора загорілося в момент, коли я вже не зможу спинити автомобіль у вказаному місці без різкого гальмування, а навіть і при різкому гальмуванні, в кращому випадку, - на пішохідному переході, та умова безпеки руху не виконується, бо по перехрещуваній дорозі справа від мене на великі швидкості їхала іномарка, і гальмувати вона не збиралася. Згідно п.п. 15.9 (г) « зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі…». Оскільки дане перехрестя обладнано таким чином, що між перехрещуваною дорогою та пішохідним переходом відстань близько 12-15 м, то най безпечніший, в даному випадку, варіант це спинитися за пішохідним переходом так, щоб не створювати перешкоди для руху пішоходів та рухаючихся по перехрещуваній дорозі автомобілів. Хочу також відмітити, що п.п.10.10 забороняє рух заднім ходом одразу по кільком параметрам – « Забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю». Враховуючи все вище вказане, мені просто, керуючись Правилами Дорожнього руху, нічого іншого не залишається, як оставатися за пішохідним переходом, та чекати коли водії, що спинилися на сигнал світлофора, який забороняє рух, за мною, не почнуть рух та подадуть сигнал, про те, що вже можна рухатись. Додатково, переконавшись, що т/з, що рухались по перехресній дорозі спинились, я продовжив рух через перехрестя, згідно п.п 10.1 – « Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Вважаю, що мої дії були чітко керовані правилами дорожнього руху, та цілком безпечні, не наражали жодного з учасників руху на небезпеку, та не доставили жодних перешкод та незручностей в русі.
Натомість, хочу звернути увагу на низку порушення з боку інспектора.
.....Згідно ч.1 ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( надалі – КУпАП) – «У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі…». З протоколу видно, що місце розгляду справи є перехрестя вулиць Кільцева та Шевченка, що не відповідає істині, бо патрульне авто, та сам інспектор, як я вже зазначав, знаходилися досить далеко від перехрестя цих вулиць, і розгляд справи та складання протоколу, та винесення постанови відбувалися, відповідно, далеко від місця вказаного в протоколі, приблизно за 120-150 м.
.....Частина друга ст. 256 КУпАП говорить про те, що «… При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі», та інспектор не ознайомив мене з моїми правами та обов’язками зазначеними в статті 268 КУпАП, не кажучи вже про їх роз’яснення.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №77 від 26.02.2009р. «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (надалі – наказ МВС №77), п.11.17 говорить про те, що записи в протоколах про адміністративні правопорушення, робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. Стосовно складеного на мене протоколу та винесеної постанови хочу зазначити, що дана норма наказу була грубо порушена інспектором, дані про особу інспектора, так само як і мої дані, не тільки заповнені не друкованими літерами, а навпаки таким поганим почерком, що в мене виникли серйозні проблеми при намаганні встановити особу інспектора та свідків, для оскарження вище вказаної постанови в суді.
.....Протокол та постанова також містять данні про таке, що марка авто на якому було скоєно правопорушення –ВАЗ 2104, однак згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серії СВС 027006 (свідоцтво про реєстрацію мого т/з ) авто яке належить мені відповідає марці ВАЗ 210416
.....Згідно розпорядження Міністерства внутрішніх справ України від 21.05.2009р. №466 (надалі – розпорядження МВС №466), п. 1.3. забезпечити безумовне виконання вимог наказу МВС N 1111 від 13.11.2006, зокрема, щодо виключення випадків безпідставного зупинення транспортних засобів, а також п.1.6. – виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо). Однак інспектор ДПС Бригинець С.В. проігнорував, та грубо порушив дану норму, пред’явивши в якості доказу доведення моєї вини, фотознімок, зроблений цифровою фотокамерою Canon А560, на якому, сфотографовано автомобіль з великої відстані, більша частина якого закрита захисною огорожею та травою, так, що видно лише 40%, а саме кришу, також на фото не видно, і не могло бути видно, через ракурс з якого проводилась зйомка, дорожньої розмітки 1.12, в порушенні вимог якої інспектор мене звинувачував, а також взагалі не видно і не могло бути видно державного номерного знаку авто, що було сфотографовано, бо на фото, авто зафіксовано збоку.
Надання таких доказів суперечить п. 12.1. наказу МВС №77 який встановив чіткі вимоги, що до якості та інформації яку мають містити матеріали отримані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а саме – фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити визначення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом. Знімок, який був наданий мені інспектором, не міг забезпечити жодних вимог цього пункту наказу:
............ з фото неможливо встановити суті порушення;
............ фото не має чіткого зображення т/з, через далеку відстань зйомки;
............ при збільшенні зображення воно розпливається, так, що важко навіть ідентифікувати колір авто;
............ з трудом можна встановити марку авто;
............ на фото взагалі відсутнє зображення держ. номерного знаку авто.
Тому, навіть, я не можу відповісти, на питання, чи дійсно на фото зафіксовано мій автомобіль? Чи може подібне авто проїхало незабаром, переді мною.
.....З огляду на це можна стверджувати, що докази інспектора є недостатніми для доведення моєї вини, а отже, згідно розпорядження МВС №466 п.1.3, безпідставно складено протокол та винесено постанову.
.....Згідно розпорядження МВС №466 п.1.3 не допускати випадків здійснення контролю за дотриманням водіями правил дорожнього руху із місць, закритих для візуального огляду учасникам дорожнього руху (об'єкти дорожнього сервісу, зелені насадження тощо). Ця норма теж була грубо порушена інспектором.
Відносно свідків, хочу зауважити, що жоден зі, вказаних у протоколі, свідків не був свідком скоєння правопорушення, а лише свідками моєї відмови підписувати злочинний протокол та постанову, крім того хочу звернути увагу на те, що один із свідків був лише випадково проїжджаючим громадянином, якого зупинив інспектор, а другий – товариш інспектора, який сам підійшов не за баром, та дружньо, за руку привітався з інспектором, та, в ході складання протоколу, спілкувався про якісь свої справи з ним.
.....Також хочу зауважити, що інспектор проігнорував моє клопотання про перенесення місця розгляду справи до суду, яке я висловив у письмовій формі в протоколі, та виніс постанову на місці, чим порушив ст. 268 КУпАП- особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі, ст. 276, 280 КУпАП та мої конституційні права.

.....На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 18, 104, 105, 106, Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст 287, 288, 289, 292, 293 КУпАП,



Прошу:

1. Прийняти адміністративний позов, до свого впровадження;
2. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення СВ№00000 від 30.09.2009р.;
3. Закрити справу про адміністративне правопорушення через відсутність складу злочину;



Додатки:

Позовну заяву викладено на чотирьох аркушах.
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення СВ№01298 від 30.09.2009р;
2. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення СВ№011857 від 30.09.2009р.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
Про визнання нечинним рішення Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Я, ХХХХХХХХХХХХ, 24 лютого 2009 р. у м. Львові на вул. ЗЗЗЗЗЗЗЗ – вул. ХХХХХХ керуючи автомобілем ХХХХХХХХХ ( державний номерний знак ХХХХХХ) здійснив обгін транспортного засобу та перехресті. За дане порушення передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, про що цього ж дня інспектором Державної автомобільної інспекції м. Львова ХХХХХХХХХХ було складено протокол та винесено постанову № ВС ХХХХХХХХ від 24.02.2009 р. про стягнення з мене 510 грн.

20 серпня 2009 р. я знайшов у своїй абонентській поштовій скрині конверт, відправлений Личаківським відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ( далі ДВС ). У конверті знаходилася Постанова про відкриття виконавчого провадження № ххххххххх від 10.08.2009 р. У вказаній Постанові зазначено, що старший державний виконавець хххххххххххххххх постановив відкрити виконавче провадження з виконання Постанови № ВС ххххххххх виданої 24.02.2009 р. Відділенням Державної Автомобільної Інспекції про стягнення з мене боргу в сумі 510 грн. Також зазначається, що виконавчий документ, Постанова № ВС ххххххххх, пред‘явлений до виконання 21.07.2009 р. У Постанові про виконавче провадження боржнику встановлено строк для добровільного її виконання: до 17.08.2009р.

З вищевикладеного витікає наступне, що ДВС не дотримано вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання, визначених ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 303 КУпАП. ДВС відкрило виконавче провадження в супереч ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка у своїй першій же частині говорить: «Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання...» . Також ДВС не дотримано правової норми щодо строків окремих виконавчих дій зазначених у ст. 24 частині другій Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином старший державний виконавець хххххххххх. безпідставно, в супереч Закону України «Про виконавче провадження», відкрив виконавче провадження і виніс Постанову № 1ХХХХХХХ.

Відповідно до п. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст.ст. 2, 6, 17-19, 14-106 Кодексу адміністративного судочинства України, п р о ш у с у д :
1. Скасувати постанову ДВС про відкриття виконавчого провадження № ХХХХХХХ від 10.08.2009 р. за пред'явленою до виконання 21.07.1009 р. постанови ВДАІ від 24.02.2009 р. про притягнення мене до адміністративної відповідальності, а саме штрафу у розмірі 510 грн. за допущене мною порушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП
2. Зобов'язати відповідача відмовити у прийнятті до виконання вищезгаданої постанови ВДАІ.

Додатки:

1. Дві копії постанови № ХХХХХХХХ
2. Квитанція про сплату судового збору.
3. Копія квитанції про сплату судового збору.
4. Дві копії витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (Інформація про виконавче провадження № ХХХХХХХХХ)
5. Дві копії поштового конверту
6. Копія адміністративного позову.

До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська
49000, м.Лніпропетровськ, пр. К.Маркса 57

Позивач:
XXXXXXX Олег Васильович,
що проживає за адресою:
49041,м.Дніпропетровськ, вул. XXXXXXXX буд. XXXX кв.XXXXX
номер засобу зв’зку XXXXXXXX


Відповідач:
ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ДАІ УМВС УКРАЇНИ
в ДНІПРОПЕТРІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
49600, м.Дніпропетровськ, вул.Ширшова 9
Номер засобу зв’язку (056) 744-51-92




ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом)

про скасування Постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
10 липня 2009р. посадовою особою відповідача старшим інспектором дорожньо патрульної служби батальону дорожньо патрульної служби м.Дніпропетровська Стосенко Денисом Володимировичем винесено постанову АЕ 232494 у справі про адміністративне правопорушення якою на мене накладено адміністративне стягнення у вигляді 850 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 і 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, вбачається, що я 10 липня 2009р. о 21 год. 00 хв. керуючи автомобілем Шевролє Авео д/н. АА XXXXXX СЕ здійснив поворот з вул. Харківська на пр. К.Маркса на вимкнену додаткову секцію світлофора, а потім не беручи до уваги пред’явлені мною документи (права водія та технічний паспорт) старший інспектора ДПС Стосенко Д.В. склав адмінистративний протокол серії АЕ № 020809 .
З притягненням мене до адміністративної відповідальності старшим інспектором Стосенко Д.В. не згоден за наступних міркувань:
10 липня 2009 року я, рухаючись на автомобілі Шевролє Авео д/н АА XXXXX СЕ я здійснив поворот з вул. Харківська на пр.К.Маркса на миготливий зелений сигнал світлофора, який дозволяє рух автомобіля, що вказано у Правилах дорожнього руху , правило 8.7.3 пункт В.. Через 50 метрів після повороту я був зупинений старшим інспектором ДПС Стосенко Д.В., і повідомлений про те, що я проїхав на заборонений сигнал світлофору, з чим я не погодився і попросив надати мені докази порушення(показання приладів с функцією фото або відеозапису, свідків) та виявилось що доказів немає і звинувачення у порушенні базується на припущеннях старшого інспектора ДПС Стосенко Д.В., що є порушенням ст. 251 КУпАП відповідно до якої доказами в справі про адмністративне порушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
В зв’язку з тим що факту адміністративного порушення не було встановлено, а іншого у протоколі не наведено, вважаю що старший інспектор Стосенко Д.В.зупинкою мого автомобіля Шевролє Авео д/н АА XXX СЕ порушив статтю 11, п.21 Закону України “Про міліцію” “Міліція має право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою”
Далі при складанні протоколу, я пред’явив та потім передав старшому інспектору ДПС Стосенко Д.В. документи(права водія та тех. паспорт) про що свідічить запис у протоколі де вказані серія, номер,дата видачі водійських прав, який інакше він не зміг би зробити.Після того як усі дані були переписані до протоколу та перевірена справжність документів, вони були мені були повернуті.Та коли я почав задавати питання із приводу факту зупинки та категорично не погодився з фактом порушення і попросив надати докази, старший інспектор Стосенко Д.В. став поводитись роздратовано, висловив в мою адресу кілька висловлювань про те, що я надто дуже грамотний і він зараз відбере у мене права та знову почав вимагати у мене документи.Враховуючи, що після моїх запитань та незгоди з фактом порушення старший інспектор Стосенко Д.В. став виявляти до мене упереджене ставлення, та із побоювання що він може забрати права або зіпсувати іх, я відмовився вдруге передати іх до рук старшого інспектора Стосенко Д.В., а просто пред’явив ці документи. Внаслідок цього напарник старшого інспектора Стосенко Д.В., котрий мені не представився узяв письмові свідчення у двох водіїв, автомобілі яких були припарковані неподалік від службового автомобіля старшого інспектора Стосенко Д.В., що може свідчити о не випадковості вибору саме цих свідків. А вже потім старший інспектор вніс до протоколу АЕ № 020809 дані о нібито порушенні мною статті 126.Я не погодився з цим фактом та вказав це у протоколі в графі «по суті порушення пояснюю».При цьому старший іспектор відмовився вказати у протоколі ім’я, по батькові, адресу та телефони свідків, аргументуючи це своїм власним не бажанням цього робити, що є порушенням діючого законодавства, а саме статті 256КУпАП.
Також відповідно до статті 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 63. Конституції ,статтею 268 КУпАП та ч.2 статті 130, але цього не було зроблено старшим інспектором ДПС Стосенко Д.В., про що свідчить відсутність мого підпису у графі ознайомлений, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Протокол та постанова винесені за два адміністративних правопорушення, хоча на кожне правопорушення має складатися окремий протокол, то ж не зрозуміло, з яких мотивів інспектор вираховував суму штрафу.
Після складання протоколу та винесення постанови я зауважив що усі записи, які зроблені посадовою особою відповідача є не розбірливими, копії які мені були передані є практично нечитаємими,і це є порушенням чинного законодавства і відповідно це унеможливлює обєктивний і всебічний розгляд справи у суді. На це зауваження старший інспектор Стосенко Д.В. відповів що це його не стосується і є моїм власним клопотом.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними, порушили мої права, зокрема конституційне право на захист, бо мої доводи не приймалися до уваги.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КУпАП України.


ПРОШУ:

Зазначену постанову у справі про адмніністративне
правопорушення визнати недійсною та скасувати.




„___”__________ 20__р.





Додатки:
1. Копія позовної заяви(2 екземпляра);
2. Копії протоколу та постанови про адміністратвне правопорушення на 2 аркушах(2 екземпляра)

До Жовтневого районного суду
міста Дніпропетровська
49100, м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 18-А,
тел.: 45-22-95

Позивач:

Відповідач: 1-й Міжрайонний Відділ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області
в особі прапорщика міліції ІДПС ДАI Зайця Василя Миколайовича
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Красна 2-а
тел.: 776-08-88 45-23-17
інші засоби зв’язку невідомі


ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування Постанови ___________ по справі про адміністративне правопорушення від
18 лютого 2010 року

Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.

«18» лютого 2009 року близько 19 год. 00 хв. я рухався автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак _________, у напрямку ж./м. Сокіл по вул. узвіз Тольятті. При під’їзді до перехрестя був ввімкнутий зелений сигнал світлофора, що дозволяє поворот праворуч на вул. Космічну. Але при проїзді перехрестя я був змушений зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам як того вимагають п.16.2 та п.16.5 Правил Дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. за № 1306 (далі Правила). Також виконуючи п. 16.3 Правил я зупинився так, щоб бачити сигнали світлофора та не створювати перешкод для руху пішоходів.

На той час, як пішоходи закінчили перехід перехрестя, вже був ввімкнений червоний сигнал світлофора та почали рух автомобілі, які рухались перпендикулярно руху мого автомобілю , що забороняє проїзд перехрестя. Отже я продовжив рух тільки коли знов ввімкнувся зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух.

Проїхавши перехрестя мене зупинив інспектор батальйону ДПС ДАІ Заець Василь Миколайович. Як виявилось причиною зупинки, за думкою інспектора та згідно з його слів, стало порушення мною вимог пункту 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст. 122 КУпАП.

На мої заперечення стосовно того, що я не вчиняв дій, які порушували б Правила дорожнього руху України, а навпаки виконував Правила щодо проїзду перехресть та проїзду пішохідних переходів, зокрема п. 16.2, 16.5 та 18.2 Правил, де вказано, що:
п. 16.2 «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам,які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.»
п. 16.5 «У разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.»
п. 18.2 «На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.»,
що я і зробив, інспектор ДПС витребував надання посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль та направився до свого службового автомобіля, де не враховуючи мої пояснення склав протокол про адміністративне правопорушення Серія ____________ від 18.02.2010 р. (копія додається)
В протоколі інспектор ДПС зазначив, що я взагалі не зупинився перед світлофором при заборонному червоному сигналі, а зупинився тільки перед перехрестям, що не відповідає дійсності.
Жодного доказу мого нібито порушення мені пред'явлено не було.
У протоколі мною зазначено, що з обвинуваченнями інспектора я не згоден, Правила дорожнього руху не порушував, що рухаючись на зелений сигнал світлофора я зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, як того вимагають Правила дорожнього руху.

Але, не зважаючи на мої заперечення, про що було вказано в протоколі, і врахувавши тільки свої думки достатніми інспектор ДПС Заець Василь Миколайович, прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн., та виніс постанову серія _____________ по справі про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2010 року (копія додається).
Маю зазначити, що відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Але як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, до нього додається тільки постанова по справі про адміністративне правопорушення. Отже маємо прийти до висновку, що доказів, які б мали доказувати нібито мою вину, не має і бути не може.

Також маю зазначити, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором ДПС ДАІ було грубо порушено п.1.6 розпорядження №466 МВС України від 21.05.2009 р. в якому виключається складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото -, відеоматеріалів, показів свідків тощо).
Таким чином при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги ст. 251 та ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпорядження № 466 МВС України, а також порушено положення ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже відповідачем достеменно не встановлено, чи був я винний у правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів правопорушення не наведено.
Протокол Серія __________ від 18.02.2010 р. мені було надано на підпис після його складання та підписання інспектором. У протоколі мною зазначені зауваження про незгоду з висновками інспектора, адже Правила дорожнього руху України я не порушував.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 251, 252, 254, 255, 276, 280, 287, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 6-11, 18, 19, 71, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є необґрунтованим, недоведеним з наступних причини:

рухаючись на автомобілі ВАЗ 21099 я виконував вимоги Правил дорожнього руху України щодо проїзду перехресть та пішохідних переходів

жодного доказу мого нібито порушення інспектором ДПС не наведено

За таких умов вважаю, що у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

Враховуючі вищевикладене вважаю, що постанова _______ по справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2010 року є необґрунтованою, протиправною, незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

ПРОШУ:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Викликати мене у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату та час.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову серії ___________ по справі про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2010 р.

Додатки:
1. Копії позовної заяви на 3 арк. в 2-х прим.
2. Копія постанови серії ______ по справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2010 в 2-х прим.
3. Копія протоколу серії _________ про адміністративне правопорушення від 18.02.2010 в 2-х прим.









«___» лютого 2010 року_______________