ПОСТАНОВА
http://reyestr.court.gov.ua/Review/33645079ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року Справа № 803/1785/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,
з участю позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання дій протиправними та визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправними дій щодо оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205020101/2013/00080 від 16.02.2013р. та визнання її недійсною.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- автомобіль «Opel Vectra», у якому позивач намагався перетнути кордон України є транспортним засобом комерційного використання, що підтверджується копіями документів, які були надані при митному оформленні інспектору митниці, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, трудовою угодою, відрядним посвідченням, автомобільним шляховим листом;
- Конвенція про тимчасове ввезення та Митний кодекс України передбачають можливість тимчасового ввезення на територію України транспортних засобів комерційного використання з загальним умовним звільненням від ввізного мита та податків і без застосування ввізних обмежень чи заборони економічного характеру;
- громадянин України може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів), а також за наявності документів, що підтверджують факт здійснення цією особою діяльності на користь юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення та належний дозвіл користувача права на таке ввезення - всі наведені документи були наявні у позивача;
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в адміністративному позові, який просять задовольнити повністю, та додатково зазначили, що будь-яких пояснень щодо причин оформлення картки відмови, як і належного розгляду поданих позивачем при перетині кордону документів, посадовими особами Ягодинської митниці вчинено не було.
Відповідач у письмовому запереченні та представник відповідача в судовому засіданні просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:
- стаття 4 Митного кодексу України чітко встановлює розмежування між транспортним засобом особистого користування та транспортним засобом комерційного призначення і в даному випадку позивачем використовувався транспортний засіб саме особистого користування;
- Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу, до яких приєдналась Україна передбачають наявність у перевізника накладної на вантаж (у випадку перевезення вантажу) або білетно-облікової документації (у випадку перевезення пасажирів), однак жодні з цих необхідних документів позивачем не були надані, що свідчить про фактичну відсутність документів, які підтверджують комерційне використання транспортного засобу, відповідно посадовою особою Ягодинської митниці правомірно було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205020101/2013/00080 від 16.02.2013р.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, дослідивши подані суду письмові докази та наданий позивачем відеозапис, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, ІП «IVOlink» є резидентом Литовської республіки, що підтверджується випискою з реєстру юридичних осіб Литовської республіки.
За вказаним підприємством у Литовській республіці зареєстрований легковий автомобіль марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2.
Вищезазначений автомобіль був наданий у користування громадянину України ОСОБА_1 згідно автомобільного шляхового листа від 10.01.2013р. як працівнику зазначеного підприємства, про що свідчить трудова угода від 03.08.2012р.
Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, що 15 лютого 2013 року ОСОБА_1 здійснював перетин Державного кордону України з Республікою Польща на автомобілі марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 на митному посту «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів.
Для митного оформлення ОСОБА_1 надав посадовим особам Ягодинської митниці Міндоходів наступні документи:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1;
3) автомобільний шляховий лист від 10.01.2013р.;
4) відрядне посвідчення від 10.01.2013р.;
5) трудову угоду від 03.08.2012р.
За результатом розгляду поданих документів інспектором Ягодинської митниці Міндоходів прийнято рішення - картку відмови у пропуску через митний кордон України від 16 лютого 2013 року №205020101/2013/00080.
Вищезазначене рішення мотивоване тим, що транспортний засіб «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 не є транспортним засобом комерційного використання (не переміщує товарів та пасажирів, відсутні товарно-транспортні документи) - згідно пункту 59 статті 4, ст.189 Митного кодексу України.
При цьому, ОСОБА_1 було роз'яснено, що для пропуску автомобіля в режимі тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного використання останньому необхідно виконати вимоги пункту 59 статті 4, ст.189 Митного кодексу України, тобто надати докази використання транспортного засобу в міжнародних перевезеннях вантажів та пасажирів.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Ягодинської митниці Міндоходів, суд зазначає наступне.
Чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства та застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. У Законі України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. № 1906-IV (ч. 2 ст. 19) також зазначається: у разі якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, визначено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічна норма міститься і у ч.3 ст.1 Митного кодексу України.
Правовідносини у сфері переміщення і пропуск транспортних засобів комерційного призначення та особистого користування через митний кордон України регулюються Конвенцією про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), учасником якої є Україна та Литовська республіка, Митним кодексом України та прийнятими на його підставі нормативно-правовими актами.
Так, ст. 1 Конвенції про тимчасове ввезення передбачено, що «тимчасове ввезення» означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби), мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок використання.
Частиною 1 ст. 2 Конвенції визначено, що відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.
Частиною 2 ст. 2 Конвенції передбачено, що не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.
Отже, Додатками до Конвенції мають визначатись товари (у тому числі транспортні засоби), і на такі товари (у тому числі транспортні засоби):
(а) Договірна сторона зобов'язана надати згоду на тимчасове ввезення (до цього зобов'язує ч. 1 ст. 2 Конвенції);
(b) поширюється загальне умовне звільнення від ввізного мита і податків (такий висновок випливає з ч. 2 ст. 2 Конвенції).
Питання тимчасового ввезення транспортних засобів регулюються Додатком С «Додаток щодо транспортних засобів».
Статею 2 Додатка С передбачено, що користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до ст. 2 цієї Конвенції:
(a) транспортні засоби комерційного чи приватного використання;
(b) запасні частини та устаткування, які ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу.
Статтею 1 Додатка С визначено, що:
- термін «транспортні засоби» означає будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів), і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів);
- термін «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Згідно частини першої статті 186 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту та лініями електропередачі, а також змішаними перевезеннями.
Відповідно до частини першої статті 187 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.
Як визначено частиною першою статті 189 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Митні формальності під час митного оформлення автотранспортних засобів комерційного призначення встановленні главою 33 Митного кодексу України.
Зокрема, за правилами статті 221 Митного кодексу України, автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.
Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, за якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.
Одночасно статтею 380 Митного кодексу України встановлені особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України.
Зокрема, згідно частини третьої статті 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відтак, визначальним при тимчасовому ввезені автотранспортного засобу на митну територію України є призначення цього автотранспортного засобу. У випадку коли автотранспортний засіб використовується в комерційних цілях, він згідно статті 189 Митного кодексу України звільняється від сплати митних платежів. Одночасно, ввезення громадянами автотранспортного засобу в особистих цілях можливе лише після сплати всіх необхідних митних платежів, як при імпорті такого транспортного засобу. При цьому, особа, яка здійснює переміщення транспортного засобу через митний кордон України самостійно здійснює декларування ввезених ним товарів та транспортних засобів.
Згідно зі ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу, до якої Україна приєдналась згідно з Законом України від 15 грудня 2004 року №2239-IV, при перевезенні пасажирів перевізник зобов'язаний видати індивідуальний чи колективний квиток; відсутність, неправильність оформлення чи втрата квитка не зачіпають існування чи дійсності договору перевезення, який продовжує підпадати під дію положень даної Конвенції.
З огляду на наведені правові норми, суд приходить до висновку, що наявність таких документів як міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) чи індивідуальний (колективний) квиток була б можлива лише у випадку переміщення позивачем через кордон України вантажів чи пасажирів на момент такого перетину, однак, як встановлено судом, ОСОБА_1 16.02.2013р. не здійснював перевезення вантажу (платного чи безоплатного) та платного перевезення пасажирів, а тому суд не приймає до уваги посилання митного органу на таку обов'язкову умову для тимчасового ввезення автотранспортного засобу комерційного призначення на митну територію України як внесення відомостей про цей транспортний засіб до митної декларації, за якою оформлені вантажі, що перевозяться або наявність білетно-облікової документації.
Відсутність зазначених вище документів та не перевезення вантажів чи пасажирів позивачем під час перетину кордону України жодним чином не свідчить про не доведення останнім факту комерційного використання транспортного засобу «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки подані ним для митного оформлення документи містять відомості саме про комерційне використання ОСОБА_1, як найманим працівником ІП «IVOlink», вказаного автомобіля.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення - картки відмови від 16 лютого 2013 року №205020101/2013/00080, а тому останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій інспектора Ягодинської митниці щодо винесення оскаржуваної картки відмови до задоволення не підлягають з тих підстав, що винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення належить до функціональних обов'язків посадових осіб митного органу, а тому сам факт винесення оспорюваної картки відмови від 16 лютого 2013 року №205020101/2013/00080 не свідчить про протиправність дій інспектора Ягодинської митниці.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 2, 68-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Конвенції про тимчасове ввезення, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною і скасувати картку відмови у пропуску через митний кордон Ягодинської митниці Міндоходів від 16.02.2013р. №205020101/2013/00080.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17грн.21коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 20 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук
Вход
FAQ
Поиск
